Нейропатологія пріонових хвороб у людини має чотири класичні мікроскопічні ознаки: спонгіозні зміни, втрата нейронів, астроцитоз і формування амілоїдних бляшок.
У всіх випадках пріонової енцефалопатії виявляють незначне зменшення маси головного мозку, інколи — помірну атрофію звивин, переважно за пролонгованого перебігу хвороби. Спостерігають велику кількість овальних вакуолей (спонгіоз) — від 1 до 50 мкн у діаметрі — в нейропілях сірої речовини мозку.
Однією з морфологічних ознак спонгіозної енцефалопатії є наявність пріон-протеїнових (РгР) бляшок, які мають вигляд заокруглених еозинофільних структур. Оскільки вони характерні для хвороби Куру, їх називають Куру-бляшками. Рідше їх виявляють при спорадичній і сімейній хворобі Крейтцфельдта—Якоба, а особливо часто (70 %) — за її нової форми. У поодиноких випадках бляшки виявляють при сімейному фатальному безсонні.
Класифікація
Відомі дві групи захворювань людини, що їх спричинюють пріони: 1) спонгіоформні трансмісивні енцефалопатії; 2) спонгіоформний міозит з пріонасоційованими включеннями. До першої групи належать хвороба Крейтцфельдта—Якоба, синдроми Герстмана—Страусслера—Шейнкера і фатального сімейного безсоння, хвороба Куру, хронічна прогресуюча енцефалопатія дитячого віку, або хвороба Альперса.
Клінічна картина
Хвороба Крейтцфельдта—Якоба — це підгостра енцефалопатія, що супроводжується повільно прогресуючою загибеллю нейронів. Виявляють її зазвичай у дорослих, коли починає швидко розвиватися деменція з пірамідними й екстрапірамідними симптомами. Захворювання спорадичне, частота його становить 1 випадок на 100 тис. населення. Рідше спостерігають сімейні та ятрогенні випадки хвороби Крейтцфельдта—Якоба.
Нині вважають, що зараження відбувається під час споживання м'яса хворих корів. Описано випадки передачі збудника від людини до людини (під час уведення гормону росту, екстрагованого з гіпофіза людини, рідше — в разі імплантації внутрішньочерепних електродів і пересадки рогівки).
Розрізняють три класичні форми хвороби: спорадичну (майже 85—90 % випадків), сімейну (приблизно 10—15 %) і ятрогенну. Крім того, деякі дослідники виділяють ще так звану атипову форму.
Спорадичну форму хвороби виявляють на всіх континентах. Середній рівень її поширення становить 0,5—1,0 на 1 млн населення. Уражує людей різних вікових груп (від 17 до 82 років). Тривалість хвороби коливається від кількох тижнів до 8 років, у середньому — 6 міс.
Ятрогенні форми є наслідком використання погано простерилізованих інструментів або електродів під час нейрохірургічних операцій, трансплантації рогівки або лікування дериватами гіпофіза (гормон росту, гонадотропний). Інкубаційний період залежить від шляхів проникнення патогенного агента, його фенотипу, дози інфекта, генотипу реципієнта тощо. За первинного потрапляння агента в ЦНС хвороба клінічно дебютує через 10—ЗО міс у вигляді деменції. У разі ж екстрацеребрального інфікування інкубаційний період становить 5 і більше, інколи — 35 років. У таких хворих виявляють винятково мозочкову атаксію.
Антипові форми за клінічним перебігом відрізняються від спорадичної, подібні до хвороби Куру і ятрогенних форм хвороби Крейтцфельдта—Якоба. Уражують переважно людей молодого віку. Збудником є описаний у 1996 р. чинник ризику, яким, можливо, є пріонова хвороба корів. У таких хворих виявляють переважання атаксії над деменцією та велику кількість пріонових амілоїдних бляшок РгР у біопсійному матеріалі головного мозку. Вони моноцентричні (як при хворобі Куру), оточені спонгіозною зоною.
Триває хвороба до року. Летальність становить 100 %.
Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Патоморфологія“ на сторінці 1. Приємного читання.
