Групова психотерапія передбачає використання різноманітних психотерапевтичних технік під час лікування групи пацієнтів. Майже за всіх психотерапевтичних напрямів вдаються до групової форми терапії. Групові підходи можна використовувати в стаціонарних та амбулаторних умовах для лікування пацієнтів з неврозом, психозом, поведінковими розладами. Поширення групова психотерапія здобула завдяки:
• а) прагненню включити в психотерапію більшу кількість пацієнтів;
• б) переконанню, що кращого терапевтичного ефекту можна досягти внаслідок групових взаємодій;
• в) визнанню впливу соціально-динамічних чинників на поведінку людини.
Проте групова психотерапія не замінює індивідуальної: пацієнти можуть брати
участь одночасно в обох формах, часто з різними психотерапевтами. Особливо ефективна групова психотерапія для пацієнтів, які не впевнені, чи зможуть спілкуватися з іншими, для делінквентних (схильних до дрібних правопорушень) і параноїдних осіб, що швидше схильні довіряти таким самим, як вони, а не психотерапевту. Перевага групового підходу полягає в тому, що пацієнт може спілкуватися з різними людьми. З кожним із них може відбутися ідентифікація, на кожного можуть бути несвідомо перенесені емоції та сподівання, що є суттю конфлікту пацієнта.
Оптимальною для роботи є психотерапевтична група із 6—12 осіб. Тривалість заняття зазвичай становить 90 хв. Групу вважають відкритою, якщо її склад постійно змінюється (частина пацієнтів завершує терапію, а частина розпочинає заняття). Склад закритої групи залишається незмінним від початку і до кінця лікування. Психотерапевтичні групи, метою яких є особистісна реконструкція, зазвичай закриті, з обмеженою кількістю членів (від 4 до 12), відносною гомогенністю (за віком, статтю, типом проблем). Зустрічі проводять часто (до 3—4 разів на тиждень) протягом тривалого періоду. У таких групах розрізняють три фази розвитку:
• уніфікації з розвитком групової ідентичності та єдності;
• інтеракцій зі спостереженням і аналізом динаміки групових відносин;
• розуміння та вирішення з розвитком усвідомлення (інсайту) і більш адаптивної поведінки.
Як і в разі індивідуальної психотерапії, за групової можна обмежити або конкретизувати цілі. Але тоді це буде відкрита група, а терапевтичні сесії проводці ймуть рідше.
Своєрідна форма групової терапії, запропонована Я. Морено і відома як психодралющ включає рольову гру, обговорення й інтерпретації. У групах сенситивності пацієнти намагаються усвідомити себе та зрозуміти динаміку стосунків у групі. У групах зустрічей роблять наголос на конфронтації як засобі досягнення усвідомлення (інсайту). Т-групи — групи тренінгу сенситивності (зазвичай для психотерапевтів- початківців), члени яких зустрічаються, щоб більше дізнатися про себе, про інтерпер- сональні стосунки, груповий процес і соціальні системи. Груповий марафон передбачає одну дуже тривалу сесію (8—72 год) для розвитку довіри та вільного висловлювання почуттів.
Сімейна психотерапія
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Групова психотерапія“ на сторінці 1. Приємного читання.
