Діагностика

Психіатрія і наркологія

Отже, для шизофренії характерна велика кількість клінічних проявів. З цієї причини її діагностика, особливо в ранніх стадіях розвитку, ускладнена. Діагноз шизофренії ґрунтується на виявленні процесуального формування специфічної негативної симптоматики та своєрідного дефекту особистості. Захворюванню властиві збіднення емоційної сфери, наявність описаних вище розладів мислення і сприйняття, порушення стосунків з людьми, які оточують хворого. Основною метою діагностики є чітке клінічне обґрунтування діагнозу, що дає змогу запобігти небезпечним діям хворого та формуванню дефектних змін.

Диференціальну діагностику потрібно проводити переважно з екзогенними й афективними психозами, а також з невротичними розладами та психопатіями (розладами особистості).

На відміну від шизофренії початок екзогенних психозів пов'язаний з такими зовнішніми несприятливими впливами, як інтоксикації, інфекції, різноманітні випромінювання тощо. При цьому в клінічній картині переважають галюцинації (найчастіше зорові), нерідко на тлі потьмареної свідомості. Дефектні зміни особистості формуються за так званим органічним типом.

Для афективних психозів характерні фазовий тип перебігу і відсутність помітного дефекту особистості, а також динамічного наростання початкових симптомів. При шизофренії напади афективних розладів з розвитком хвороби можуть трансформуватися в афективно-параноїдні, кататонічно-онейроїдні тощо.

При неврозах і психопатіях помітні психопатологічні прояви з'являються одразу після внутрішньо- та міжособистісних конфліктів. У пацієнта збережено критичне ставлення до власних хворобливих переживань. Характерна така динаміка неврозу: невротичні реакції — стійкий невротичний стан — невротичний розвиток.

При шизофренії в око впадають некритичність (чи формальна критика), а також шизофренічний тип зміни особистості.

Лікування

Традиційно лікування шизофренії передбачає проведення основного та підтримувального курсів із застосуванням біологічної терапії (психофармакологічні, електро- судомні та інші шокові методи), психотерапії, загальнозміцнювальних і заходів соціальної адаптації хворих.

Основний курс спрямований на купірування гострих психічних розладів. Найчастіше його проводять у стаціонарних умовах, рідше — в денних стаціонарах, інколи — амбулаторно. Підтримувальну терапію призначають для закріплення та розвинення досягнутих під час основного курсу лікування позитивних змін, а також запобігання рецидивам хвороби та її ускладненням.

Біологічна терапія переважно полягає у призначенні психотропних та інших лікарських засобів з урахуванням провідного патологічного синдрому (клінічної форми хвороби), стадії шизофренічного процесу, особливостей його перебігу та загального стану здоров'я хворого.

За параноїдної форми шизофренії, проявами якої, окрім основної (негативної) симптоматики, є галюцинаторні та маячні стани, використовують такі антипсихотичні препарати, як трифтазин (стелазин), галоперидол (сенорм), еглоніл (сульпірид). У разі недостатньої їх ефективності призначають клопіксол, флюанксол, рисперидон (рисполепт), зипрексу, клозапін, амісульприд, кветирон. Якщо переважають відхилення з боку ефекторно-рухової сфери, ефективніші аміназин (хлорпромазин) і тизерцин (левомепромазин). Показана також комбінація аміназину з трифтазином або галоперидолом. Коли параноїд супроводжується депресивним синдромом, у лікувальний комплекс включають антидепресанти — амітриптилін (амізол, новотриптин, елівел), золофт, піразидол (пірліндол), ципраміл, прозак та ін., або призначають нейролептичні препарати із антидепресивною дією (трифтазин, хлорпротиксен, сульпірид). У разі нашарування тривожно-депресивного настрою з іпохондричними переживаннями можна рекомендувати мелерил (сонапакс). За хронічного перебігу шизофренії ефективні лепонекс (азалентин, клозапін), зипрекса, рисперидон, амісульприд (соліан), кветіапін (кветирон), які не спричинюють тяжких ускладнень з боку екстрапірамідної системи. У разі затяжного галюцинаторно-параноїдного синдрому з психомоторною загальмованістю показаний трифтазин, флюанксол. А в разі переходу цієї симптоматики в хронічну форму доцільною є комбінована нейролептична терапія: рисперидон — трифтазин та ін. Потрібно акцентувати увагу на тому, що за використання великих доз зазначених вище препаратів обов'язковим є призначення так званих коректорів (паркопан, циклодол та ін.) для недопущення розвитку нейролептичного синдрому. За особливої чутливості до нейролептичних препаратів і схильності до виникнення екстрапірамідних розладів використовують лепонекс (клозапін). У разі застосування атипових антипсихотичних засобів (зипрекса, рисперидон, соліан, кветирон) призначення коректорів практично не потрібно, оскільки ці препарати майже не зумовлюють нейролептичного синдрому. У комплексі основного курсу доцільними й ефективними є антипсихотики пролонгованої дії: клопіксол-депо, флюанксол-депо, модитен-депо, галоперидол-деканоат. їх уводять один-два рази на місяць.

За простої форми шизофренії найефективнішими є активізувальні нейролептики: трифтазин, флюанксол, рисперидон у невеликих дозах.

При малопрогредієнтному (з в'ялим перебігом) шизофренічному процесі, коли переважають нав'язливі стани, призначають транквілізатори: сибазон (діазепам), феназепам, гідазепам, малі дози нейролептиків: галоперидол, стелазин. У разі появи систематизованих нав'язливих ідей доцільно призначати пролонговані нейролептичні засоби: модитен-депо, флюанксол-депо, клопіксол-депо та ін. При астеноіпо- хондричних переживаннях та істериформній симптоматиці використовують зазначені транквілізатори або нейролептичні засоби у малих дозах, їхні комбінації з антидепресантами: трифтазин—амітриптилін та ін. За наростання ознак шизоїдизації та інших психопатоподібних порушень призначають зипрексу, рисперидон, модитен (ліоген), трифтазин, галоперидол.

Хворим на гебефренічну шизофренію призначають галоперидол, клопіксол, зипрексу. Кататонічне збудження купірують аміназином, галоперидолом, зипрексою. При онейроїдній кататонії уводять аміназин, зипрексу. За переважання деперсоналізації призначають нейролептичні засоби й антидепресанти.

Лікування хворих із гіпертоксичною (фебрильною) шизофренією бажано проводити в палаті інтенсивної терапії або реанімаційному відділенні психіатричної лікарні з призначенням аміназину, зипрекси. Рекомендують електросудомну терапію. За тривалої гіпертермії призначають ін'єкції амідопірину або інших антипіретичних препаратів, регіональну гіпотермію (лід на судинні сплетення). У разі загрози набряку мозку вводять еуфілін, лазикс, сечовину, краплинно-літичну суміш (ізотонічний розчин натрію хлориду — 500 мл, новокаїн 0,5 % — 50 мл, димедрол 1 % — 2 мл, аскорбінова кислота 5 %— 10 мл), маніт, преднізолон або дексаметазон внутрішньовенно краплинно тощо.

Особливістю терапії хворих на шизофренію є раннє включення в схему лікування атипових антипсихотиків (клозапін, рисперидон, зипрекса, соліан, кветирон) завдяки їхньому можливому впливу на негативні симптоми та явища нейрокогнітивного дефіциту.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Діагностика“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика
  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ