Захворювання сечової та статевої систем

Психіатрія і наркологія

До психосоматичних розладів, які спостерігають в урологічній практиці, належать так званий подразнений сечовий міхур (часте, іноді болюче сечовипускання та нетримання сечі), цисталгія (болючість у ділянці сечового міхура, підвищена його чутливість під час пальпації), біль під час сечовипускання (часто поєднується з “уретральним синдромом”). За відсутності яких-небудь пато- морфологічних, інфекційних або інших об'єктивних змін у таких хворих спостерігають стійкий невротичний депресивно-іпохондричний стан, патохарактерологічний розвиток особистості. Про психогенне походження таких страждань свідчить ефективність психотерапії.

При захворюваннях сечової та статевої систем клінічні прояви соматопсихічних розладів мають широкий діапазон. У їхній появі (в разі гострої або хронічної ниркової недостатності) основну роль відіграють порушення водно-електролітного та кислотно-основного гомеостазу, білкового або ліпідного обміну, артеріальна гіпертензія, патологічні автоімунні процеси, які є суто соматогенними чинниками і зумовлюють органічні зміни в тканинах головного мозку. Внаслідок цього формуються неврозо-, психопатоподібні розлади та психоорганічний синдром. У таких хворих можуть виникати тяжкі форми порушення свідомості: делірій, аменція, онейроїд, астенія зі сплутаною свідомістю, глибоке оглушення, кома. Виділяють три етапи формування нервово-психічної патології. Для першого характерні симптоми астенії різного ступеня вираженості: спочатку — гіперстенічна астенія (інколи з іпохондричними проявами), потім — гіпостенічна з елементами депресії, астеноабулії і діенцефальними пароксизмами. За поглиблення патологічних змін у нирках і декомпенсації їхньої функції розвивається оглушення, а з часом — сопор і кома. Такі ускладнення іноді спостерігають і під час сеансів гемодіалізу. Вони зумовлені різкими змінами водно-електролітного обміну та мозкового кровообігу. Внаслідок хронічної уремічної інтоксикації, особливо за умови приєднання стійкої ренальної гіпертензії, формується другий етап психічної патології, коли на описані ознаки функціонально-структурних розладів нашаровуються симптоми структурно-органічних змін з переважним ураженням мозкових судин у діенцефальній ділянці. При цьому хворі скаржаться на зниження пам'яті, шум у вухах, частий і сильний головний біль. Спостерігають запаморочення, помітне погіршення самопочуття під час зміни погоди, а також навесні та восени. З цих ознак психоорганічного синдрому починає розвиватися третій, енцефалопатичний, етап. Для нього характерні гіперестезія, розумове та фізичне виснаження, запаморочення, епілептиформні напади, значне погіршення пам'яті, конкретність мислення, звуження кола зацікавлень, експлозивність та інші прояви неспецифічної органічної деменції.

Якщо немає значних порушень обміну речовин, психічні відхилення можуть виникати за механізмами психогенії. Наприклад, перші напади сечокам'яної хвороби, що супроводжуються інтенсивними больовими відчуттями, можуть спричинювати емоційний дистрес, а подеколи — відчуття тривожного напруження, очікування ускладнень і несприятливих у соціальному плані наслідків. Індивідуальні реакції не виходять за межі резервів особистості, і досить швидко їхня інтенсивність зменшується до початкового рівня. Але у хворих з тривожно-поміркованими пре- морбідними особистісними якостями можуть розвиватися невротичні реакції, а в разі частих нападів — й стійкі астеноіпохондричний, астенофобічний і депресивно-іпохондричний стани. У низці випадків, особливо за психосоціального обтяження, психопатологічні стани трансформуються в невротичний або психопатичний тип розвитку особистості.

За механізмом психогенії в більшості випадків формуються психічні розлади й при запальних захворюваннях органів сечової та статевої систем. До причин розвитку психопатологічних станів у хворих цієї групи належать психотравмівні чинники. Але, з іншого боку, вони мають деякі специфічні ознаки, зумовлені особливою персо- ногенністю хвороб сечової та статевої систем. У багатьох пацієнтів виявляють внут- рішньоособистісний конфлікт інтимного характеру (переживання з приводу таких можливих наслідків хвороби, як неплідність і сексуальні розлади). Психотравмівним чинником можуть стати думки про венеричне захворювання, про те, що всі біди, які переслідують, є наслідком аборту та ін. Хоча насправді запальні захворювання органів сечової та статевої систем найчастіше виникають з інших причин.

Серед описаного вище патологічного комплексу особливе значення мають психо- соціальні чинники. Передусім мова йде про так званий закритий механізм психічної травми, що свідчить про набутий характер захворювання. Важливий також негативний вплив хвороби на міжособистісні взаємини пацієнта з дружиною (чоловіком) або сексуальною партнеркою (партнером).

Перебіг психічних порушень при захворюваннях органів сечової та статевої систем варто розділити на два етапи. Для першого етапу характерні дратівливість, зниження настрою з відтінком тривожної ажитації, швидка фізична втомлюваність і психічне виснаження, порушення сну, головний біль, коїтофобія. При цьому в чоловіків можуть розвиватися сексуальні розлади у вигляді прискореної еякуляції, періодичного погіршення адекватних ерекцій на тлі збереження спонтанних ерекцій, іноді — зниження лібідо тощо. На другому етапі хворі скаржаться на знижений настрій, загальну слабість, втрату ініціативи, схильність до іпохондричних переживань, страхи (зокрема ті, що належать до сфери інтимних стосунків). Сексуальні розлади можуть ускладнюватися помітним зниженням лібідо, стійким погіршенням як адекватних, так і спонтанних ерекцій, стертим оргазмом.

Другий етап психічних і сексуальних розладів настає переважно в разі затяжного, часто рецидивного характеру запальних захворювань внутрішніх статевих органів.

Ендокринні захворювання. При ендокринних захворюваннях психічні розлади виникають унаслідок впливу порушеної нейрогуморальної регуляції на обмінні процеси, а також психотравмівних перевантажень, що виникли після усвідомлення негативних соціальних наслідків хвороби.

Для клінічної картини психічних розладів цієї групи захворювань характерні деякі закономірності. Перша з них полягає в тому, що в разі підвищення функції тієї або тієї залози зазвичай посилюється і психічна функція. Наприклад, базедовій хворобі властиві гіперестезія, дратівливість, прискорення мислення, помірна акатизія, схильність до фобій (іноді виникає страх смерті), інсомнія, ослаблення пізнавальної здатності, концентрації уваги. Хвороба супроводжується зменшенням маси тіла, вегетативними розладами з переважанням функціональної активності симпатичного відділу автономної нервової системи (тахікардія, тремор, іноді — судоми та ін.), посиленням сухожилкових рефлексів. При тиреотоксикозі тяжкого ступеня описані вище розлади посилюються і доповнюються маніакальними, галюцинаторно-маяч- ними, деліріозними, аментивними станами. На противагу зазначеній симптоматиці у хворих на мікседему спостерігають сонливість, афективну загальмованість, сповільнення темпу мислення, іноді — маніакальноподібні стани, параною, галюцинації, брадикардію. Помітно погіршується фізична та психічна працездатність, знижуються рефлекси тощо.

Для гіперпаратиреозу характерні депресія, параноя, сплутаність свідомості. У хворих на гіпопаратиреоз розвиваються порушення пам'яті, тривога, депресія, сплутаність свідомості. При синдромі Кушінга симптоматика розмаїта — від маніакально- подібного психотичного стану до депресивного із суїцидальними тенденціями. Хвороба Аддісона супроводжується сонливістю, депресією, розвитком деліріозних станів. Частими проявами феохромоцитоми є тривога, страх, паніка, тремор, профузна пітливість, думки про неминучу загибель.

Другим загальним положенням є залежність особливостей психопатологічних проявів від стадії та тяжкості перебігу ендокринної хвороби. Наприклад, на тлі гіпотиреозу виникають стани потьмарення свідомості, епілептиформні напади, ката- тонічні розлади. Для пацієнтів з природженим значним недорозвиненням щитоподібної залози (кретинізм) характерна затримка інтелектуального розвитку, що досягає ступеня ідіотії.

При порфірії спостерігають тривогу, загальна слабість, пітливість, а в період загострення — депресію, ажитацію, параною, зорові галюцинації.

Закономірним є те, що в клінічній картині психічних розладів домінують прояви гіпо- або гіперстенічної астенізації, на тлі якої формуються гострі або хронічні пси- хотичні чи непсихотичні відхилення. У разі погіршення функціонування ендокринних залоз прояви астенії наростають. При цьому можуть формуватися астеноабулічні й апатоабулічні стани. Нерідко виникають порушення психоорганічного кола, аж до неспецифічної органічної деменції.

Ортопедія та травматологія. Психосоматичні механізми розвитку спостерігають при таких захворюваннях сполучної тканини, як системний червоний вовчак і ревматоїдний артрит. їх розвиток і загострення пов'язують із хронічним дистресом, депресією, гнівливістю. Під час системних розладів формуються психоорганічні синдроми. Тривога та депресія відіграють певну роль у розвитку остеоартриту.

При захворюваннях і травмах опорно-рухового апарату клінічні прояви психічних розладів багато в чому визначаються ступенем обмеження рухової активності хворих й інтенсивністю больового відчуття. Виявляють перераховані нижче психопатологічні феномени, які на тлі фізичного дефекту сприяють формуванню певних рис особистості. З'являються безпричинні тривога за долю рідних, невпевненість у майбутньому, емоційне напруження, страх болю тощо. Зменшується почуття власної гідності. Причиною астенії є як органічний процес (інфекція, порушення обміну речовин та ін.), так і психологічна реакція на психічну травму. У разі іпохондрії пацієнт надто переймається власним здоров'ям, сумнівається в можливості одужання, сприятливого перебігу “основної” недуги, компенсації втраченої функції тощо. Усе це має характер психогенно зумовленої нав'язливої ідеї. Впевненість у тому, що хвороба тяжка, гіперболізація її негативних наслідків (як для себе, так і для близьких), загальне нездужання, біль у різних частинах тіла можуть бути проявом психогенної депресії.

Причинами депресії, або субдепресії, с відчуття безпорадності, зміна соціального статусу, погіршення взаємин на роботі, в родині, недостатнє матеріальне забезпечення, перевтома, безсоння, наявність косметичного дефекту та ін. Обсесивні симптоми (образні, афективно насичені з критичним осмисленням, нав'язливі страхи, рідше — сумніви) мають психогенний характер. Вони поєднуються між собою і з астенією, депресією, або субдепресією. Порушення мислення передусім полягає в появі компенсованих або декомпенсованих надцінних ідей, які є патологічно зміненою емоційно напруженою, домінуючою в свідомості реакцією на фізичний дефект, біль, соціальні наслідки хвороби. Психалгії (больові відчуття різної локалізації, зумовлені не об'єктивними змінами в органах і тканинах, а хворобливими переживаннями) розвиваються під впливом ситуації-стресора. Вони можуть поєднуватися зі справжніми больовими відчуттями та потенціювати їх. Тому важливо визначити питому вагу пси- халгій у клінічній картині. Це може бути окремий синдром невротичних розладів, особливо в тих, хто зазнав інтенсивного болю в минулому. Інколи психалгії виникають як захисна реакція організму у відповідь на складну життєву ситуацію (гіперком- пенсація), іноді є проявом рентних настанов. Вегетосудинні дистонічні розлади можуть бути наслідком впливу на центральні структури вегетативної нервової системи інфекційно-алергійних, патологічних обмінних, нейрогуморальних чинників, гіпоксії та ін. Важливу роль у загальній дезадаптації хворих відіграють порушення сну, уваги, роздратування, зниження апетиту з різних причин, насамперед — через біль і гіподинамію.

Особливістю вищезазначених психопатологічних проявів у хворих з порушенням опорно-рухового апарату порівняно з такими в загальній популяції є їхня іпохондрична прив'язаність до інтероцептивних відчуттів.

У разі впливу на мозок інфекції, гіпоксії, інтоксикації, порушення процесів обміну, інших чинників, притаманних ортопедичній патології, відчуття в кістково- м'язово-суглобовій системі нерідко переходить у інтероцептивну гіперпатію, спричинену зниженням порога сприйняття больових подразників. Думки пацієнта сконцентровані на ураженому органі. Часто недужі скаржаться на локалізований біль, що відповідає рефлекторним зонам ураженої ділянки опорно-рухового апарату. Ці відчуття досить поліморфні, але один і той самий пацієнт однаково вказує на локалізацію й оцінює їх (кілкий, розпиральний, пекучий біль та ін.). Хворобливі переживання зазвичай афективно насичені. Але стан емоційної сфери варіює в широких межах, аж до апатії, яку часто спостерігають у разі гіподинамії. Остання зумовлена об'єктивними змінами в кістках, м'язах і суглобах і (або) обсесивно-фобічним переживанням. При цьому іпохондрія може досягти маячного рівня, що супроводжується появою ідей впливу, самозвинувачення, а також зниженням активності та деяких вітальних функцій.

Наприклад, у половини хворих спостерігають пряму залежність між стадією хвороби (загострення або ремісія) і проявом психічних розладів. У третини пацієнтів помічають так зване психосоматичне балансування. Тоді в разі поліпшення соматичного стану актуалізується і загострюється психопатологічна симптоматика. Майже у 18 % хворих такої кореляційної залежності не встановлено. Психічні відхилення “відірвані” від органічної патології або останню, за оцінкою фахівців-ортопедів, взагалі не виявляють. При цьому біль має мігрувальний характер. Спостерігають порушення схеми тіла, первинні розлади м'язового відчуття, що не відповідає топографічним зонам спинномозкової та периферійної іннервації. Тобто йдеться про первинну психічну патологію, що супроводжується сенестопатіями й імітує симптоматику неіснуючої у цього пацієнта недуги.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Захворювання сечової та статевої систем“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем
  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ