Етіологія. Поряд із загальними для формування аномального характеру етіологічними чинниками у виникненні параноїдного розладу особистості мають значення особливості виховання та раннього розвитку, що формують базову недовіру до людей, які оточують. Недовіра в ранньому дитячому віці розвивається внаслідок дистанціювання дитини від матері, через що формується дифузний страх, що в подальшому перетворюється в насторожене і недовірливе ставлення до всіх. Характерним є виражений захисний механізм проекції.
Клінічна картина. З дитинства основними рисами параноїдних особистостей є такі: підвищена самооцінка і схильність до лідерства, егоїзм, “надчутливість” власного “Я”, постійний опір, протистояння всьому світові, упертість і прямолінійність, однобічність захоплень і мала гнучкість психіки, підвищена образливість, афективне напруження, недовіра, підозріливість, злопам'ятність.
У підлітковому віці у таких осіб зазначають постійну тенденцію до інтерпретації дій інших людей як таких, що навмисно принижують гідність підлітка. Це зумовлює настороженість, недовіру і потребу певним чином захищатися. Такі особи вважають, що їх експлуатують, намагаються використати, бажаючи зашкодити їхнім інтересам, відібрати матеріальні цінності або соціальний престиж, шкодять їм, поводяться так, щоб скомпрометувати або принизити. Часто вони патологічно ревниві, вимагають постійних доказів вірності від своїх партнерів.
Найбільш застосовуваним психологічним захистом у них є проекція, завдяки якій вони екстерналізують власні емоції та приписують оточуючим власні неусвідомлю- вані риси, наміри, бажання і мотиви. Через афективну стриманість вони виглядають неемоційними, ригідними в проявах емоцій. У соціальному плані параноїдні особистості позиціонують себе діловими та конструктивними, однак їх схильність до інтриг для перевірки лояльності до себе часто створює конфлікти. Вони постійно захищають базове прагнення до переживання власної значущості, корисності, щоразу відносячи все, що відбувається навколо, на свій рахунок. Такі особистості дуже чутливі до
невдач і відмов, злопам'ятні і здатні активно відстоювати свої інтереси. Параноїдні особистості схильні до продукування надцінних ідей, у них може розвинутися хронічний маячний розлад.
Клінічні діагностичні критерії параноїдної особистості:
• відповідність загальним критеріям розладів особистості;
• легка образливість, надмірне реагування у фрустраційних ситуаціях;
• постійна незадоволеність кимось або чимось;
• підозрілість і перекручування фактів, тлумачення нейтральних або дружніх дій оточення як ворожих або презирливих;
• невиправдана недовіра до друзів, партнерів, відчуття того, що його використовують або намагаються завдати шкоди;
• безпідставне войовничо-надцінне відстоювання своїх прав;
• невиправдані підозри щодо сексуальної невірності партнера;
• відчуття особистісної підвищеної значущості.
Патопсихологічні діагностичні критерії:
• порушення або перекручування системи ціннісних і індивідуально-значущих орієнтацій;
• порушення цільової та мотиваційної структури діяльності;
• зміни емоційної сфери.
Параклінічні методи дослідження — специфічних змін не виявляють. Диференціальна діагностика. Цю форму психопатій потрібно відрізняти від хронічних маячних розладів, для яких також властивий розвиток паранояльних моно- ідей. Однак при розладі особистості підозріливість і тенденції до надцінних утворень проявляються ще в підлітковому віці. Від параноїдної шизофренії розлад особистості відрізняється також відсутністю формальних розладів мислення, специфічних для шизофренії змін особистості та прогредієнтності в динаміці захворювання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Параноїдний розлад особистості“ на сторінці 1. Приємного читання.
