Епілептичний онейроїд має виражений фантастичний характер. Під час онейроїду з релігійним забарвленням хворі “споглядають” святих, ангелів, у інших випадках — видатних людей минулих часів, “спілкуються” з ними. При цьому пацієнти гіпокінетичні з екстатичним виразом обличчя. Можливий катастрофічний варіант онейроїду: переживання війни, пожежі, землетрусу тощо. У цьому разі хворі виглядають стурбованими, наляканими, гнівливими.
Психомоторні розлади
їх поділяють на: гіперкінези— збільшення рухової активності (збудження), гіпокінезії — зменшення рухової активності (загальмованість) і паракінезію — парадоксальну рухову активність.
Розглянемо найхарактерніші з гіперкінезій.
Маніакальні стани характеризуються мовленнєво-руховим збудженням. Діяльність хворих має цілеспрямований, але незавершений характер. Це пов'язано з прискореним плином думок (ідеаторне збудження), за яким не встигають дії. Хворі розпочинають безліч справ, проте абсолютну більшість з них не доводять до кінця. У деяких випадках плин їхніх думок настільки швидкий, що вони перебувають у стані так званої розумової сплутаності та тривалий час проводять на одному місці, не в змозі навіть розпочати якусь дію. Унаслідок переоцінки власних можливостей хворі поводять себе необачно, що може призводити до травмування. Підвищення рівня АТ посилює ризик інфаркту міокарда й інсульту. Можливе систематичне вживання великих доз алкоголю без клінічних ознак сп'яніння. Диференціальну діагностику проводять з маніоформним синдромом у межах шизофренії, для якого характерна дисоціація мислення, формально-паралогічне мислення, типові зміни особистості хворого.
У разі вживання алкогольних напоїв у маніакальній фазі для диференціації від алкоголізму потрібно звернути увагу на несистематичність алкоголізації маніакальних хворих і невідповідність ступеня сп'яніння вжитій кількості алкоголю.
Лікування полягає в госпіталізації, своєчасному проведенні седації завдяки внутрішньом'язовому введенню аміназину в дозі 100—200 мг під контролем АТ.
Гилнщишнпорно-парапоїдне збудження проявляється галюцинаціями та маяченням, що здебільшого супроводжуються гіперкінезією. Хворі некритичні, розглядають свою поведінку як адекватну і єдино можливу. Ступінь їх збудження залежить від гостроти та характеру ідеаторного розладу. При цьому пацієнти можуть вчиняти акти фізичного насильства над особами, що входять до їх маячних переживань, звертатися по допомогу до працівників правоохоронних органів, медичних працівників, інших осіб для захисту від уявного переслідувача, виготовляти химерні засоби самозахисту, озброюватися тощо.
Найнебезпечнішими є хворі, що називають ім'я та координати конкретної особи (найчастіше знайомої) або дають приблизне зовнішнє описання (“людина в чорній сорочці” тощо). У таких випадках виникає небезпека агресивних дій хворого для знешкодження уявного конкретного ворога. Тому всі випадки агресії з боку подібних пацієнтів, зокрема і вербальні (лайка з погрозами на чиюсь адресу), є небезпечними. Параноїдні ідеї можуть бути висловлені в листах, заявах, зверненнях, написаних хворим. У деяких випадках агресія спрямована на речі, за допомогою яких на хворого ніби-то впливають або слідкують за ним.
У хворих на параноїдну шизофренію можуть виникати імпульсивні агресивні дії під впливом імперативних (наказових) псевдогалюцинацій. Інколи вони самі звертаються по допомогу через небажання виконувати галюцинаторні накази.
Діагностика зазначеного стану ускладнюється частою дисимулятивною поведінкою хворого. Він заперечує хворобливі переживання або викривлено пояснює свої дії. Тому під час діагностики потрібно враховувати об'єктивні дані, отримані від людей, які оточують хворого, огляду місця подій (поламані меблі, наявність зброї або засобів захисту від “впливу” тощо). Важливо під час бесіди з хворим встановити па- ралогічність, формальність, символічність мислення, емоційну холодність та інші симптоми шизофренії.
У разі виявлення галюцинаторно-параноїдного синдрому з ознаками конкретно спрямованої агресії потрібно максимально швидко госпіталізувати пацієнта в психіатричний стаціонар. За значного психомоторного збудження з агресивними тенденціями седацію необхідно розпочати вже в домашніх або інших позалікарняних умовах. Для цього застосовують аміназин у дозі 100—200 мг або тизерцин. Бажано також провести коротку роз'яснювальну бесіду з родичами хворого. Особливо це важливо в разі нерозуміння ними суті та небезпечності ситуації, що найчастіше буває за першої госпіталізації.
Лікування першого нападу або загострень шизофренії потрібно розпочинати в умовах наглядової палати. На початкових етапах терапії застосовують нейролептики (антипсихотики): аміназин, тизерцин — до 300 мг на добу, галоперидол — 20—30 мг на добу або оланзепін (зипрекса) — 10 мг на добу. Для запобігання виникненню нейролептичного синдрому варто призначати циклодол по 1—2 таблетки 3 рази на добу. При цьому обов'язково потрібно контролювати рівень АТ та інші показники життєво важливих функцій організму.
У разі неефективності медикаментозного лікування можна застосувати дробне вживання нейролептичних засобів і призначення ударних доз препаратів після одноденної їх відміни. Надалі інтенсивне медикаментозне лікування можна повторювати через 1—2 дні після використання їх у відносно зменшених дозах. Ця схема лікування може бути доповнена в деяких випадках 3—5 сеансами електросудомної терапії. У разі застосування нейролептичних засобів у високих дозах потрібно контролювати стан хворого для запобігання розвитку нейролептичного синдрому.
Кататонічна шизофренія може перебігати в двох формах: ступорозній та зі збудженням. Обидві вони є підставою для надання невідкладної медичної допомоги.
Кататонічний ступор характеризується м'язовим заціпенінням зі збільшенням тонусу м'язів-згиначів, мутизмом, негативізмом. Хворі застигають в одній позі на певний час (хвилини-години, інколи кілька тижнів), зокрема в разі надання їм якоїсь пози іншими людьми (воскова гнучкість). Для цього обирають найзатишніше місце (симптом ніші). Можливі симптом хоботка — витягування губ, симптом повітряної подушки — в ліжку голова хворого лежить вище подушки, поза ембріона — підборіддя притиснуте до грудей, лікті — до тулуба, коліна — до живота, поза капюшона — хворий визирає з-під натягнутих на голову халата, ковдри та ін. У деяких пацієнтів виникають ехо-симптоми: стереотипне повторення рухів, міміки та слів інших. До симптомів кататонічного ступору належить негативізм. Він буває активним і пасивним. При пасивному негативізмі хворий ігнорує звернені до нього прохання, на намагання змінити його позу реагує тонічним напруженням м'язів, при активному — робить протилежне вказівкам і вчиняє активний опір діям оточення. Інколи в таких хворих з'являється немотивована агресія до всього, що потрапляє в поле зору або перебуває поблизу.
Перевозити пацієнта з активним негативізмом до психіатричного стаціонару бажано під пильним спостеріганням, після седації (сибазон у дозі 2—4 мл внутрішньо- м'язово).
Лікування потрібно розпочинати з уведення нейролептичних засобів. За наявності показань призначають курс електросудомної терапії. Перед початком лікування з'ясовують тривалість відмови від їжі. Досить часто до курсу терапії додають і парентеральне харчування.
Кататонічне збудження проявляється у вигляді стереотипних нецілеспрямова- них рухів в обмеженому просторі (в ліжку, кутку кімнати тощо). Мовленнєві стереотипії спостерігають значно рідше. Можливі описані вище ехо-симптоми, негативізм.
Гебефренічне збудження. Хворі мають манірно-придуркуватий вигляд і нагадують неслухняних дітей: регочуть, сюсюкають, “дуріють”, катаються по підлозі тощо. Мовленнєво-рухове збудження зазвичай не сягає інтенсивності маніакального. Спостерігають розгальмування переважно вітальних інстинктів (статевого, харчового). Саме ці потяги в багатьох випадках характеризують неетичну поведінку хворих. Вони можуть брутально чіплятися до осіб протилежної статі і в цинічній формі пропонувати їм статеву близькість, оголюватися в людних місцях тощо. У деяких хворих відзначають ехо-симптоми в утрирувано-знущальному вигляді. У багатьох випадках гебефренічне збудження розвивається після виходу з кататонічного ступору.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості спостерігання за збудженими хворими“ на сторінці 4. Приємного читання.
