Реактивний параноїд

Психіатрія і наркологія

Це порівняно рідкісна форма реактивних психозів. Для клінічної картини характерні відносна простота, елементарність, образність, афективне насичення параноїд- них переживань. У більшості хворих виникають ідеї переслідування та ставлення. Фабула марення відображує психотравмівні обставини (прямо або у вигляді заперечень). Часто розвиваються слухові, рідко — зорові галюцинації. У гострий період по- ведінкові реакції хворих мають психопатологічні прояви та часто виливаються в ауто- або гетероагресію, аж до суїцидальних вчинків. Гостра психопатологічна симптоматика регресує зазвичай протягом кількох діб, однак упродовж 2—4 тиж. залишається “шлейф” описаної симптоматики, найчастіше — вечірні та нічні страхи.

Розрізняють такі форми реактивних параноїдів.

• 1. Паранояіьна — маячні ідеї нестійкі, відображують психотравмівну ситуацію і формуються на тлі зовнішньо впорядкованої поведінки, без галюцинацій.

• 2. Іпохондрична — розвивається внаслідок якогось соматичного захворювання. Пацієнти висловлюють думки про невиліковну недугу, зазвичай у поєднанні з ідеями ставлення, впливу, іноді — дисморфофобіями.

• 3. Параноїди зовнішніх обставин (С.Г. Жислін, 1940) мають кілька різновидів:

  – а) параноїд воєнного часу. Фабула марення корелює із ситуацією. Хворі бояться потрапити в полон, сприймають усіх людей за ворогів та ін. Параноїд розгортається на тлі афекту страху та супроводжується імпульсивними діями, наприклад утечею;

  – б) “залізничні” параноїди — розвиваються під час тривалих невизначених подорожей, поспіхом, у незвичному оточенні, в стані виснаження. Фабула маячення — переслідування та ставлення — також зумовлена загальними обставинами. Хворі “помічають”, що всі якось по-особливому на них дивляться, перешіптуються, роблять один одному знаки, замислюють убивство та ін.;

  – в) тюремні параноїди. Фабула маячення відображує ситуацію, пов'язану з арештом і ув'язненням. Зазвичай у хворого розвиваються галюцинації, найчастіше слухові: звинувачення, погрози або коментування вчинків.

Індукований параноїдний психоз. Розвивається в осіб, які довго та близько контактують із психічнохворими. Зазвичай це люди з низьким інтелектуальним і культурним рівнем. За змістом психопатологічні феномени реципієнта клішують такі в індуктора. Найчастіше це маячення переслідування, ставлення, сутяжне або еротичне.

Маячення туговухих. (Близьким за патогенезом є також маячення в іншомовному середовищі.) Спочатку відбувається патологічна інтерпретація мовлення людей, які оточують хворого, а потім на тлі поглиблення афектів страху та тривоги — інтерпретація жестів, міміки, поз і дій. Формуються маячні думки ставлення та переслідування, часто з'являються слухові галюцинації й ілюзії.

Диференціальна діагностика

Основою диференціальної діагностики реактивних психозів є критерії Ясперса. У клінічній практиці дуже часто реактивні стани доводиться диференціювати від ендогенних (депресії, шизофренії) й екзогенних (алкогольних та ін.) психозів. Первинне значення для діагностики реактивних психозів має стан хворих після виходу із психо- тичного стану. Найчастіше реактивні психози завершуються повним одужанням хворого після нетривалого періоду астенії. Але іноді залишаються резидуальні розлади психічної сфери або особистісні зміни (післяпсихотична особистість). Якщо повного одужання не настає, загострюються преморбідні облігатні, факультативні або латентні характерологічні риси. Зокрема після істеричних психозів формується виражена істе- роїдно-збудлива акцентуація. Після затяжних реактивних депресій встановлюється стійка гіпотимія. Найтривалішими та найтяжчими для диференціювання у післяреак- тивний період бувають астенічні стани, нерідко з елементами психоорганічного синдрому. Для означення цих станів G. Huber (1968) ввів термін “астенічний дефект”.

Вікові особливості, патоморфоз і наслідки реактивних психозів

Найчастіше реактивні психози виникають у віці 20—40 років. У молодших хворих вони зазвичай короткочасні, фрагментарні та мають здебільшого вигляд епізодів афективно-звуженої або присмеркової зміни свідомості без психопатологічних компонентів. З віком у клінічній картині реактивних психозів переважає депресивний синдром з ідеями самозвинувачення та самоприниження, іпохондричним маяченням.

Клінічний патоморфоз реактивних психозів останніми роками проявляється незначною вираженістю психопатологічної симптоматики. У поодиноких випадках спостерігають псевдодеменцію, пуерилізм. Рідкісним явищем є ганзеровський синдром. Переважають депресивно-параноїдні симптомокомплекси. Структура порушень свідомості має не властиві реактивним психозам форми: деліріозні, аментивні. Після реактивних психозів у багатьох випадках повністю відновлюється критичне ставлення до оточення або залишається короткочасна слідова астенія. Наслідком затяжних психозів із непрогредієнтним перебігом є літичний стан із тривалою слідовою астенією.

Трансформуючись, затяжні психози поступово минають, але залишаються психопатологічні синдроми та розвиваються рецидиви з подальшим невираженим дефектом. У разі млявопрогредієнтного перебігу в клінічній картині з'являються елементи синдрому Кандинського—Клерамбо, формується дефект апатико-абулічного типу.

Лікування

Терапевтична тактика визначається гостротою та клінічною формою реактивного психозу. При гострих формах з переважанням порушення свідомості та психомоторного збудження хворі потребують невідкладної допомоги. Іноді проводять іммобілізацію хворого. Парентерально вводять нейролептичні засоби: хлорпромазин (до 500 мг на добу), галоперидол (до 40 мг на добу), тизерцин (до 400 мг на добу), клопіксол (до 400 мг на добу) з корекцією дії паркопаном, циклодолом та ін. Після купірування найгострішого періоду можливий перехід до транквілізаторів бен- зодіазепінового ряду (діазепам, хлордіазепоксид — до 40—60 мг на добу, транк- сен — по 50—100 мг) із подальшим пероральним вживанням цих або інших (медазе- пам — по 20—30 мг, нітразепам — по 5—10 мг) транквілізаторів.

У лікуванні реактивних депресій важливу роль відводять тимолептикам, за потреби їх призначають у поєднанні з нейролептичними засобами та транквілізаторами. При мономорфних депресіях з переважанням моторної й ідеаторної загальмованості показані іміпрамін (до 75—100 мг), прозак (60 мг на добу). При поліморфних депресіях, у клінічній картині яких є психопатоподібні розлади (найчастіше істероїд- ного характеру), призначають антидепресанти широкого спектра дії із седативним компонентом (амітриптилін — до 100 мг, ципраміл — до 60 мг, зофолт — 25—200 мг, торацизин — до 150 мг, піразидол — до 150 мг, інсидон — до 50 мг на добу).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Реактивний параноїд“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд
  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ