Пресенільні та сенільні деменції

Психіатрія і наркологія

Підгрунтям класифікації цих розладів є два принципи — віковий і нозологічний. Зазначена група психічних захворювань пізнього віку має низку спільних клінічних і біологічних особливостей.

Основна клінічна ознака деменції — тотальне прогресуюче недоумство, що розвивається на грунті церебрально-атрофічного процесу.

Пресенільні деменції. До цієї групи належать нозологічно неоднорідні хвороби, що починаються у віці 40—60 років, супроводжуються тотальною деменцією, що прогресує, психопатологічною симптоматикою і атрофічним процесом кори та підкіркових структур великого мозку і мають несприятливий прогноз.

До групи пресенільних деменцій належать хвороби Альцгеймера, Піка, Крейтц- фельдта—Якоба, хорея Гентінгтона, тремтливий параліч Паркінсона.

Хвороба Альцгеймера характеризується деменцією, що прогресує, психотичними розладами й атрофічним процесом, переважно у скроневих і тім'яних частках кори великого мозку.

Альцгеймер описав хворобу в 1906 р. за результатами патологоанатомічного дослідження мозку хворої. Учений виявив атрофію кори, сенільні бляшки, а також особливі зміни нейрофібрил, які згодом отримали назву “альцгсймерівські”.

Перші прояви хвороби — поглиблення порушень пам'яті. Цей період триває від кількох місяців до 4 років. Хворі усвідомлюють такі зміни і тяжко переживають з цього приводу. Можливі коливання вираженості амнестичного синдрому та пожвавлення пам'яті завдяки відтворенню картин минулого. Поступово порушується предметна орієнтація і хворі втрачають нагромаджені знання (знижується рівень суджень), що призводить до повної інтелектуальної безпорадності. На ранніх етапах хвороби можуть виникати продуктивні психотичні розлади у вигляді дрібномасштабного маячіння втрати, отруєння, ревнощів, галюцинозу, сплутаності (за соматичного обтяження). Розгорнутий період хвороби настає, коли інтелектуально-мнес- тична недостатність поєднується з розладом мовлення, читання, писання, рахунку, гнозису та праксису. Поява афато-агнозо-апраксичного синдрому (трьох А) дає підставу для діагностики хвороби Альцгеймера. Афазія належить до порушень сенсорного типу і характеризується нерозумінням чужого мовлення. Іноді спостерігають логорею з дизартричними і логоклонічними порушеннями. Мовлення стає все більш незрозумілим. Розлади афективності супроводжуються тривогою, дратівливістю, іноді — веселощами, психомоторним збудженням. Судомні та безсудомні епілептиформні напади виникають у 30 % хворих. Повільність рухів поступово перетворюється на нездатність до автоматизованих дій. Хворі розучуються вставати, сидіти, ходити, часто лежать, не змінюючи пози. Середня тривалість життя такого хворого — 8 років (від 1 до 20 років). Помирають пацієнти з хворобою Альцгеймера переважно від інфекції, що приєдналася.

Хвороба Піка дебютує в 45—50 років і характеризується тотальним недоумством, що розвивається на ґрунті атрофічного процесу кори великого мозку з локалізацією в лобових і скроневих частках. Початок захворювання може бути повільним і прогресуючим. Спостерігають зниження інтелектуальних функцій. Хворі вдаються до дивних вчинків з неадекватними афективними реакціями. Ступінь зміни особистості залежить від локалізації патологічного процесу. Атрофія конвекситальної поверхні лобових часток призводить до млявості, апатії, загального збіднення психічної діяльності. У разі атрофії в окоруховій частині кори лобових часток розвивається гісевдо- паралітичний синдром з пуерильною ейфорією, сексуальною розгальмованістю, зниженням критики. Атрофія скроневих часток супроводжується автоматизмами, стереотипними діями та рухами, збідненням інтелектуальних процесів. Пам'ять і орієнтування в просторі у таких хворих зберігаються довго, але поступово, у розгорнутий період хвороби, стають помітними зміни зазначених процесів. Порушення мовлення проявляється персевераціями і втратою здатності до спонтанної мовленнєвої продукції. Вважають, що порушення мовлення, писання, читання (аграфія, алексія) настають раніше. їх виявляють у 60 % випадків при хворобі Піка і в 30 % — при хворобі Альцгеймера. Глибоке зниження інтелекту призводить до підвищеного навіювання, стереотипії жестів і міміки. Для заключної стадії хвороби характерні чотири симптоми: полілалія, ехомімія, мутизм, амімія.

Триває хвороба 5—10 років. Смерть настає від інфекції, що приєдналася.

Хвороба Крейтцфельдта—Якоба (див. також розд. 17) характеризується недоумством, яке наростає, на фунті дистрофії нейронів глибоких відділів кори, смугастого тіла і таламуса. Спостерігають зазначену патологію рідко: 1 випадок на 1 мли населення. Розвивається хвороба у віці 50—60 років, але описано її дебюти між 21 і 79 роками. Прогресує гостро, за 4—5 міс. Спостерігають порушення сну. зниження маси тіла, появу ексграпірамідних змін, дизартрії.

Розрізняють аміотрофічну, таламічну, потиличну й амавротичну форми хвороби. Свого часу її вважали спадково-дегенеративною, але було зафіксовано випадки передачі недуги від однієї людини іншій (під час пересадження рогівки, стерсотаксичних операцій). Останніми роками деякі автори зазначений розлад пов'язують з повільним розвитком грансмісннної о вірусу. V моїкч шіяніяюіь ".на імк* нейрона іьне пере- ролження ізруйнуванням сірої речовини в лобових і скроневих час шах ('мери. хворою наспи в середньому проічіом 2 років

Хорей Хенттінгтона починається у віці 30- 45 років і може тривати до 15-25 років. Першими проявами захворювання є хореїчні гіперкінези .Спостерігають порушення інтелекту із втратою здатності до творчої роботи, дратівливістю, афективною лабільністю зі схильністю до депресії. Недуга прогресує повільно і супроводжується апатією. Дегенеративні зміни в основних ядрах проявляються синдромом хронічної хореї. Екстрапірамідних розладів, характерних для хвороби Крейцфельдта Якоба- не спостерігають. Пацієнти із хореєю Хенттінгтона часто схильні до самогубства.

Тремтливий параліч Паркінсона розвивається у віці 45-70 років. У таких хворих

спостерігають скетрлиірпмідт розлади, у 50 % випалив психічні порушення. У період дебюту захворювання, ще до появи нееврологічних розладів (тремору, ригідності м'язів, гіпокінезії), виявляють характерологічні зміни: дратівливість, егоцентризм, підозріливість. У 70% пацієнтів — депресивні прояви, найчастіше неглибокі, психогенно забарвлені. У частини хворих спостерігають маячні пережинання з мало- масштабними ідеями переслідування, втрати. У 40-80% пацієнтів у пізніх стадіях захворювання виявляють зниження пам'яті та рівня суджень зі стійким інтелектуально-мнестичним дефектом на тлі незначної ейфорії.

Також у цей період можливі пеихотичні роздали: деліріозні стани сплутаності зі збудженням, галюииноз із тактильним вісцеральним гіперпатнчннм забарвленням.

Хвороба належить ло дегенеративно-атрофічних процесів і перелається за авто-сомно-ломінантним типом. С родини, в яких окрім хвороби Паркінсона розвивалися хвороба Піка і хорея Гентінгтона.

Сенільна деменція (в останні десятиліття її вважають пізніми проявами хвороби Альцгеймера) розвивається у віці 65—85 років. Перебіг повільний, малопомітний, з характерологічними змінами за типом процесів старіння, але зі швидшим прогресуванням. На початковому етапі індивідуальні особливості характеру поглиблюються, а з часом згладжуються. Наростають патологічні зміни особистості, що типові для старечого недоумства, їх називають сенільною психопатизацією особистості. Тому хворі стають схожими один на одного. Черствість, карикатурний егоцентризм, скупість. збирання старих непотрібних речей замінюють колишні інтереси та захоплення. Розгальмовуються елементарні інстинкти, непомірно збільшується апетит. У хворих може з'явитися підвищений інтерес до молодих осіб протилежної статі, схильність до розмов на еротичні теми, а іноді н до розпусних дій. Настрій стає похмуро- роздратованим. Звужується діапазон відтінків настрою з переважанням якогось одного афекту. Одні хворі стають сварливими, дріб'язковими або причепливими, інші — безпечними, добросердими, самовдоволеними, схильними до одноманітних жартів. Спочатку порушення механічної пам'яті завуальовані психопатичною поведінкою, наприклад, у разі повільного розвитку атрофічного процесу. З часом приєднується амнезія, що прогресує. Послідовність порушення інтелекту позначається на пам'яті. Спочатку страждають диференційовані поняття. З появою фіксаційної амнезії з'являється амнестична дезорієнтація: напочатку в датах подій громадського, а згодом і особистого життя.Надалі порушується орієнтування в навколишньому середовищі. Хворі не впізнають людей з ближнього оточення, називаючи їх іншими іменами. У разі поглиблення тотального недоумства недужі, дивлячись у дзеркало, не впізнають себе, тобто з'являється амнестичний варіант симптому дзеркала. З часом вони звертаються до давно минулих подій. Вважають себе молодими, навіть юними. Серед відомостей про події, що відбувалися насправді, наводять безумовно вигадані факти. На початку захворювання спостерігають дисоціацію між глибоким психічним розладом і фізичним станом. Але згодом розвивається і фізичний маразм. Можуть виникати вогнищеві розлади, зокрема граматичної структури мовлення, стереотипія мовленнєвих оборотів, вербигерація, ехолалія. Порушується процес звичного засинання та пробудження. Сон таких хворих глибокий, триває від 24 до 20 год. Але можливе і тривале неспання. У завершальній стадії розвивається кахексія. Хворі перебувають у позі ембріона, у стані дрімоти, щось невиразно бурмочуть.

Етіологія та патогенез

Етіологія та патогенез пресенільних і сенільних деменцій багато в чому незрозумілі. Незаперечною у виникненні зазначених патологій є роль генетичного чинника. Але є і деякі протиріччя, наприклад, щодо значення генетичних чинників у перебігу прссенільних і сенільних деменцій. Описано як сімейні, так і спорадичні форми хвороб Альшеймера та Піка без спадкового обтяження. Навіть при хореї Гентінпона, яку пов'язують з автосомно- домінантним типом спадкової передачі, що наближається до 100 % пенетрантності патологічного гена, спостерігають випадки неспадкових захворювань. Генетичний чинник сприяє і патологічному старінню. Старече недоумство в 4,3 разу частіше порівняно із загальною популяцією розвивається в сім'ях, де вже були такі хвороби. Для однояйцевих близнюків ризик захворіти на старече недоумство становить 42,8 %.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пресенільні та сенільні деменції“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції
  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ