Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

Психіатрія і наркологія

Лікування психічнохворого включає комплекс безпосередньо медичних (обстеження і діагностика, невідкладна допомога, курсове активне лікування, фізіотерапія та ін.) і соціотерапевтичних заходів, спрямованих на соціально-психологічну корекцію та реабілітацію пацієнта, запобігання дефекту особистості, спричиненого психічною хворобою, а також на його компенсацію.

У психіатрії, залежно від наміченої мети, виділяють етіологічну, патогенетичну та компенсаторну терапію. Етіологічна терапія спрямована на усунення причини недуги. Яскравим прикладом її в зазначеній галузі медицини є застосування при прогресивному паралічі антибактеріальних препаратів, а також піротерапії. Патогенетична терапія спрямована на втручання в механізми розвитку хвороби, переривання її перебігу. Більшість методів лікування в психіатрії є патогенетичними: усунення явищ абстиненції при алкоголізмі і наркоманії, шокові методи терапії, курсова психофар- макотерапія, екстракорпоральна детоксикація. Для ліквідації виражених або небезпечних проявів захворювання призначають симптоматичне лікування. Наприклад, щоб зняти гостру тривогу, застосовують тизерцин, седуксен, фенозепам. Компенсаторна терапія сприяє стимуляції компенсаторних механізмів. Компенсаторний вплив можуть справляти серцево-судинні, дегідратаційні, вітамінні препарати, неспецифічні психотропні засоби, загальні психотерапевтичні заходи та ін.

Під час лікування психічнохворого потрібно враховувати особливості психопатології та перебігу хвороби, преморбідну конституціально-особистісну типологію та фізіологічні властивості організму хворого, фармакокінетичні та фармакодинамічні чинники впливу лікарського засобу.

Особливістю активної терапії психічнохворих є тривале курсове лікування, що включає низку етапів з відповідними способами та методами.

Купірувальна терапія (від франц. соире — різати, розтинати) полягає в усуненні гострих проявів психічних розладів. Проводять її переважно в стаціонарних умовах з використанням парентерального введення відносно великих доз психотропних засобів. Після зникнення гострих проявів дозу зменшують і переходять до перорального введення лікарських засобів або використовують препарати зі слабшою, але вибірковою дією.

Підтримувальну терапію проводять здебільшого амбулаторно. Її мета — закріпити ефект купірувальної. Вона дуже важлива, адже повне припинення лікування загрожує рецидивом хвороби. Найчастіше вводять менші дози саме тих лікарських засобів, які виявилися ефективними, або замінюють сильнодіючі препарати м'якшими. Для зручності пацієнта часто використовують препарати пролонгованої дії, так звані депо-препарати (модитен-депо, клопіксол-депо, флюанксол-депо, галоперидол-деканоат, ІМАП та ін.), які вводять раз на 1—4 тиж. Доцільно призначати препарати для перорального вживання (зипрекса, ципраміл та ін.), які вживають раз на добу. Раптове переривання підтримувальної терапії нерідко зумовлює “реакцію відміни”, що супроводжується як погіршенням психічного стану, так і вегетативними порушеннями. Припинення терапії може призвести до рецидиву психічних розладів (не відразу, а через 2—3 доби або і кілька тижнів).

Превентивна, або прогирецидивна, терапія є різновидом підтримувальної. Її проводять на тлі одужання або ремісії. Наприклад, восени та навесні при афективних розладах доцільно застосовувати солі літію.

Терапевтична резистентність, тобто нечутливість до лікувальних засобів, є дуже актуальною проблемою лікування психічнохворих. Особливо часто вона розвивається за хронічного перебігу захворювання й, відповідно — тривалого лікування психотропними препаратами. Для подолання терапевтичної резистентності застосовують різні способи, що спрямовані на посилення дії лікарських засобів (перехідне парентеральне введення високих доз препаратів) або на підвищення чутливості організму до них (навмисні перерви в лікуванні з провокацією “реакції відміни”, електроконвульсивна терапія, піротерапія, імуномодулятори тощо). Для лікування хворих на шизофренію та інші психози з явищами резистентності до звичайних (класичних) нейролептиків доцільно призначати так звані атипові антипсихотики: клозапін, зипрекса, рисперидон та ін.

Коригувальна терапія, або застосування спеціальних коректорів для усунення побічних впливів психотропних препаратів (переважно у вигляді нейролептичного синдрому), залежить від генетичних особливостей фармакодинаміки та фармакокінетики, а також преморбідної органічної церебральної недостатності, найчастіше судинного й ендокринного генезу. Наприклад, нейролептичні препарати зумовлюють екстрапірамідні розлади — порушення ходьби, підвищення тонусу м'язів, їхній тремор, загальну скутість, непосидючість, які можуть мати різні прояви. Іноді виникають напади судом окремих м'язів: очних яблук, язика, шиї, обличчя, рота. Рухові розлади супроводжуються також вегетативними: пітливістю, серцебиттям, блідістю або почервонінням шкіри. Для запобігання цим неврологічним симптомам і їх усунення призначають усередину антипаркінсонічні засоби, найчастіше паркопан, циклодол, юмекс, мемантин. Паркопан або тригексифенидил призначають по 2 мг 2—3 рази на добу (максимальна добова доза — 20 мг). У разі розладів рухових функцій, які виникають гостро, внутрішньом'язово вводять тремблекс (по 1—3 мл на добу з інтервалами 2—4 доби). При пароксизмальних розладах рухових функцій (дискінезіях) застосування антипаркінсонічних препаратів поєднують з підшкірним уведенням кофеїну-бензоату натрію (2 мл 20 % розчину) і внутрішньовенним — глюкози з тіаміном та кислотою аскорбіновою.

Загальнозміцнювальну терапію призначають у разі загальної млявості, слабості, зниження психічної та фізичної працездатності, інших проявів астенії, що спостерігають при більшості психічних і психосоматичних розладів, зокрема зумовлених дефіцитом певних вітамінів, мінеральних та інших речовин. У цьому разі крім засобів загального характеру (режим праці і відпочинку, дозована працетерапія, лікувальна фізкультура, дієтотерапія тощо) призначають препарати, що поповнюють цю нестачу, наприклад полівітаміни.

Відповідно до застосування методів лікування психічних розладів виділяють біологічну і соціотерапію, що включають також реабілітацію як систему заходів для повного або часткового відновлення соціального статусу хворого. Лікування кожного пацієнта зазавичай буває комплексним, тобто передбачає інтегрування методів як біологічного, так і соціотерапевтичного впливу.

Під біологічною терапією психічних розладів розуміють усі лікувальні впливи на організм як на біологічний об'єкт, наприклад, лікарських засобів, зокрема психотропних (за потреби — шокових методів), і пірогенної, розвантажувально-дієтичної терапії, детоксикації, інколи психохірургії та ін.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ
  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ