Окрім суїцидальних спроб хворі на шизофренію й епілепсію можуть вдаватися до самоушкодження. Найчастіше це спостерігають при параноїдному синдромі релігійного змісту з ідеями самозвинувачення або гріховності сексуального характеру (ушкодження статевих органів, інколи очей тощо). Рідше самоушкодження скоюють хворі з вісцеральними галюцинаціями для видалення з організму галюцинаторних образів (“механічних пристроїв”, “черв'яків” тощо). Хворі з кататонічною формою шизофренії можуть завдавати стереотипні самоушкодження у вигляді розчухування шкіри, виривання волосся тощо.
Суїцидальні спроби під час алкогольного або наркотичного делірію реалізуються за механізмом галюцинаторно-параноїдного збудження. їх потрібно відрізняти від нещасних випадків, зумовлених галюцинаторним дезорієнтуванням. Диференціальну діагностику можна досить легко провести під час бесіди з потерпілим після завершення гострого періоду. Характерною ознакою цієї групи суїцидів є швидке повернення критичності та зникнення думок про самогубство після усунення психотичної симптоматики.
Істеричні суїцидальні спроби не мають на меті смерть або серйозне самоушкодження. їх здійснюють лише для привернення уваги до власної особи. Ці спроби хворі зазвичай проводять у людних місцях, досить часто сповіщаючи про свої наміри людей, які їх оточують. Ушкодження, які при цьому завдають собі пацієнти, здебільшого не загрожують їхньому життю та здоров'ю, хоча в деяких випадках унаслідок недооцінки ситуації такі спроби можуть мати виражені негативні наслідки та навіть призвести до смерті.
До самоушкоджень без суїцидальної мети здатні пацієнти в стані патологічного афекту для усунення збудження, зокрема під дією сильного болю. При цьому хворі можуть битися руками або головою об тверді предмети, припалювати собі руки цигарками, наносити самопорізи. Під час бесіди вони чітко формулюють мету цих ушкоджень.
Порушення свідомості
Розрізняють непродуктивні та продуктивні порушення свідомості.
Непродуктивні розлади (непритомність, обнубіляція, оглушення, сопор, кома) розглянуто в розділі “Коматозні стани”.
До продуктивних належать аменція, делірій, онейроїд і присмеркові порушення свідомості.
Аментивне збудження перебігає на тлі тяжкого загального стану хворих, може розвиватися при тяжких соматичних (неврологічних) захворюваннях. Хворий у цьому разі перебуває в ліжку. Помірне рухове збудження має хаотичний нецілеспрямо- ваний характер: пацієнти щось струшують з ліжка, смикають одяг і постільну білизну тощо. Мислення та мовлення недужих незв'язні. Хворі практично не здатні до вербального контакту, в кращому випадку можуть назвати паспортні дані. Після виходу з аментивного стану зазвичай у недужих розвивається амнезія.
Аменцію нагадує наркотична, а саме канабіолова сплутаність свідомості, що може виникати на тлі делірію або онейроїду внаслідок передозування похідних коноплі. Хворі дезорієнтовані в часі та просторі, через що малорухливі. При цьому можливі окремі параноїдні висловлювання. Шкіра пацієнтів суха, одяг і волосся мають характерний запах.
Деліріозні стани супроводжуються напливом ілюзій і справжніх комплексних галюцинацій. Останні можуть бути страхітливими та загрозливими, що відповідно впливає на поведінку хворого.
Найчастіше спостерігають алкогольний делірій, який розвивається на 2—3-й день після завершення запою. Йому передує період тривоги, емоційного напруження. Сон хворого в цей час неспокійний, повний жахливих сновидінь. Потім у темну пору доби виникають ілюзії, найчастіше слухові та зорові, які доповнюють спорадичні галюцинації, що швидко набувають складного та комплексного характеру. Зазначають добові коливання інтенсивності психопатологічної симптоматики. Так, галюцинаторні прояви посилюються у вечірній і нічний час, а вранці та вдень вони редукуються. Зміст галюцинаторних образів може бути різноманітним, але серед них переважають природні або фантастичні тварини маленьких розмірів (мікрозоогалюцинації). Зазвичай до хворого вони “ставляться” агресивно та образливо: погрожують, лають, намагаються завдати шкоди. Разом з тим у висловлюваннях і діях галюцинаторних образів простежуються алкогольно-гумористичні елементи: вони мають кумедний вигляд, дражняться, вживають алкогольні напої, пропонують хворому випити тощо. Інтенсивність таких хворобливих переживань і кількість образів мають тенденцію до збільшення в разі поглиблення патологічного соматоневрологічного стану. Нові образи виникають з ілюзій, які починають “жити своїм життям” у загальному руслі галюцинаторно-параноїдних переживань. Досить характерною є наявність антагоністичних вербальних галюцинацій. Тобто хворий чує щонайменше два голоси, які жваво його обговорюють. Один з них лає, ображає та погрожує, інший — захищає хворого.
Серед порушень мислення домінує параноїдний синдром із центральними ідеями стосунку, переслідування та фізичного впливу. У цих переживаннях також виразно звучить алкогольна тематика.
Під впливом описаних порушень у хворого значно змінюється поведінка. Він стає збудженим і діє відповідно до наявної продуктивної симптоматики: тікає від уявних переслідувачів, звертається за допомогою до друзів і міліції, може вчиняти агресивні дії щодо оточення.
У сумнівних випадках лікар з діагностичною метою може викликати галюцина- торні образи. Для цього хворому пропонують змотати неіснуючу нитку, побалакати по відключеному телефону, описати, що намальовано на в дійсності чистому папері тощо.
У разі повторного делірію пацієнти можуть мати часткову критичність щодо свого хворобливого стану, цілком усвідомлювати його алкогольний генез і самі звертаються за медичною допомогою.
Серед різновидів делірію виділяють професійний і муситуючий.
При професійному делірії хворий бачить у галюцинаціях робоче місце і виконує професійні дії (наприклад “працює” на клавіатурі комп'ютера).
У разі муситуючого делірію загальний стан хворого вкрай тяжкий. Пацієнт перебуває в ліжку. Продуктивний контакт з ним неможливий унаслідок сплутаності свідомості. Мовленнєва продукція нагадує “мовленнєвий вінегрет ”, відповіді мають персеверативний характер (стійке стереотипне повторення якихось слів). Хворий повністю дезорієнтований у просторі й часі, але зберігає орієнтування у власній особі. Запитання таким пацієнтам потрібно формулювати вкрай чітко і зрозуміло, відповіді на них вимагати односкладові: “так” або “ні”. У такому стані недужий потребує лікування в умовах реанімаційного відділення. Проводять ретельне клініко- лабораторнс дослідження пацієнта для виключення соматичної патології, оскільки остання сприяє виникненню делірію.
Абстинентний синдромом і алкогольний делірій супроводжуються різким почервонінням шкіри, потінням, тахікардією, головним болем, відчуттям розбитості, безсонням.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості спостерігання за збудженими хворими“ на сторінці 2. Приємного читання.
