За повідомленнями Г. Каплана, Б. Седока (1996), майже третина хворих на шизофренію в цілому веде нормальний соціально компенсований спосіб життя, не помічаючи проявів недуги. Ще третина таких пацієнтів упродовж життя зазначає психопатологічні вияви, але при цьому зберігає здатність до досить нормального існування в суспільстві. І лише третина недужих через виражені психічні розлади потребує частої госпіталізації. До того ж майже 10 % таких хворих тривалий час перебувають у лікувальних закладах психіатричного профілю.
Профілактика
Первинна профілактика полягає в запобіганні різноманітним негативним фізичним і хімічним, зокрема екологічним, впливам на геном майбутніх поколінь. Інформування хворих на шизофренію про підвищений ризик щодо виникнення цієї недуги у їхніх нащадків.
Вторинна профілактика — тривала підтримувальна фармако- та психотерапія, в подальшому — протирецидивна терапія (найчастіше навесні та восени). Запобігання психічному та фізичному перенавантажснню, дії психотравмівних, інтоксикаційних, інфекційних та інших чинників, які сприяють рецидивам хвороби.
Третинна профілактика — інтенсивні лікувальні та реабілітаційні заходи, спрямовані на запобігання прогресуванню психічного дефекту, соціальній дезадаптації, іншим ускладненням недуги.
Експертиза
Медико-соціальну експертизу проводять для встановлення рівня соціального функціонування хворого на підставі наявного комплексу клініко-психологічних і соціальних показників. У разі вираженого психічного дефекту або тривалого психотичного стану, що не піддасться лікуванню, встановлюють відповідну групу інвалідності. Розробляють план заходів щодо всебічної реабілітації та реадаптації.
Військова експертиза. За будь-якого перебігу шизофренії хворого визнають непридатним до військової служби і знімають з військового обліку.
Судово-психіатрична експертиза. У разі скоєння дії, що карається законом, хворих, які перебувають у психотичному стані, чи в період неповної або часткової ремісії визнають неосудними. Якщо скоєно тяжкий злочин і є небезпека його повторення, в судовому порядку призначають примусове лікування. У період повної ремісії хворого визнають осудним. Підставою для визнання пацієнта недієздатним і призначення опіки є нездатність його усвідомлювати власні дії за наявності тривалого та чітко вираженого психотичного стану або внаслідок тяжкого шизофренічного дефекту.
Особливості перебігу та лікування шизофренії у дітей і підлітків
Початок історії розвитку вчення про дитячу шизофренію пов'язаний з випадками захворювання, описаними Г. Геллером як дитяче недоумство. Хвороба може уражувати дітей віком від 3 до 5 років. Причому більшість авторів зараховують її до шизофренії, але деякі клінічні вияви вважають наслідком енцефаліту, що має такий своєрідний перебіг, або станом, який належить до церебральних псевдодегенерацій (спадково зумовлених).
У разі початку шизофренії в періоди значних біологічних змін, найважливішими з яких є дитячий і підлітковий, віковий фактор значно впливає на клінічні особливості захворювання та його перебіг.
У ранньому дитячому віці основу клінічної картини становлять дефіцитарні порушення з проявами затримки та викривлення психічного розвитку, олігофреноподібні стани. Типові шизофренічні розлади в дитячому віці вирізняються фрагментарністю, рудиментарністю, незрілістю психопатологічних феноменів і мають певне вікове забарвлення.
Для шизофренії, що починається в підлітковому віці, характерними є наявність у клінічній картині феноменів, які притаманні дорослим, з віковим забарвленням, синдромів, що розвиваються лише в пубертатному віці (гебоїдний, дисморфофобічний, дисморфоманічний), а також домінування порушень поведінки, особистісних розладів, зокрема в ініціальному періоді. У дебюті захворювання у підлітків частіше виявляють такі синдроми: гебоїдний, обсесивно-фобічний, шизоїдизації, що наростає, астеноа- нергічний.
У дітей і підлітків спостерігають безперервний (злоякісний, параноїдний, із млявим перебігом), нападоподібно-прогредієнтний, рекурентний типи перебігу шизофренії. У дитячому віці найчастіше зазначають безперервний перебіг захворювання, тоді як у підлітків переважно розвивається нападоподібно-прогредієнтна шизофренія.
Для злоякісних форм характерним є поступовий розвиток шизофренії в ранньому дитячому віці, коли на тлі відчуження, що наростає, зниження цікавості, підвищення дратівливості, упертості формуються неврозоподібні порушення (різноманітні немотивовані страхи, які мають тенденцію до генералізації). З часом картину хвороби доповнюють стерті афективні розлади (гіпоманіакальні, субдепресивні) з формуванням депресивно-іпохондричних, маніоформно-гебефренних синдромів з кататонічними (ехолалія, ехопраксія, імпульсивність, стереотипії) та галюцинаторними і параноїдними включеннями. У дітей, хворих на шизофренію, зазначають швидке прогресуюче зростання вираженості дефіцитарних порушень (аутизація, пасивність, емоційне нівелірування, втрата навичок ігрової діяльності та її стереотипізація) з відставанням в інтелектуальному розвитку і формуванням олігофреноподібного типу дефекту, який супроводжується регресом мовлення і форм поведінки. Перебіг цієї форми шизофренії характеризується значним прогресуванням.
Параноїдна безперервна шизофренія розвивається поступово, частіше у препубертатному віці і має схожість з проявами цієї форми захворювання у дорослих. На початку хвороби на тлі загострення преморбідних рис особистості у хворих розгортаються маячноподібні фантазії, які надалі трансформуються в параноїдний синдром, що в дитячому віці позначений психічною незрілістю. При цьому маячні ідеї відображають дитячі інтереси, незначний життєвий досвід дитини, маячення відношення спрямоване на батьків і має казково-фантастичний зміст. У підлітків параноїд більш оформлений і за змістом може мати характер ідей відношення, впливу, переслідування, отруєння, величі, як у дорослих, та містити пубертатні переживання: дисморфофобічні, дисморфоманічні, нервової анорексії. Галюцинаторні феномени зазвичай фрагментарні, вигадливі, фантастичні та не домінують у клінічній картині. Негативні порушення поглиблюються з прогресуванням захворювання, але явища дефекту менш виражені, ніж при злоякісній шизофренії.
Млявоподібний перебіг шизофренії характеризується наявністю неврозоподібних і психопатоподібних синдромів на тлі поступового формування дефіцитарних порушень. У частини хворих зазначений тип перебігу з часом набуває прогредієнтності та трансформується в параноїдний варіант захворювання.
Нападоподібно-прогредієнтна шизофренія у дітей і підлітків може мати різний ступінь прогредієнтності, який залежить від якості ремісій. Напади мають чітко окреслений характер, розвиваються гостро та перебігають з явищами психомоторного збудження, немотивованими страхами, зміст яких залежить від віку дитини, порушеннями сну, афективно-параноїдними розладами. Наявність кататонічних розладів у дітей свідчить про тяжкість стану та несприятливий прогноз. У підлітків шизофренічні напади можуть мати характер онейроїдної кататонії. Зазвичай із часом вони стають тривалішими, перебіг хвороби наближається до безперервного.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прогноз“ на сторінці 1. Приємного читання.
