Діагностика

Психіатрія і наркологія

Діагностика епілепсії нескладна, якщо виявляють описані вище напади, типові пароксизмальні психічні розлади та відповідні зміни особистості. За відсутності явних ознак для встановлення діагнозу потрібно оцінювати не лише поліморфні факультативні вияви хвороби, а і передусім особливості її перебігу й облігатні ознаки. До останніх належать раптовість появи та мимовільність зникнення розладів, їхня стереотипна повторюваність і періодичність, короткочасність (секунди, хвилини), контрастність порівняно зі звичним самопочуттям (“дивна, незрозуміла поведінка”).

Єдиний напад можна розцінювати як епілептичну реакцію, а не епілепсію або епілептиформний синдром.

Епілепсію потрібно диференціювати від істерії, для якої характерні демонстративність симптомів, їхня мінливість, виникнення переважно під впливом зовнішніх чинників у присутності інших людей. Описаних вище ЕЕГ-ознак не буває.

У ранньому дитинстві за перебігом епілепсію нагадують тонічні та клонічні судоми при спазмофілії, для якої характерні порушення кальцієвого обміну, а також сезонність, ларингоспазм, симптоми Ерба, Труссо, Хвостека.

Для призначення лікування важливо встановити причину епілептиформного синдрому (органічне ураження центральної нервової системи). Поява епілептиформної симптоматики під час соматичного (наприклад, інфекційного) процесу або його загострення дає змогу виключити діагноз справжньої епілепсії.

ЕЕГ-дані мають велике діагностичне значення, особливо зміни за типом пароксизмів. Епілептичну біоелектричну активність у період між нападами виявляють у 80—90 % хворих на справжню епілепсію і лише у 10—15 % — на симптоматичну.

Серед патологічних типів електричної активності при епілепсії найчастіше спостерігають такі: спорадичні або множинні піки як типовий прояв фокального розряду; гострі хвилі, що їх зазвичай виявляють у епілептогенному вогнищі; комплекси “гостра хвиля—повільна хвиля” (частота 2 за 1 с); ритм “хвиля—пік” (частота 3 за 1 с); гіперсинхронний частий ритм; повільні хвилі за типом 0- і Д-коливань.

Зміни на ЕЕГ при епілепсії можуть бути різними — залежно від характеру порушень структури та функції різних відділів мозку. Загальновизнаною ознакою вважають відсутність специфічних ЕЕГ-кривих тієї або тієї форми. Загальними проявами цих змін вважають гіперсинхронізацію та надмірну амплітуду (збільшення в 10— 15 разів порівняно з фоновою активністю). Особливістю перебігу хвороби вважають посилення патологічних хвиль під впливом додаткових подразнень (світлом, звуком, гіпервентиляцією, медикаментами та ін.).

Для діагностики епілепсії лише результатів ЕЕГ недостатньо, потрібно ці показники порівняти з даними клінічного спостереження.

Лікування

Здавна тяжкість епілепсії визначали переважно за частотою, тривалістю, проявом пароксизмів, отож природно, що під час її лікування передусім намагаються припинити напади. Основний принцип терапії хворих на епілепсію полягає в безперервному тривалому (протягом багатьох років) індивідуалізованому комплексному ліку-

Співвідношення частоти судомних нападів і дози препаратів для дорослих і дітей (в дужках)

Показник частотиДобова доза, г
Фінлепсин (тегретол)Люмінал (фенобарбітал)
1—2 пароксизми на 6 міс.0,2 (0,1)0,04—0,05 (0,02) на ніч
Напади раз на 1 міс.0,4 (0,2)0,1—0,15 (0,04—0,06)
3 рази на 1 міс.0,6—0,7 (0,3)0,2—0,25 (0,1—0,15)
до 15 разів на 1 міс.0,8—0,12(0,5—0,7)0,3—0,45 (0,17—0,2)
понад 15 разів на 1 міс.1,4—1,8 (0,8—1,2)0,45—0,5 (0,25—0,3)

Основні групи препаратів для лікування епілепсії

Група препаратівМеханізм діїПоказання
БромідиПосилення гальмівних механізмівНевротичні явища
ХолінолітичніХолінолітичнийСудомні напади
а-ТриптофанАктивізація серотонінергічної системи
Засоби, що за структурою близькі до ГАМКАктивізація гальмівних ГАМК-ергічних структурУсі види пароксизмів
B-ДофаАктивізація системи дофамін — норадреналін — адреналінСудомні, вторинно- генералізовані напади
ПсихостимуляториПосилення впливівГенералізовані напади неспокою
а-ТокоферолПоліпшення метаболізмуЕпілепсія з емоційними розладами
Піридоксаль-фосфат

ванні. Важливо домогтися, аби напади повністю припинилися протягом 5 років. Лише після цього можна, поступово змінюючи дозу, відмінити протиепілептичні лікарські засоби. Лікування таких хворих проводять переважно амбулаторно. Мета стаціонарного лікування — встановити причини епілепсії й у разі тяжкого її перебігу підібрати адекватні дози препаратів, визначити реакцію організму хворого на них. Таке лікування доцільно проводити у спеціалізованих центрах або відділеннях.

Індивідуальна терапія передбачає адекватне для кожного хворого призначення засобів, які знижують патологічні та посилюють протиепілептичні механізми, встановлення оптимальних доз протиепілептичних засобів, вдале їх поєднання.

Доза препарату переважно залежить від частоти та характеру нападів. Що частіше протягом місяця виникають напади, то вищою вона має бути. А.С. Ремезова (1963) запропонувала таблицю співвідношення частоти нападів і дози базових препаратів.

Такі дози передбачено для хворих із великими судомними нападами. Особливо важливо вибрати адекватну дозу на початку лікування. Але при цьому в процесі терапії може виникнути потреба в її підвищенні або зниженні (аби вона була адекватною і в разі зміни стану хворого).

Судомні форми нападів спостерігають частіше за інших і, як зазначають більшість авторів, лікування типових великих судомних нападів є найефективнішим.

При великих судомних нападах призначають фінлепсин (тегретол), фінлепсин-ретард, карбамазепін, карбасан, фенобарбітал, конвулекс (вальпроат натрію, депакін- хроно), гексамідин, дифенін, бензонал. Для лікування малих нападів рекомендують триметин, суксилеп, етосуксимід, діамокс (фонурит, діакарб).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діагностика“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика
  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ