Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

Психіатрія і наркологія

Антипсихотичні, або нейролептичні, засоби становлять велику групу психотропних препаратів і посідають чільне місце в психофармакотерапії при гострих і хронічних психозах. До цієї групи належать різні за хімічною структурою (похідні фенотіазину, тіоксантену, бутирофенолу, дифенілбутилпіперидину, іптолу та ін.) і фармакодинамікою препарати, основні властивості яких описали ще в 1961 р. Ж. Делей і П. Денікер.

До ознаки нейролепсії (“розслаблення нервової системи”) належать:

• 1) психолептична дія без снодійного впливу;

• 2) інгібувальна дія щодо збудження, ажитації, агресивності, редукція маніакальних станів;

• 3) редукувальна дія щодо деяких гострих, хронічних і експериментальних психозів;

• 4) характерні психомоторні, неврологічні та вегетативні розлади;

• 5) переважання впливу на підкіркові структури.

Завдяки такій дії у хворого зменшуються емоційне напруження, психомоторне збудження та вираженість психотичних проявів (галюцинації, маячні ідеї та ін.). Крім седативного й антипсихотичного впливу деякі нейролептичні засоби мають також психостимулювальну, антиаутистичну, коригувальну та інші психотропні дії. На підставі своєрідних профілів психотропної дії ці препарати поділяють на дві групи.

Антипсихотичні (нейролептичні) засоби з переважно седативною та помірною антипсихотичною дією

Хлорпромазин (аміназин, плегомазин, мегафен, ларгактил). Показаннями до застосування аміназину є різні види психомоторного збудження, особливо ті, що супроводжуються страхом, тривогою, розгубленням. На тлі вираженого седативного (заспокійливого) ефекту, зменшення емоційного напруження виявляють здатність аміназину зменшувати вираженість галюиинаторно-маячних розладів. Однак тривале вживання препарату може призвести до розвитку депресії, тромбоемболії, агранулоцитозу, жовтяниці. За одноразового внутрішньовенного (по 50—75 мг) і внутрішньом'язового (по 100—150 мг) введення препарату на 20—30 мм рт. ст. може знизитися артеріальний тиск і розвинутися колапс, тому після ін'єкції аміназину хворий має полежати не менше ніж 1 год. Аміназин інколи спричинює алергійні реакції, причому не лише у хворих, а й у медичних працівників, які виконують такі ін'єкції. Випускають препарат в ампулах (2,5 % по 2 мл), у драже (25, 50, 100 мг), а ларгактил — у свічках, краплях та у вигляді суспензії. Середня добова доза становить 300—500 мг.

Пропазин (промазин) мас такі самі властивості, що й аміназин, але діє м'якше (як седативно, так і антипсихотично). Завдяки низькій токсичності препарат призначають при соматогенних і екзогенно-органічних психозах, у дитячій і геронтологічній практиці.

Левомепромазин (тизерцин, нозинан) має сильну протитривожну дію і володіє снодійним ефектом. На відміну від аміназину не є депрссогенним. Препарат може знижувати артеріальний тиск, спричинювати колаптоїдний стан. Призначають його всередину та парентерально. Внутрішньом'язово вводять по 1—6 мл 2,5 % розчину, внутрішньовенно — 1—3 мл 2,5 % розчину, розведеного в 10—20 мл 40 % глюкози. Лікування починають з добової дози 25—50 мг, щоденно збільшуючи її на 25—50 мг до 100—300 мг на добу.

Хлорпротиксен (труксал) також усуває тривогу, страх, неспокій, але, на відміну від тизерцину, не спричинює помітної млявості та сонливості, тому його можна вживати вдень. Поряд із цим хлорпротиксен справляє антипсихотичний і антидепресивний вплив. Призначають препарат усередину та внутрішньом'язово. Починають лікування з добової дози 25 мг. Надалі її поступово збільшують до терапевтичної, що в умовах стаціонару становить 200—400 мг усередину або 150—300 мг внутрішньом'язово. Незалежно від дози в перші дні лікування після введення хлорпротиксену, як і аміназину та тизерцину, хворий має з годину полежати для запобігання ортостатичному колапсу. Для профілактики різкого зниження артеріального тиску соматично ослабленим хворим із судинними розладами призначають підшкірно кордіамін або кофеїн.

Сонапакс (тіоридазин, мелерил) застосовують переважно в разі підвищеної афективності, дратівливості, тривоги. Показаний також при нав'язливих станах, фобіях, іпохондричних розладах. Препарат пригнічує сексуальну активність, сповільнює настання оргазму. Застосовують у дозах від 10—30 до 300 мг на добу, призначають усередину. На відміну від бензодіазепінових похідних (седуксен) сонапакс не зумовлює звикання та залежності. Мелерил-ретард — препарат пролонгованої дії. Випускають його в таблетках по 0,2 мг. Тривалість дії — одна доба.

Неулептил — нейролептичний засіб із вираженим седативним ефектом, який має репутацію “коректора поведінки”. Препарат широко застосовують при психопатичних розладах, зокрема в дитячій і підлітковій психіатрії. Він сприяє усуненню злості, напруження, збудливості, агресивності, розгальмованості, зокрема і сексуальної, “гасить” афективні спалахи. Лікування починають з уведення 5—10 мг неулептилу на

добу, поступово підбираючи індивідуальну терапевтичну дозу. Зазвичай вона становить 30—50 мг. Випускають препарат у капсулах по 10 мг і в розчині (по 1 мг в краплі).

Антипсихотичні (нейролептичні) засоби з переважно антипсихотичною дією

Препарати цієї групи характеризуються сильною загальною і вибірковою антипсихотичною дією, а також наявністю більш-менш вираженого активувального компонента. У малих дозах виявляють переважно стимулювальний ефект, а у великих — справляють загальний антипсихотичний вплив.

Галоперидол було синтезовано в 1959 р. в лабораторії “Janssen” (Бельгія). Тривалий час він був найпоширенішим нейролептичним препаратом, оскільки здатний швидко купірувати психози, а його вибіркова антипсихотична дія спрямована на усунення галюцинацій та маячення. Показаний препарат у разі як гострих, так і хронічних розладів, володіє не лише антипсихотичним, а і вираженим заспокійливим ефектом. Для зняття збудження (маніакального, кататонічного, галюцинаторно-маячного та ін.) його вводять внутрішньом'язово або краплинно внутрішньовенно (0,5 % розчин). Початкова доза — 1,5 мг, середня добова — 15—20 мг. Галоперидол може спричинити нейролептичний синдром (напади судом м'язів язика, шиї, обличчя тощо). Протипоказаний препарат при органічних ураженнях головного мозку, оскільки паркінсоноподібні розлади бувають особливо тяжкими, їх не вдається усунути навіть завдяки застосуванню циклодолу. Випускають галоперидол у формі таблеток (по 0,5, 1,5, 3 і 5 мг), крапель (по 10 мл 0,2 % розчину; 0,1 мг в 1 краплі), в ампулах (по 1 мл 0,5 % розчину). Є також депо-форма — галоперидол-деконоат (по 1 мл; діючої речовини — 50 мг).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антипсихотичні (нейролептичні) засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби
  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ