У всьому світі продовжує зростати інтерес до поширення амбулаторної психіатричної допомоги, що відповідає сучасним вимогам до лікування психічних розладів. Крім економічних переваг не менш важливо зберегти соціальний статус, не втратити зв'язку із соціумом, тобто сім'єю, сусідами, колективом.
Завдання щодо забезпечення амбулаторної психіатричної допомоги покладають на психоневрологічні диспансери, психоневрологічні відділення широкопрофільних лікарень і кабінети поліклінік за місцем проживання пацієнтів.
Залежно від кількості обслуговуваного населення до складу психоневрологічного диспансеру входять поліклініка і стаціонарні підрозділи, денні стаціонари, лікувально-виробничі майстерні.
Основними функціями диспансерної служби є виявлення і облік психічнохворих, лікувально-консультативні, організаційно-методичні, соціально-реабілітаційні, профілактичні та деякі інші види діяльності. Кожний диспансер закріплений за окремою територією, яку, своєю чергою, розбито на окремі лікарські дільниці для обслуговування дорослого та дитячого населення. Дільничний психіатр виконує весь обсяг лікувально-діагностичної та профілактичної роботи згідно із чинним положенням, відповідає за своєчасне виявлення, первинне обстеження або огляд хворих, узяття їх на диспансерний і консультативний облік, лікування, зокрема і підтримувальне. Хворі, які перебувають на обліку, потребують постійного спостерігання. Крім того, лікар здійснює і заходи соціально-трудового та правового змісту, сприяє відновленню соціальних функцій пацієнта.
Останніми роками в систему психіатричного обліку та диспансерного спостерігання за хворими внесено значні зміни. Більшого значення набули питання демократизації та дотримання прав і свобод людини. Але незмінними залишаються такі основні завдання диспансерної роботи: повсякденне піклування про долю хворих із тяжким перебігом недуги, особливо про тих, хто у хворобливому стані скоїв правопорушення, а також про тих, хто через психічні розлади може вчинити антисоціальні дії.
Дільничний психіатр певну увагу має зосередити на роботі з відновлення працездатності хворих, а також на патронажній справі як одній із форм реабілітації й утримання хворого в домашніх умовах (колективний патронаж).
Активну участь у наданні амбулаторної допомоги беруть медичні психологи, психотерапевти, соціальні працівники.
Патронаж — один з найдавніших способів пристосування хворих до життя за межами лікарні — дотепер продовжує відігравати значну роль. Патронаж оформляють між психіатричним закладом, з одного боку, та фізичною або юридичною особою (родичами, підприємством, колективним господарством) — з іншого, як угоду на певний строк. В угоді зазначають обов'язки щодо забезпечення догляду та лікування хворих і матеріального забезпечення обох сторін.
Лікувально-виробничі майстерні (ЛВМ) функціонують як заклади для трудової реадаптації (працетерапії) хворих, трудового навчання, опанування нової професії або тимчасового працевлаштування. Вони діють на правах госпрозрахунку або на спецзасобах, мають певну кількість робочих місць. Працетерапію призначають хворим за медичними показаннями і забезпечують спеціально підготовлені для цього інструктори й майстри під керівництвом лікаря та медсестри лікувально-трудових майстерень разом із соціальними працівниками. Вони контролюють процес лікування працею.
Не менш важливу роль в амбулаторному лікуванні хворих відіграють денні стаціонари при психіатричних диспансерах або лікарнях, зокрема загальносоматичних. Це одна зі складових системи, що забезпечує безперервне та послідовне лікування хворих як з легкими психотичними розладами, так і з непсихотичними станами. Перебуваючи в звичному соціальному середовищі, хворі в означений час приходять на лікування, після чого повертаються додому. Лікування продовжують до поліпшення стану або одужання хворого.
Психіатричні кабінети працюють і в складі районних поліклінік або за відсутності психоневрологічних диспансерів — районної лікарні. Районний психіатр виконує функції дільничного психіатра психоневрологічного диспансеру. Його діяльність підпорядкована безпосередньо головному лікареві лікарні або поліклініки. Організаційно-методичне керівництво міськими та районним психоневрологічними диспансерами, відділеннями і кабінетами здійснюють через обласні психоневрологічні диспансери, диспансерні відділення обласних психіатричних лікарень або центральні міські психоневрологічні диспансери (у великих містах).
У сільській місцевості психіатрична допомога має деякі особливості, оскільки радіус обслуговуваної території більший, а густота населення менша. Центром психіатричної допомоги в районі є психоневрологічні відділення або відповідні кабінети районної лікарні. Безпосередню участь у виявленні психічнохворих, узятті їх на облік та наданні їм медичної допомоги беруть сільські дільничні лікарі. Вони виконують призначення районного психіатра і ведуть спостереження за хворими. Разом із районним психіатром вирішують питання соціальної реабілітації та працевлаштування хворих, а якщо потрібно, — переведення на інвалідність, організації підтримувального лікування, проведення відповідних профілактичних і психологічних заходів.
Реабілітація психічнохворих
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Позалікарняна психіатрична допомога“ на сторінці 1. Приємного читання.
