Антипсихотичні, або нейролептичні, засоби становлять велику групу психотропних препаратів і посідають чільне місце в психофармакотерапії при гострих і хронічних психозах. До цієї групи належать різні за хімічною структурою (похідні фенотіазину, тіоксантену, бутирофенолу, дифенілбутилпіперидину, іптолу та ін.) і фармакодинамікою препарати, основні властивості яких описали ще в 1961 р. Ж. Делей і П. Денікер.
До ознаки нейролепсії (“розслаблення нервової системи”) належать:
• 1) психолептична дія без снодійного впливу;
• 2) інгібувальна дія щодо збудження, ажитації, агресивності, редукція маніакальних станів;
• 3) редукувальна дія щодо деяких гострих, хронічних і експериментальних психозів;
• 4) характерні психомоторні, неврологічні та вегетативні розлади;
• 5) переважання впливу на підкіркові структури.
Завдяки такій дії у хворого зменшуються емоційне напруження, психомоторне збудження та вираженість психотичних проявів (галюцинації, маячні ідеї та ін.). Крім седативного й антипсихотичного впливу деякі нейролептичні засоби мають також психостимулювальну, антиаутистичну, коригувальну та інші психотропні дії. На підставі своєрідних профілів психотропної дії ці препарати поділяють на дві групи.
Антипсихотичні (нейролептичні) засоби з переважно седативною та помірною антипсихотичною дією
Хлорпромазин (аміназин, плегомазин, мегафен, ларгактил). Показаннями до застосування аміназину є різні види психомоторного збудження, особливо ті, що супроводжуються страхом, тривогою, розгубленням. На тлі вираженого седативного (заспокійливого) ефекту, зменшення емоційного напруження виявляють здатність аміназину зменшувати вираженість галюиинаторно-маячних розладів. Однак тривале вживання препарату може призвести до розвитку депресії, тромбоемболії, агранулоцитозу, жовтяниці. За одноразового внутрішньовенного (по 50—75 мг) і внутрішньом'язового (по 100—150 мг) введення препарату на 20—30 мм рт. ст. може знизитися артеріальний тиск і розвинутися колапс, тому після ін'єкції аміназину хворий має полежати не менше ніж 1 год. Аміназин інколи спричинює алергійні реакції, причому не лише у хворих, а й у медичних працівників, які виконують такі ін'єкції. Випускають препарат в ампулах (2,5 % по 2 мл), у драже (25, 50, 100 мг), а ларгактил — у свічках, краплях та у вигляді суспензії. Середня добова доза становить 300—500 мг.
Пропазин (промазин) мас такі самі властивості, що й аміназин, але діє м'якше (як седативно, так і антипсихотично). Завдяки низькій токсичності препарат призначають при соматогенних і екзогенно-органічних психозах, у дитячій і геронтологічній практиці.
Левомепромазин (тизерцин, нозинан) має сильну протитривожну дію і володіє снодійним ефектом. На відміну від аміназину не є депрссогенним. Препарат може знижувати артеріальний тиск, спричинювати колаптоїдний стан. Призначають його всередину та парентерально. Внутрішньом'язово вводять по 1—6 мл 2,5 % розчину, внутрішньовенно — 1—3 мл 2,5 % розчину, розведеного в 10—20 мл 40 % глюкози. Лікування починають з добової дози 25—50 мг, щоденно збільшуючи її на 25—50 мг до 100—300 мг на добу.
Хлорпротиксен (труксал) також усуває тривогу, страх, неспокій, але, на відміну від тизерцину, не спричинює помітної млявості та сонливості, тому його можна вживати вдень. Поряд із цим хлорпротиксен справляє антипсихотичний і антидепресивний вплив. Призначають препарат усередину та внутрішньом'язово. Починають лікування з добової дози 25 мг. Надалі її поступово збільшують до терапевтичної, що в умовах стаціонару становить 200—400 мг усередину або 150—300 мг внутрішньом'язово. Незалежно від дози в перші дні лікування після введення хлорпротиксену, як і аміназину та тизерцину, хворий має з годину полежати для запобігання ортостатичному колапсу. Для профілактики різкого зниження артеріального тиску соматично ослабленим хворим із судинними розладами призначають підшкірно кордіамін або кофеїн.
Сонапакс (тіоридазин, мелерил) застосовують переважно в разі підвищеної афективності, дратівливості, тривоги. Показаний також при нав'язливих станах, фобіях, іпохондричних розладах. Препарат пригнічує сексуальну активність, сповільнює настання оргазму. Застосовують у дозах від 10—30 до 300 мг на добу, призначають усередину. На відміну від бензодіазепінових похідних (седуксен) сонапакс не зумовлює звикання та залежності. Мелерил-ретард — препарат пролонгованої дії. Випускають його в таблетках по 0,2 мг. Тривалість дії — одна доба.
Неулептил — нейролептичний засіб із вираженим седативним ефектом, який має репутацію “коректора поведінки”. Препарат широко застосовують при психопатичних розладах, зокрема в дитячій і підлітковій психіатрії. Він сприяє усуненню злості, напруження, збудливості, агресивності, розгальмованості, зокрема і сексуальної, “гасить” афективні спалахи. Лікування починають з уведення 5—10 мг неулептилу на
добу, поступово підбираючи індивідуальну терапевтичну дозу. Зазвичай вона становить 30—50 мг. Випускають препарат у капсулах по 10 мг і в розчині (по 1 мг в краплі).
Антипсихотичні (нейролептичні) засоби з переважно антипсихотичною дією
Препарати цієї групи характеризуються сильною загальною і вибірковою антипсихотичною дією, а також наявністю більш-менш вираженого активувального компонента. У малих дозах виявляють переважно стимулювальний ефект, а у великих — справляють загальний антипсихотичний вплив.
Галоперидол було синтезовано в 1959 р. в лабораторії “Janssen” (Бельгія). Тривалий час він був найпоширенішим нейролептичним препаратом, оскільки здатний швидко купірувати психози, а його вибіркова антипсихотична дія спрямована на усунення галюцинацій та маячення. Показаний препарат у разі як гострих, так і хронічних розладів, володіє не лише антипсихотичним, а і вираженим заспокійливим ефектом. Для зняття збудження (маніакального, кататонічного, галюцинаторно-маячного та ін.) його вводять внутрішньом'язово або краплинно внутрішньовенно (0,5 % розчин). Початкова доза — 1,5 мг, середня добова — 15—20 мг. Галоперидол може спричинити нейролептичний синдром (напади судом м'язів язика, шиї, обличчя тощо). Протипоказаний препарат при органічних ураженнях головного мозку, оскільки паркінсоноподібні розлади бувають особливо тяжкими, їх не вдається усунути навіть завдяки застосуванню циклодолу. Випускають галоперидол у формі таблеток (по 0,5, 1,5, 3 і 5 мг), крапель (по 10 мл 0,2 % розчину; 0,1 мг в 1 краплі), в ампулах (по 1 мл 0,5 % розчину). Є також депо-форма — галоперидол-деконоат (по 1 мл; діючої речовини — 50 мг).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антипсихотичні (нейролептичні) засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
