До появи психотропних засобів шокова терапія була основним методом лікування психозів, особливо шизофренії. На сьогодні застосування її досить обмежене (за обов'язкової письмової згоди пацієнта або його представників).
Інсуліно-коматозну терапію (ІКТ) запропонував у 1933 р. австралійський психіатр М. Закель. Вона полягає у введенні хворому натще підшкірно індивідуально підібраних доз інсуліну (починають зазвичай з 4 ОД, щоденно збільшуючи дозу на 4—8 ОД), що зумовлює гіпоглікемічну кому або субкоматозний стан, які через 20—ЗО хв переривають завдяки внутрішньовенному впорскуванню 40 % глюкози. Інсуліновий шок спричинюють щоденно протягом 10—ЗО діб.
Є два варіанти терапевтичної тактики ІКТ: 1) для переривання психозу як основний метод лікування; 2) для усунення резистентності до психофармакотерапії.
Найефективніша ІКТ при гострих і підгострих станах шизоафективної структури, а також при параноїдних станах у клініці шизофренії з незначною (до 1—2 років) тривалістю процесу. Проведенню ІКТ обов'язково передує всебічне обстеження хворого. До та під час лікування визначають рівень глюкози в крові.
Більшість соматичних хвороб, неврологічна органічна симптоматика, ендокринні порушення є протипоказаннями до застосування цього методу лікування. ІКТ не призначають під час вагітності, а також пацієнтам, старшим 50 років.
При гіпоглікемії можливі численні ускладнення, такі як судомні напади, колаптоїдний стан, серцева аритмія, а також повторна гіпоглікемія, особливо вночі. Ймовірне загострення перебігу хронічних інфекційних хвороб. Тяжким ускладненням ІКТ є ' тривала кома, яку не вдається перервати завдяки введенню глюкози (потрібні реанімаційні заходи).
Через появу ускладнень і проблематичність керування процесом такої терапії її вже майже не використовують.
Електроконвульсивну терапію (ЕКТ) запропонували та ввели в психіатричну практику в 1938 р. італійські вчені У. Черлетті та Л. Біні. Окрім параноїдної шизофренії ЕКТ (або ЕСТ — електросудомна терапія) ефективна при гіпертоксичному нападі шизофренії (фебрильної кататонії). Досить часто отримують хороші результати в пацієнтів у стані кататонічного ступору. При тривалих депресіях і обсесивно-депресивних станах ЕКТ використовують також як засіб боротьби з терапевтичною резистентністю до психотропних засобів. Механізм дії методу не з'ясований. Усе пояснюють впливом епілептиформного нападу на підкіркові центри головного мозку та кірково-підкіркові зв'язки. Техніка його полягає в симетричному накладанні електродів на обидві скроні пацієнта (білатерально), через які пропускають електричний струм напругою 70—120 В. Експозиція триває 0,5—0,9 с (за потреби задані параметри збільшують відповідно на 10 В або 0,1 с — до появи судомної реакції). Розроблено модифікацію методу — з монополярним (унілатеральним) накладанням електродів на субдомінантну гемісферу. Це зумовлює напад, подібний до великого епілептичного, із загальною тривалістю понад 1 хв, непритомністю, апное, тонічними й клонічними судомами. Такі сеанси проводять через добу, на курс — 3—5, іноді — до 10 сеансів.
Ускладнення ЕКТ найчастіше пов'язані з ураженням опорно-рухового апарату (тріщини, перелом хребців, вивих нижньої щелепи). Можливі тривала затримка дихання та серцеві аритмії.
Є певні протипоказання й обмеження до застосування ЕКТ, тому для запобігання ускладненням перед сеансом терапії проводять премедикацію: вводять седирувальну або наркотичну речовину та міорелаксанти.
Рішення щодо проведення ЕКТ приймає комісія лікарів після ретельного соматоневрологічного обстеження хворого.
Медикаментозна конвульсивна терапія із внутрішньовенним уведенням коразолу, амідопирину за показаннями і протипоказаннями майже не відрізняється від ЕКТ. Останніми роками її практично не використовують.
Одним із методів загальнобіологічного впливу є розвантажувально-дієтична терапія (РДТ), що передбачає дозоване голодування із вживанням рідини та дієтичним харчуванням. Застосовують його передусім при тривалих неврозах і шизофренії з повільним перебігом, особливо за підвищеної чутливості до психофармакологічних препаратів. Методику призначають за згодою хворого після всебічного обстеження.
Детоксикаційні методи. Найпоширенішим серед них є гемосорбція. Проводить її спеціально підготований лікар. Показання: інтоксикаційний компонент у патогенезі захворювання (алкогольні та токсикоманічні психози, тяжкий абстинентний стан, гіпертоксична шизофренія тощо). Цей метод також підвищує чутливість до психофармакотерапії.
Терапію депривацією (позбавленням) сну зазвичай застосовують при терапевтично резистентних депресіях, особливо з переважанням апатії. Полягає вона в дотриманні вимушеного безсоння тривалістю від 18—20 до 36—40 год. Таких сеансів проводять 6—8 на курс 1—2 рази на 1 тиж. Обов'язковими є отримання поінформованої згоди пацієнта на її проведення.
Психохірургія на сучасному етапі перебуває в стадії пошуків нових методів лікування. Хірургічні методи (лоботомія або лейкотомія, стереотоксичні методи та ін.) у лікуванні психічних захворювань значного поширення ще не набули.
Нижче наведено перелік психотропних препаратів, які доцільно застосовувати за тих чи тих психопатологічних синдромів або симптомів.
Вибір деяких психотропних препаратів з урахуванням їхнього впливу на психопатологічні синдроми
| Психопатологічні синдроми і симптоми | Психотропні препарати (добова доза) | |||||
| Невротичні (неврозоподібні) | Рудотель (10—ЗО мг) Снднокарб (10—15 мг) Хомвіо-Нервін (3—5 таблеток) Ацефен (400—800 мг) · Івадал (5—10 мг) | |||||
| Астенічні стани (млявість, слабість, зниження працездатності) | Сибазон (5—15 мг) · Тріоксазин (300—900 мг) · Пірацетам (12—20 мг) · Фенібут (250—1500 мг) · Терален (3—9 мг) · Магне В6 (1—2 таблетки) · Берокка кальцій магній (1—2 таблетки) | |||||
| Стани дратівливої слабості (підвищена збудливість, порушення формули сну) | Те саме + Феназепам (0,5—5 мг) Радедорм (5—10 мг) · Еленіум (30—80 мг) · Сибазон (25—40 мг) · Тіоридазин (20—100 мг) Хомвіо-Нервін (3—5 таблеток) | |||||
| Іпохондричні (сенестопатичні розлади) | Азафен (25—100 мг) · Еглоніл (20—200 мг) · Меліпрамін (25—100 мг) · Флушпірилен, 1МАП (по 1 мл внутрішньом'язово через 1 тиж.) | |||||
| Тривожно-фобічні розлади | Феназепам (0,5—3 мг) · Рудотель (10—30 мг) · Седуксен (10—40 мг внутрішньом'язово) Транксен (20—100 мг) · Хлорпротиксен (50—200 мг) · Піроксан (15—60 мг) · Модитен-депо (25—50 мг через 2—4 тиж.) Флюанксол-депо (100—200 мг) · Триседил (3—9 мг) | |||||
| Психопатичні (психопатоподібні) розлади · Стани збудження, істеричні | Неулептил (30—90 мг) Тіоридазин (25—100 мг) Еленіум (30—80 мг) Феназепам (2—5 мг) Тизерцин (25—100 мг) Транксен (100—200 мг) Рудотель (10—30 мг) | |||||
| Психопатологічні синдроми | Психотропні препарати | |||||
| і симптоми | (добова доза) | |||||
| Афективні · Депресія з психомоторною загальмованістю | Піразидол (200—400 мг) · Меліпрамін (100—200 мг) · Нуредал (100—500 мг внутрішньом'язово) Френолон (5—20 мг внутрішньом'язово) Етаперазин (10—30 мг) · Карбамазепін (400—800 мг) · Амітриптилін (150—300 мг) | |||||
| Тривожна депресія | Ципраміл (40—60 мг) · Прозак (20—40 мг) · Піразидол (200—400 мг) · Сертралін (25—200 мг) · Меліпрамін (50—100 мг у поєднанні з тизерцином — 100—200 мг внутрішньом'язово) Хлорпротиксен (100—300 мг) · Тіоридазин (25—75 мг) · Хомвіо-Нервін (3—5 таблеток) | |||||
| Депресивно-параноїдні стани | Амітриптилін (100—300 мг) · Ципраміл (40—60 мг) · Прозак (20—40 мг) · Золофт (25—200 мг) · Піразидол (100—400 мг) · Карбідин (12,5—150 мг) · Галоперидол (10—40 мг внутрішньом'язово) Стелазин (20—60 мг внутрішньом'язово) Етапіразин (30—150 мг) · Тизерцин (50—200 мг) · Зипрекса (5—20 мг) · Рисперидон (2—6 мг) | |||||
| Апатоабулічні стани | Сиднокарб (0,015 г) · Меліпрамін (25—100 мг) · Френолон (20 мг) · Етапіразин (10—30 мг) · Модитен-депо (25 мг через 2—3 тиж.) Флюанксол-депо (100—200 мг) | |||||
| Маніакальні та маніакально-маячні розлади | Тизерцин (100—500 мг внутрішньом'язово) Аміназин (100—500 мг внутрішном'язово) Галоперидол (3—12 мг внутрішньом'язово) Флюанксол (100—500 мг) · Клопіксол-акуфаз (50 мг) · Триседил (3—12 мг внутрішньом'язово) Оланзепін (5—20 мг) · Рисперидон (2—8 мг) · Літію карбонат (0,9—2,4 мг) · Карбамазепін (400—800 мг) · Депакін (900—1500 мг) | |||||
| Психопатологічні синдроми | Психотропні препарати | |||||
| і симптоми | (добова доза) | |||||
| Кататонічні Кататонічний ступор | Френолон (10—ЗО мг) · Мажептил (10—ЗО мг) · Матеразин (50—300 мг) · Клопіксол-акуфаз (50 мг) · Клопіксол-депо (200—400 мг) · Трилафон-депо (по 10—20 мг внутрішньом'язово 1 раз на тиждень) | |||||
| Кататонічне, кататоно-гебефренічне збудження | Аміназин (100—300 мг) · Триседил (6—12 мг) · Трифтазин (40—100 мг) · Галоперидол (30—80 мг) · Зипрекса (5—20 мг) · Рисперидон (2—8 мг) · Модитен-депо (50—75 мг через 2—3 тиж.) Флюанксол-депо (100—500 мг) | |||||
| Фебрильна кататонія | Аміназин, левомепразозин або тизерцин (200—300 мг) · Тіоридазин (до 600 мг) · Клопіксол-акуфаз (100 мг) · Дезінтоксикаційні та дегідратаційні засоби, а також протизапальні препарати | |||||
| Галюцинаторно-маячні Гострі галюцинаторно-маячні | Аміназин (100—300 мг внутрішньом'язово) Тизерцин (100—300 мг внутрішньовенно) Клопіксол-акуфаз (50—100 мг) · Галоперидол (10—30 мг внутрішньом'язово) Оланзепін (10—20 мг) · Рисперидон (2—8 мг) · Стелазин (20—60 мг внутрішньом'язово) Триседил (3—12 мг внутрішньом'язово) | |||||
| Хронічні галюцинаторно-маячні | Галоперидол (10—50 мг) Клопіксол-депо (200—400 мг) Флюанксол-депо (100—500 мг) Модитен-депо (50—75 мг з інтервалом 2—4 тиж.) · Оланзепін (5—20 мг) · Рисперидон (2—8 мг) · Амісульприд (50—300 мг) · Триседил (3—12 мг) | |||||
| Психопатологічні синдроми і симптоми | Психотропні препарати (добова доза) | |||||
| Потьмарення свідомості з психомоторним збудженням | Барбаміл (5—10 мл 5 % розчину внутрішньом'язово) · Аміназин або тизерцин (25—50 мг внутрішньом'язово за відсутності протипоказань) · Хлорпротиксен (50—150 мг) Клопіксол-акуфаз (50 мг) · Оланзепін (5—20 мг) · Рисперидон (2—8 мг) · Седуксен (20—30 мг внутрішньом'язово, внутрішньовенно) | |||||
| Синдроми розладів інтелектуально- мнестичної сфери (психоорганічний, деменція, олігофренія) | Аміналон (500—1500 мг) · Пірацетам або ноотропіл (1200—2400 мг) Піридитол або енцефабол (300—500 мг) Пантогам (1500—2000 мг) · Юмекс (5—10 мг) · Арисепт (5—10 мг) · Мемантин (5—60 мг) | |||||
| Побічні екстрапірамідні розлади (акінетикоригідні, гіперкінетичні, тремор, акатизія, акінезія, паркінсонічні) | Коректори: паркопан (4—20 мг), циклодол (4—12 мг), норакін (5—20 мг), дипразин (50—75 мг), тремблекс (1—3 мл) | |||||
| Судомний | Фенобарбітал (50—500 мг) Бензонал (100—900 мг) Гексамідин (125—200 мг) · Дифенін (200—450 мг) Карбамазепін (250—1200 мг) Вальпроат натрію (1200—1800 мг) | |||||
Психо- та соціотерапія
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шокова терапія“ на сторінці 1. Приємного читання.
