До цих синдромів належать органічний психосиндром, Корсакова (амнестичний), паралітичний (псевдопаралітичний) і лобовий, які поєднують позитивну та негативну симптоматику.
Психоорганічний синдром (енцефалопія). Власне, це група психопатологічних синдромів, спричинених органічним ураженням головного мозку. Подібність патогенетичних механізмів зумовлює деякі спільні ознаки такого типу синдромів різної етіології.
Органічний психосиндром (психоорганічний) характеризується загальною психічною неспроможністю, зниженням пам'яті, особливо на останні події, кмітливості, працездатності, ослабленням афективно-вольових властивостей (Е. Bleuler, 1916).
Н. Walther-Büel (1951) виділив тріаду симптомів, які характеризують клінічні прояви органічного психосиндрому:
• ослаблення пам'яті, що може досягти синдрому Корсакова (погіршення осмислення, розуміння);
• нестриманість;
• лабільність емоцій.
До клініки синдрому належать ознаки вогнищевих розладів мовлення, гнозису та праксису. Обов'язковим симптомом є деменція.
Органічний психосиндром може набувати резидуального характеру внаслідок гострого екзогенного психозу. У такому разі його перебіг стабільний. Але часто він є ознакою прогредієнтного органічного захворювання. При цьому спостерігають певну динаміку: від церебростенічних ознак до глибокого недоумства.
Поряд із недоумством при органічному психосиндромі виникають психопатоподібні зміни особистості. Залежно від переважання в клінічній картині ознак недоумства або психопатоподібних змін виділяють два варіанти органічного психосиндрому — характерологічний і дементний. Вони можуть бути певними етапами хворобливого процесу: характеропатичні зміни переходять у грубу психоорганічну деменцію.
Органічний психосиндром спостерігають при хронічних екзогенних і ендогенно- органічних ураженнях головного мозку (прогресивний параліч, судинні психози, старече недоумство, хвороби Піка й Альцгеймера, наслідки ЧМТ, пухлини головного мозку, інфекційні й інтоксикаційні психози з несприятливим перебігом).
Амнестичний (Корсакова) синдром (Корсаковський амнестичний синдром) описаний С.С. Корсаковим (1887) як самостійна хвороба (енцефалопатія), спричинена алкоголізмом. Проте згодом було помічено, що такий психічний розлад виникає при багатьох органічних ураженнях головного мозку. Деякі автори ототожнюють синдром Корсакова й органічний психосиндром. Амнестичний синдром доцільно розглядати як різновид психоорганічного.
Основним розладом при синдромі Корсакова є втрата пам'яті на теперішні (поточні) події (фіксаційна амнезія) за збереження її на події минулого. Усі нові враження миттєво зникають із пам'яті. Хворі нічого не пам'ятають, не знають, де вони перебувають, хто біля них, який сьогодні день тижня, які число, рік. Після розмови з лікарем забувають про неї. Зустрівшись із ним через хвилину, сприймають як незнайому людину. Не знають своєї палати, ліжка, не пам'ятають, снідали чи обідали (амнестична дезорієнтація). Усе, що відбулося до захворювання, зберігається в пам'яті і відтворюється адекватно. Зберігаються і набуті знання. З прогресуванням хвороби хворі втрачають пам'ять і на минулі події (закон Рібо). Прогалини пам'яті заповнюються несправжніми спогадами (конфабуляції), або дії спотворюються в часі (псевдоремінісценції). Такі хворі малорухливі, безпорадні, безпомічні, кволі та пасивні з вираженою афективною лабільністю або ейфорією.
Синдром Корсакова може бути алкогольного, травматичного, судинного та іншого органічного генезу.
Паралітичний (псевдопаралітичний) синдром є різновидом органічного психосиндрому і проявляється вираженим зниженням або повною відсутністю самокритики та критики оточення, глибоким порушенням рівня суджень, мнестичними розладами, переважно на події нинішнього і недавнього минулого, порушенням уваги. Такі хворі легко піддаються навіванню. На тлі добродушності виникає ейфорія з дратівливістю, “нетриманням афекту”. Потяги підвищуються, апетит досягає ступеня булімії. Хворі неохайні, не стежать за зовнішнім виглядом, їдять руками, підбирають недоїдки, сплять одягнутими, можуть без дозволу взяти їжу та речі сусідів. Вони балакучі, постійно сміються, безцеремонні в спілкуванні, схильні до недоречних жартів, непристойних висловлювань, багато рухаються, можуть виявляти безглузду діловитість. Зазвичай спостерігають підвищений настрій хворих. У разі зазначеного синдрому розвиваються маячні ідеї величі (багатства, високого становища, знатного походження). При паралітичному синдромі спостерігають такі неврологічні розлади, як дизартрію, анізокорію, в'ялу реакцію зіниць на світло, міоз, асиметрію іннервації лицевого нерва, анізорефлексію, судомні напади.
Розвивається зазначений синдром при прогресивному паралічі (пізній сифілітичний психоз).
Псевдопаралітичний синдром має подібну до вищезазначеного клінічну картину та розвивається при багатьох органічних захворюваннях головного мозку (ЧМТ, судинні та пухлинні патологічні процеси, інтоксикаційні психози). Може з'явитися одразу після делірію, оглушення.
Лобовий синдром характеризується поєднанням ознак, властивих тотальному недоумству, з аспонтанністю або загальною розгальмованістю. Аспонтанність супроводжується вираженим зниженням або повною втратою спонукань, адинамією, мовчазністю і збідненням експресивної мови, втратою цікавості до оточення, байдужістю.
У разі розгальмованості настрій підвищений, виражена безпечність, у деяких випадках спостерігають придуркуватість зі схильністю до недоречних жартів і вчинків, які нагадують дитячі пустощі (морія), загострення потягів. У хворих зникає самокритика, відбувається грубе нівелювання рис особистості.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Синдроми органічного ураження головного мозку“ на сторінці 1. Приємного читання.
