Лікування

Психіатрія і наркологія

Лікування БАР проводять з урахуванням фази хвороби (маніакальна або депресивна), її прояву (циклотимічна або психотична), а також особливостей структури психопатології. До того ж потрібно враховувати, що при цьому психозі чітко виражена тенденція як до ремітивності, так і до рецидиву.

Дози препаратів мають бути достатніми для досягнення повної редукції симптомів й інтермісії, бо коли потрібного терапевтичного ефекту домогтися не вдається, хвороба перебігає довше. Крім того, потрібно здійснити заходи з профілактики рецидивів і намагатися збільшити тривалість ремісій за допомогою препаратів, що виявляють стабілізувальний (нормотимічний) вплив.

Терапевтичну тактику в маніакальній фазі захворювання визначають з огляду на клінічні особливості манії. Основним засобом купірування маніакального стану є нейролептичні препарати: клопіксол, тизерцин, лепонекс, зипрекса, соліан, кветирон та ін.

Седативний ефект клопіксолу проявляється досить швидко. Максимальні добові дози в разі перорального введення становлять 75—100 мг і більше.

Тизерцин виявляє виражений седативний ефект і рідше спричинює депресію. Максимальні дози за перорального вживання становлять 300—400 мг, а в разі внутрішньом'язового введення — до 200 мг на добу. Аналогічно діє лепонекс (азалептин), який призначають у дозі 100—200 мг на добу. Досить ефективні під час купірування маніакального стану бутирофенонові похідні, передусім галоперидол, який практично не зумовлює депресії та гальмування. Призначають препарат у формі таблеток у дозі 30—40 мг на добу. Для досягнення швидкого ефекту його вводять внутрішньом'язово (до 15—20 мг на добу).

Поряд з нейролептичною терапією при маніакальних станах застосовують солі літію (літію карбонат і літію оксибутират). Вони мають вузьке спрямування і діють “специфічно” при циркуляторній манії. Для підтримання оптимального терапевтичного ефекту концентрація літію в плазмі крові має становити 0,6—1,2 ммоль/л. Монотерапія препаратами літію показана при гіпоманіакальних станах. У разі частих змін фаз як тимокоректор застосовують фінлепсин у дозі 400—1400 мг на добу та вальпроати в дозі 20—30 мг на 1 кг маси тіла на добу. Збільшують її поступово для адаптації до препарату.

Якщо лікування маніакальних станів за допомогою психофармакотерапії неефективне, можна призначати електросудомну терапію.

Для лікування депресивної фази БАР, незалежно від клініки, призначають антидепресанти. Ефективними трициклічними антидепресантами є амітриптилін, кломіпрамін і меліпрамін. Початкова добова доза має становити не менше 50—75 мг. Якщо протипоказань немає, її збільшують щодоби на 25 мг до 200 мг. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу поступово зменшують. Під час підбору антидепресантів враховують особливості психопатологічної структури синдрому. Так, тривога, неспокій, напруження краще піддаються седативному впливу амітриптилін, а загальмованість, адинамія, апатія — стимулювальній дії меліпраміну. Антидепресант ципраміл варто призначати по 20 мг на добу в будь-який час. Залежно від індивідуальної реакції та тяжкості депресії дозу збільшують до 60 мг на добу (хворим, старшим 65 років — до 40 мг на добу). Препарат помітно знижує частоту повторних депресій і має добру переносимість під час тривалого застосування. Ефективним є сертралін, який збалансовано діє на різні види депресії. Його призначають 1 раз на добу по 25—50 мг. За потреби через тиждень дозу збільшують до 100 мг на добу. Для подолання резистентності до зазначених препаратів їх рекомендують відміняти одномоментно. Коли це виявиться неефективним, вдаються до електроконвульсивної терапії (якщо у хворих нема протипоказань до її проведення).

Недостатня ефективність трициклічних антидепресантів за тривалого застосування може бути пов'язана зі стійкою адаптацією до них, через що потрібно призначати антидепресанти іншої структури. Наприклад, піразидол, мелітор, мапротилін, пароксин, коаксил, ремерон, іксел, велаксин, феварин, міансерин, ципралекс, флуоксетин. Після досягнення терапевтичного ефекту доцільно проводити підтримувальну терапію антидепресантами, щоб запобігти рецидивові. Вона стає й профілактичною. З цією метою застосовують також солі літію, які запобігають розвитку як депресивної, так і маніакальної фаз захворювання. Спочатку літій призначають у невеликих дозах — до 300 мг, а згодом підвищують їх до 900 мг на добу. Лікування проводять під контролем концентрації літію в плазмі крові, що не має перевищувати 0,6—1,2 ммоль/л.

Для профілактики афективних фаз застосовують також карбамазепін (мезакар, фінлепсин) та вальпроати (депакін, депакін-хроно, вальпроком). Карбамазепін призначають спочатку в дозі 200 мг на добу, потім поступово, з розвитком адаптації до препарату, її збільшують. Добова доза в середньому становить 800—1000 мг. Препарат вживають 2—3 рази на добу. Середня добова доза вальпроатів — 900—1800 мг за 1—2 вживання.

При затяжних, резистентних до антидепресантів депресіях іноді потрібного ефекту досягають за допомогою включення в комплексну терапію нетрадиційних методів: краніоцеребральної гіпотермії, люкс-терапії, голкорефлексотерапії та ін.

У разі тривалого перебігу депресії велике значення мають реабілітаційні заходи, що спрямовані на активізацію соціального спрямування особистості. Такі хворі потребують проведення психотерапії, що має бути спрямована на усунення депресії, заспокоєння хворого, коригування мислення, нейтралізацію відчуття безпорадності та безнадії. Великого значення набувають індивідуальна, групова, сімейна її види. Використовують також когнітивну і психоаналітичну терапію. Психотерапія має бути спрямована на усунення депресії, заспокоєння хворого, коригування мислення, нейтралізацію відчуття безпорадності та безнадії.

Хворих на циклотимію частіше лікують амбулаторно або в умовах денного стаціонару. При субдепресії, помірній тривозі перевагу віддають застосуванню транквілізаторів (анксіолітиків), психотропних засобів природного походження (Хомвіо- Нервін та ін.). У разі психотичних форм перебігу недуги вони потребують лікування в умовах стаціонару. Після поліпшення стану хворих їх можна переводити в денний стаціонар.

Прогноз

При афективних розладах прогноз загалом сприятливий, бо після редукції фазового стану відновлюється психічне здоров'я. Майже 15 % пацієнтів повністю одужують. У 50—60 % хворих під час ремісії зберігається задовільна соціальна адаптація.

Прогноз погіршується в разі затяжних фаз і скорочення проміжків між ними. Його вважають несприятливим за безперервного (континуального) перебігу тяжких фаз БАР, а також високого ризику суїциду.

Експертиза

Медико-соціальна експертиза. Більшість хворих у період психотичні фази захворювання непрацездатні. Під час інтермісії працездатність відновлюється. Якщо фази затяжні і надто часті, а також наявні резидуальні астенічні розлади, хворим встановлюють інвалідність з постійним повторним оглядом. За циклотимічних фаз для визначення непрацездатності потрібно враховувати характер порушень, їхню тривалість і особливості професії. У третини пацієнтів унаслідок хронічного перебігу хвороби значно погіршуються показники рівня життєвого функціонування, тобто настає соціальна дезадаптація.

Військова експертиза. При афективних розладах з нечастими нападами та тривалими проміжками повного одужання пацієнтів визнають непридатними до військової служби в мирний час і обмежено придатними у воєнний. Призовники і службовці з такими розладами є непридатними до військової служби на підводних човнах у мирний і воєнний час.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування
  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ