У психіатрії поняття “швидка допомога” і “невідкладна допомога” часто збігаються й існують переважно теоретично, оскільки складно наперед визначити послідовність дій бригади швидкої психіатричної допомоги, що прибула на виклик. Тактика лікаря-психіатра на місці залежить насамперед від ситуації та конкретного психосоматичного стану пацієнта і його поведінки. Зазвичай негайного втручання психіатра потребують хворі в стані психомоторного збудження різної етіології з імпульсивними й агресивними діями, з потьмаренням свідомості, під час гострих галюцинацій і параної, з депресією, що супроводжується страхом і суїцидальними тенденціями, у стані вираженої дисфорії. Таким хворим надають першу невідкладну допомогу завдяки введенню медикаментозних (психофармакологічних) препаратів, які купірують напад, і госпіталізують їх у психіатричний заклад. Надання допомоги в цих умовах та госпіталізацію проводять відповідно до Закону України “Про психіатричну допомогу” (2000).
Госпіталізацію у великих містах забезпечують бригади швидкої психіатричної допомоги, до складу яких входять лікар-психіатр, фельдшер, санітар (молодша медична сестра) та водій. У районних центрах її здійснюють загальні бригади швидкої допомоги за направленням лікарів-психіатрів або невропатологів. У сільській місцевості цю функцію виконують дільничні терапевти, фельдшери або медичні сестри фельдшерсько-акушерських чи медичних пунктів.
Недобровільну, або примусову, госпіталізацію здійснюють як невідкладну психіатричну допомогу без згоди пацієнта або його законних представників силами медичного персоналу, а за потреби (є незаперечні ознаки розладу психіки, через що хворий стає антисоціальним, тобто небезпечними для себе й оточення) — за допомогою працівників міліції. Але порушення психіки має бути безсумнівним, підтверджене діями та висловлюваннями пацієнта, тобто конкретними фактами. Лише це є підставою для примусової госпіталізації.
Отже, для виконання вимушених дій, передусім в інтересах психічнохворого, потрібно, щоб медичний критерій невідкладної госпіталізації (явні розлади психіки) узгоджувався з юридичним або психологічним (пацієнт є небезпечним для себе або оточення). Варто наголосити, що, вирішуючи питання про невідкладну госпіталізацію, лікар не має права на сумнів під час оцінювання чітких ознак психотичних симптомів і реальності потенціальної небезпеки хворого. При цьому важливо не помилитися. Лише реальна ситуація, факти, загроза, підтверджені об'єктивно, можуть бути підставою для конкретних дій медичного персоналу. У разі нехтування цими правилами може статися невиправдане порушення прав і свобод людини з усіма його наслідками як для хворого, так і для тих, хто мимоволі переступив межі закону.
Згідно із чинним законодавством, примусово госпіталізовану особу, без згоди її самої або законних представників (родичів, опікуна), протягом доби має оглянути комісія із трьох лікарів-психіатрів. Саме колегіально вирішують питання про доцільність подальшого перебування пацієнта в психіатричній лікарні. За потреби лікування продовжують до поліпшення психічного стану, про що головний лікар (завідувач відділення) повідомляє пацієнтові та його родичам. Якщо у хворого немає помітних розладів психіки, а спостерігають лише деякі відхилення, і він не є небезпечним, оскільки окремі симптоми психічних порушень не впливають на його поведінку, і категорично відмовляється від лікування, хворого потрібно виписати з лікарні під патронаж лікаря-психіатра або інших медичних працівників за місцем проживання.
Невідкладній госпіталізації в психіатричну лікарню не підлягають особи в стані сп'яніння або інтоксикації наркотичними препаратами (крім психотичного стану).
Найгостріші психотичні стани можуть виникати при ендогенних (шизофренія, маніакально-депресивний психоз), екзогенних (унаслідок інфекції, травми, інтоксикації), психогенних (реактивні стани), вікових, органічних і судинних психозах, а також при епілепсії. Крім того, гострі психотичні стани іноді є наслідком ускладнень тяжких пологів і післяопераційного періоду, тяжких соматичних захворювань тощо. Для купірування психомоторного збудження застосовують психотропні препарати, переважно нейролептичні, в комплексі з транквілізаторами. Залежно від етіології та типу збудження можна використовувати також антидепресанти, антиконвульсанти тощо.
Серед психомоторних збуджень найпоширенішими є такі: галюцинаторно-параноїдне, деліріозне, аментивне, кататонічне, гебефренічне, епілептичне, психопатичне, маніакальне, депресивне, ажитована депресія та ін.
Під час невідкладної госпіталізації хворого може виникнути потреба в примусовому введенні медикаментів. Та передусім спочатку потрібно запропонувати йому добровільно вжити ліки та дозволити відвезти себе до лікарні. Коли ж хворий відмовляється, потрібно, тримаючи його за плечі й лікті, покласти на ліжко і внутрішньо- м'язово ввести зазначені препарати. Супроводжуючи до машини швидкої допомоги, хворого тримають з обох боків за плечі і руки. Продовжуючи тримати, кладуть його на носилки і доправляють у приймальне відділення. В особливо небезпечних випадках госпіталізацію здійснює бригада швидкої допомоги разом із працівниками міліції.
У психіатричну лікарню госпіталізують хворих з гострими розладами психіки або хронічним перебігом хвороби в стадії загострення, тоді як у стаціонарних відділеннях психоневрологічних диспансерів, центрів чи психіатричних відділень лікарень загального профілю лікують переважно пацієнтів з порушенням психіки непсихотичного характеру внаслідок різних соматичних захворювань. Тут отримують лікування також хворі з психозами, що не потребують перебування в умовах психіатричного закладу. Зазвичай вони приходять самі або за наполяганням їхніх родичів.
Створення психіатричних відділень у складі районних і міських лікарень загального профілю виправдало себе. Це один із кроків до зближення психіатрії із загально- соматичною медициною. Згадана обставина має важливе соціально-реабілітаційне значення, оскільки в звичайній лікарні хворі практично не ізольовані від соціуму, користуються загальними правами, контактують із родиною й друзями, що підвищує ефективність лікування. Організація подібних відділень на ЗО—60 ліжок — важливе завдання стаціонарної психіатричної допомоги населенню.
Позалікарняна психіатрична допомога
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги“ на сторінці 1. Приємного читання.
