Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

Психіатрія і наркологія

Надзвичайні ситуації негативно впливають на організм людини через ураження не лише специфічними екологічними чинниками, а і супровідними психогенно травмівними обставинами. До них належать:

• безпосередня загроза життю або здоров'ю;

• опосередкований вплив подібної загрози внаслідок чекання її реалізації;

• інші фрустраційні ситуації;

• ситуації депривації (емоційної, соціальної, сенсорної, рухової тощо), зумовлені, наприклад, зміною умов життя, зокрема розлукою з близькими, втратою роботи, зміною місця проживання, навчання та ін.;

• біль та інші неприємні відчуття, втрата фізіологічних функцій. Патогенність ситуацій-стресорів багато в чому визначається їхньою інтенсивністю, тривалістю, значущістю для конкретної особи, раптовістю виникнення. Мають значення також конституціально-типологічні властивості особистості (акцентуйовані, інфантильні, психопатичні) та соматоневрологічне обтяження, а також неадекватність механізмів психологічного захисту в певній ситуації.

Психогенні розлади при катастрофах: психогенні реакції (непатологічні, тобто в межах резервів особистості, і патологічні); стійкі невротичні (власне неврози) і психопатичні декомпенсації; невротичний і психопатичний розвиток; реактивні психози. При цьому виділяють: гострі афективно-шокові реакції (афективний ступор, афективне збудження, сутінкові розлади свідомості, синдром Ганзера); затяжні реакції у вигляді психогенної депресії, параноїдного і паранояльного синдромів, шизо- формних і шизофренічних реакцій, астенічного і ананкастичного синдромів, різних істеричних реакцій; епілептиформні реакції — афект-епілепсія; варіанти психогенно-ситуаційного розвитку — паранояльний, ананкастичний, іпохондричний, депресивний, істеричний.

Згідно з МКХ-10, ці розлади включено до рубрик F40—F48, F60—F69; F23; F28; F29; за SDM-ІV-TR—до 300; 301; 307; 308.3; 309; 295.40; 297.1; 298.8.

У 1 % потерпілих унаслідок катастрофи психічні порушення сягають психотично- го рівня. Кількість осіб, у яких виявляють ті або ті психічні порушення невротичного рівня, варіює у широких межах — від 3 до 35 %.

Ю.А. Александровський і співавт. (1991, 1997), В.М. Гарнов (1994) і М.В. Коркіна (1995) за динамічним принципом виділяють три періоди розвитку життєво небезпечної ситуації.

У гострий (ізоляційний) період в осіб, які перебували в епіцентрі катастрофи, можуть виникнути такі психотичні стани: афективно-шокова реакція, психогенний ступор, психомоторне збудження, реактивна сплутаність, істеричний психоз. Реактивне психогенне збудження зазвичай супроводжується фугіформними реакціями (у перекладі з пат./і^а — втеча). Якщо кілька осіб охоплено психогенним збудженням, то подібну ситуацію називають панікою. (Термін “паніка” походить від імені грецького бога Пана. За переказами, усе живе, почувши звуки його ріжка-труби, жахалося, кидаючись урозтіч.) У більшості людей на момент катастрофи спостерігають епізоди поліморфної психопатологічної симптоматики невротичного рівня, основним елементом яких є тривожно-фобічні розлади в поєднанні з вегетативними порушеннями.

У підгострий період, початок якого збігається з моментом організації рятувальних робіт і триває до евакуації в безпечні зони, у більшості потерпілих знижується інтенсивність тривожно-фобічних реакцій, що сприяє соціальній адаптації. Але в деяких випадках тривожно-фобічні реакції трансформуються в невротичні стани, які оцінюють як неспецифічні (гіпоманіакальні, обсесивно-фобічні, істеричні, астенічні, депресивні, іпохондричні).

Третій період (період наслідків) починається після евакуації потерпілих до без- ! печних районів. У цей час у багатьох пацієнтів відбувається складне емоційне та розумове переосмислення пережитої ситуації, посилюється біль від утрати близьких, j Стійкі психогенні порушення непсихотичного рівня можуть виникати внаслідок зміни звичного стереотипу через те, що доводиться жити в інших умовах. При цьому нерідко соматогенні психічні розлади мають підгострий характер. Відбувається со- матизація багатьох невротичних порушень. Особливо часто розвиваються різноманітні страхи, тематично пов'язані з екстремальною ситуацією, а також з'являються нав'язливі спогади про пережите. Ці стани можуть тривати довго, то стихаючи, то знову загострюючись. А надто в тих ситуаціях, які хоча б чимось нагадують пережите. За такими самими механізмами може виникнути або загостритися істерична симптоматика. Нерідко зберігаються порушення сну із жахливими сновидіннями. Психогенні впливи можуть також реалізовуватися у вигляді психосоматичних розладів. Згідно з МКХ-10, перераховані вище розлади включено до рубрик F40—F48, F60— F69; F28; F29; за DSM-IV — 300; 301; 307; 308.3; 309. Рубрикацію психосоматичної патології наведено у відповідному розділі.

У 1980 р. М. Horowitz і співавт. ввели термін “післятравматичний стресовий синдром”, коли описували психопатологічні наслідки війни у В'єтнамі. Згодом діагностичну категорію “післятравматичний стресовий розлад” (Posttraumatic stress disorder — PTSD) було включено до американської психіатричної класифікації DSM-III,a потім — у DSM-IV-TR (309.81) та MKX-10(F43.1). Що довший вплив психічної травми, то більша ймовірність розвитку PTSD.

У класифікації Е. Крепеліна синдроми так званих неврозів переляку та травматичного неврозу об'єднано поняттям “симбантопатії”. Е. Bleuler під симбантопатіями описав так звані психози від зрадливої долі, а саме: травматичний переляк, псевдоде- менції після нещасних випадків, травматичну істерію та ін.

Під час обстеження солдатів, які брали участь у Першій світовій війні та скаржилися на нічні кошмари, було висловлено припущення, що ці сни є відображенням первинної локалізації “травматичних образів”, а їх повторення — інфантильною формою захисту.

Схематичні формування таких розладів, за 3. Фрейдом, виглядають таким чином: зовнішній вплив — спогади — хворобливий ефект — захист. Ці порушення 3. Фрейд кваліфікував як травматичний невроз.

Схема М. Horowitz має такий вигляд: травматичний стрес — заперечення — повторне переживання — засвоєння. Симптоматично “заперечення” проявляється амнезією, порушенням уваги, загальною психічною загальмованістю, бажанням уникнути будь-яких нагадувань про травму або асоціацій, пов'язаних із нею. Симптоматика “повторного переживання” характеризується повторними нав'язливими спогадами, розладами сну, зокрема й нічними кошмарами, з'являються дисоціативні епізоди повторного переживання ситуації-стресора (flashback), відчуття тривоги.

Американський психіатр R.J. Lifton (1967), який вивчав психіатричні наслідки атомного бомбардування в Хіросімі, дійшов висновку, що катастрофи зумовлюють тривалі психічні порушення. Такі стани було кваліфіковано як “синдром тих, хто вижив” (survivor syndrome). Психічний стан хворих може бути різним — від зомбо- подібного психічного заціпеніння (zombie-like psychic numbing) і різких змін особистості загалом до реакцій, які відповідають психічній адаптації практично здорових людей за достатньої соціальної активності. R.J. Lifton на підставі проведених психіатричних досліджень запропонував парадигму психопатологічної поведінки: процес “психічного заціпеніння” як наслідок технологічного насильства й абсурдної смерті. Згідно з думкою автора, психоаналітичну теорію варто переглянути в контексті поточних історичних подій. Фрейдистській парадигмі пригнічення сексуальності потрібно протиставити теорію необмеженого технічного насильства й абсурдної смерті, з якими стикається сучасна людина. Виділений автором “процес заціпеніння” уражує функції символізації та формування образу і зрештою призводить до психічних розладів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу
  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ