Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Психіатрія і наркологія

Забезпечення експертизи працездатності, придатності до військової служби, визначення психічного стану й осудності особи, якщо в цьому з'являється потреба, є однією з найважливіших функцій психіатричних закладів.

Експертизу працездатності осіб із психічними розладами проводять лікарські консультативні комісії (ЛКК) психоневрологічних диспансерів, поліклінік, лікарень, центрів, клінік, інститутів, а також психіатричні медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) при міських і обласних органах охорони здоров'я. Діяльність ЛКК і МСЕК регламентують відповідні нормативні акти.

До складу ЛКК входять палатний або дільничний лікар-психіатр, завідувач відділення. Очолює її керівник закладу або його заступник. До компетенції ЛКК належать питання про встановлення тимчасової непрацездатності та видачі або ж продовження листків непрацездатності на термін, який не перевищує загальної тривалості захворювання (4 міс. або не більше ніж 5 міс. протягом календарного року). Крім того, ЛКК вирішує питання про спрямування хворого на МСЕК, зокрема до закінчення зазначеного вище терміну в разі незадовільного клінічно-трудового прогнозу.

Психіатрична МСЕК діє при міських (у великих містах) або обласних управліннях охорони здоров'я і проводить переважно медико-соціальну експертизу рівня життєдіяльності хворих за спрямуванням ЛКК. У роботі керуються відповідною постановою Кабінету Міністрів України.

Основними функціями МСЕК є визначення ступеня обмеження життєдіяльності особи за станом її здоров'я та встановлення потреби в соціальній допомозі, а також розроблення заходів індивідуальної медико-соціальної реабілітації інвалідів і забезпечення контролю за їх реалізацією. Експертне рішення МСЕК не обмежується оцінюванням втрати працездатності хворого, а грунтується на визначенні загального ступеня обмеження життєдіяльності за критеріями втрати або зниження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, контролю за своєю поведінкою, трудової діяльності.

Виходячи з цих критеріїв, підставою для встановлення 1 групи інвалідності є різко виражене обмеження життєдіяльності за визначеними критеріями або деякими з них, що призводить до потреби в сторонньому догляді або допомозі; II групи — те саме, крім того, що хворому не постійно потрібен сторонній догляд; III групи — обмеження життєдіяльності з вираженим зниженням можливостей щодо спілкування, пересування, участі в трудовій діяльності.

Постійний догляд сторонніх осіб або допомогу рекомендують, коли хворий не здатний до самообслуговування, зокрема при недоумкуватості (незалежно від етіології, включаючи природжену ідіотію й імбецильність), чітко виражених тривалих психотичних станах з дезорганізацією поведінки.

Групи інвалідності переглядають через 1—3 роки.

Військово-лікарську експертизу забезпечують ЛКК психіатричних закладів за наказами органів охорони здоров'я. Експертизу призначають військово-лікарські комісії при військкоматах для визначення придатності до військової служби громадян, яких призивають на строкову військову службу. Придатність військовослужбовців за фахом визначають відповідні комісії військових формувань у разі виникнення сумнів щодо стану психічного здоров'я або появи скарг з боку осіб, які підлягають огляду або призову. До складу ЛКК військкоматів обов'язково входить лікар- психіатр. Під час проведення військово-лікарської експертизи ЛКК керується “Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних силах України”, затвердженим Наказом міністра оборони України (№ 2 від 04.01.1994 р.). Він передбачає перелік психічних розладів і розладів поведінки, наявність яких свідчить про непридатність до військової служби зі зняттям з військового обліку, непридатність до військової служби у мирний час або обмежену придатність у воєнний час, тимчасову непридатність, придатність у разі стійкої компенсації чи незначних і короткочасних розладів психіки, що не призвели до відповідних негативних наслідків і не надто вплинули на психіку.

До психічних розладів і розладів поведінки, які регламентує зазначений перелік, належать: психотичні та непсихотичні психічні розлади, спричинені органічним ураженням головного мозку, ендогенні психози, симптоматичні психози та інші психічні розлади, розлади особистості, хронічний алкоголізм, наркоманія і токсикоманія, розумова відсталість, заїкання.

Висновки ЛКК робить індивідуально в кожному конкретному випадку, залежно від експертної оцінки стану здоров'я особи.

Судово-психіатричну експертизу проводять судово-психіатричні експертні комісії або судово-психіатричні експерти медичних або психіатричних закладів, які підпорядковані органам охорони здоров'я.

Основні завдання судово-психіатричної експертизи:

• 1. Визначення психічного стану та висновок щодо осудності осіб, яких підозрюють, звинувачують або вони є підсудними, якщо у представників судово-слідчих органів виникають сумніви щодо стану їхнього психічного здоров'я та здатності відповідати за власні дії і керувати своєю поведінкою.

• 2. Визначення психічного стану та дієздатності свідків, потерпілих, позивачів і відповідачів, якщо у органів правосуддя чи слідства виникають сумніви щодо їхнього психічного здоров'я та здатності розуміти зміст своїх дій і вчинків.

• 3. Судово-психіатрична експертиза ґрунтується на принципах законності, незалежності, об'єктивності та повноти дослідження, її призначають згідно з постановами слідчого, прокурора чи за рішенням суду. Проводять таку експертизу амбулаторно, стаціонарно, в суді, у слідчого, заочно або посмертно. Висновок оформляють у вигляді акту, підписаного всіма членами судово-психіатричної комісії, які несуть кримінальну відповідальність за його об'єктивність. Роблять його на підставі результатів клінічного психолого-психіатричного обстеження після вивчення й аналізу інформації про особу й обставини скоєного нею правопорушення. При цьому керуються матеріалами, що їх надає судово-слідчий орган, та об'єктивними відомостями, отриманими експертами під час проведення експертизи (медична документація, спостереження, додаткові матеріали). Якщо експертний висновок недостатньо обґрунтований або з'явилися сумніви щодо об'єктивності судово-психіатричної експертизи чи змінився психічний стан особи, отримано важливу, про яку раніше не знали, інформацію, а також в особливо складних випадках (щоб не припустити помилки, наприклад, при симуляції), призначають повторну експертизу. Проводить її інший експерт або експертна комісія.

Серед усіх видів судово-психіатричної експертизи питома вага амбулаторної експертизи становить майже 90 %. Амбулаторні судово-психіатричні комісії утворюють органи охорони здоров'я в одному із психіатричних закладів області або міста республіканського підпорядкування. До їх складу входить не менше трьох лікарів- психіатрів, зокрема голова, член комісії та лікар-доповідач, який безпосередньо вивчає справу, аналізує інформацію і бере участь в обстеженні пацієнта. Якщо амбулаторна судово-психіатрична експертиза не спроможна відповісти на запитання судових чи слідчих органів, вона може прийняти рішення про доцільність стаціонарної психіатричної експертизи. У цьому разі роблять відповідний висновок.

Стаціонарну психіатричну експертизу проводять у психіатричних стаціонарах лікарень, диспансерів і спеціальних центрів при судово-психіатричних відділеннях.

Охорону приміщень і територій, а також режим утримання осіб, які перебувають під вартою, забезпечують органи міліції. Тривалість стаціонарної експертизи обмежується ЗО добами, але за потреби її можна збільшити. Результати стаціонарного обстеження оформляють актом, що його підписує комісія та затверджує орган охорони здоров'я. Аналогічно оформляють судово-психіатричну експертизу, що її проводили в суді, у слідчого, заочно або ж посмертно.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА
  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ