Вплив іонізувальних випромінювань
Навколо питання радіочутливості головного мозку досі точаться запеклі дискусії. Французькі радіотерапевти Bergonie і Tribondeau (1906) встановили, що чутливість клітин до опромінення безпосередньо залежить від їхньої репродуктивної активності та зворотно пропорційна ступеню їх диференціації, тобто зрілі нейрони внаслідок їх післямітотичного стану ортодоксально розглядають як радіорезистентні. Однак останнім часом отримано численні нейрорадіобіологічні відомості, що свідчать про радіочутливість центральної нервової системи.
Нині виділяють такі основні механізми радіоцеребральних ефектів:
• 1) пряма дія іонізувальних випромінювань — порушення нейрогенезу в морському конику, апоптоз, альтерація нейросигналізування, зміни в профілі експресії генів та ін.;
• 2) непряма дія іонізувальних випромінювань — мультиорганна дисфункція, ней- розапальні й автоімунні реакції, ураження церебральних судин (передусім ендотелію) і нейроглії (так званий судинно-гліальний союз у радіаційному ураженні нервової системи) та ін.
У медичній радіології традиційно вважають, що морфологічне радіаційне ураження ЦНС можливе лише за локального опромінення голови в дозах понад 10— 50 Гр. Локальне опромінення головного мозку в дозах понад 70 Гр спричинює радіаційний некроз і розвиток радіогенної деменції.
За класифікацію променевої хвороби А.К. Гуськової і Г.Д. Байсоголова (1971) виділяють такі форми гострої променевої хвороби (ГПХ): церебральну (гостре загальне опромінення у дозах понад 100 Гр), токсемічну (50—100 Гр), кишкову (10—50 Гр) і типову, або кістково-мозкову ( 1—10 Гр).
До ранніх нейропсихіатричних проявів гострого опромінення належать загальна слабість, втомлюваність, апатія, байдужість, запаморочення, головний біль, парестезії, неврологічні симптоми, нудота, блювання, діарея, а також сонливість, депресія, плаксивість, тривога, страх, пароксизмальні розлади свідомості, психосенсорні порушення (А.А. Портнов, Д.Д. Федотов, 1971; Б.І. Давидов, І.Б. Ушаков, 1987).
Первинна реакція на опромінення проявляється типовим дисфоричним синдромом або його маніакальним варіантом (останній найчастіше спостерігають у II стадії ГПХ — удаваного благополуччя), тобто ейфоричним збудженням, яке ще відоме під назвою “рентгенівське похмілля”. УIII стадії (виражених симптомів хвороби) стають помітними слабість, млявість, апатія. Людина швидко втомлюється, з'являються страхи, різкий головний біль, безсоння, нудота, блювання. У тяжких і вкрай тяжких випадках одразу за коротким періодом удаваного благополуччя поряд із різким соматичним погіршенням швидко наростають симптоми слабості й апатії, розвиваються стани оглушення та делірій, сопор і кома різної інтенсивності. У IV стадії захворювання за відносно легкого променевого ураження описували соматогенну астенію, а в разі тяжкого — амнестичний синдром, грубі психосенсорні розлади, поліневрит.
У потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС) безпосередньо після опромінення за легкої ГПХ або ГПХ І ступеня (0,8—2,1 Гр) встановлювали ве- гетосудинну дистонію (ВСД) і невротичні розлади; за помірної ГПХ (ГПХ II ступеня, 2—4 Гр) — ВСД; за тяжкої ГПХ (ГПХ III ступеня, 4,2—6,3 Гр) — гостру радіаційну та радіаційно-токсичну енцефалопатію, гострий психоз із зоровими та слуховими галюцинаціями, набряк мозку, а за дуже тяжкої ГПХ (ГПХ IV ступеня, 6—16 Гр) — гостру радіаційну та радіаційно-токсичну енцефалопатію, субарахноїдально-парен- хіматозний крововилив, виражені набряк і набухання мозку (Ф.С. Торубаров и соавт., 1989).
У віддалений період ГПХ (3—5 років і більше) формується післярадіаційна енце- фалопатія — психоорганічний синдром (А.П. Ромоданов, О.Р. Винницький, О.К. Напрєєнко та ін., 1993; А.І. Нягу і співавт., 1997; А.І. Нягу, К.М. Логановський, 1998). Спостерігають чіткі зміни особистості, когнітивні розлади (зниження пам'яті, особливо слухо-мовленнєвої, погіршення вербального навчання, порушення асоціативного мислення, утруднення концентрації уваги та виконання розумових завдань), негативну психопатологічну симптоматику (апатію, абулію, соціальне відчуження, анге- донію), розсіяну мікроневрологічну симптоматику зі значними вегетативними порушеннями (втома, головний біль, запаморочення, метеотропія та ін.).
Через 15 років і більше після розвитку ГПХ унаслідок Чорнобильської катастрофи в усіх пацієнтів виявляють психічні розлади, причому післярадіаційні органічні психічні розлади (післярадіаційна енцефалопатія) спостерігають у 62 % випадків. Психічні розлади характеризуються прогредієнтним перебігом з послідовною зміною етапів вегетосудинних і вегетовісцеральних розладів, церебрально-органічної і соматогенної патології. Поступове зменшення іпохондричної та тривожної симптоматики, експлозивності й афективно-вольової нестійкості відбувається одночасно зі зростанням негативної психопатологічної симптоматики і депресивних проявів, дисгармонією і регресом особистості, когнітивним дефіцитом, що у віддалений період ГПХ спостерігають переважно в структурі ендоформного (апатичного) психоор- ганічного синдрому (К.М. Логановський, 2002).
За тривалого впливу іонізувальних випромінювань у дозах, що перевищують гранично допустимі, або після ГПХ за інкорпорації радіонуклідів може розвинутися хронічна променева хвороба (ХПХ).
У клінічній картині ХПХ І (легкого) ступеня переважають помірні порушення нервової регуляції. За подальшого розвитку хвороби прогресують астенізація і нервово-трофічні зміни. Характерним симптомом є біль різної локалізації, особливо головний, який не вдається втамувати жодним лікарським засобом. Іноді він набуває характеру мігрені, що супроводжується запамороченням і нудотою. У разі нагромадження в кістках радіонуклідів додається остеоалгічний синдром. Виявляють фіксаційну гіпомнезію, дратівливість, слабість, психічне виснаження, підвищену втомлюваність.
Для ХПХ II (середнього ступеня тяжкості) ступеня характерними є діенцефальна патологія і церебрастенічний синдром з вираженою фіксаційною гіпомнезією і швидким виснаженням нервової системи. Посилюється остеоалгічний синдром, порушується чутливість за корінцевим і поліневротичним типом. Виявляють ознаки ураження мієліну у провідних шляхах центральної нервової системи. Вегетативна нервова система зазнає ураження на всіх рівнях. Це спричинює вегетативну недостатність, що прогресує. Стають чіткими ендокринні та нейротрофічні порушення.
ХПХ III (тяжкого) ступеня характеризується переважно симптомами органічного ураження центральної нервової системи, переважно середнього і проміжного мозку, дифузного характеру. Прогресує енцефалопатія, що супроводжується судинними кризами.
Характерною формою психопатологічних проявів при хронічному опроміненні є астенічний стан, який виявляється поліморфізмом, наявністю “астенічних” кризів із посиленням головного болю, загальною слабістю, апатією або бурхливими афективними проявами. У разі хронічного опромінення в значних дозах можуть розвинутися радіаційна лейкоенцефалопатія, атрофія і некроз мозку, що супроводжуються психо- органічною симптоматикою, зокрема інтелектуально-мнестичними порушеннями, які досягають ступеня деменції.
Р.Г. Голодець (1962) описала патоморфоз ендогенних психозів при хронічному опроміненні, який полягає в повільному розвитку шизофренічного процесу з астенічним станом, вираженими соматовегетативними і ендокринними розладами. На тлі астенії легко виникали іпохондричні прояви. Такі хворі скаржаться на погану пам'ять, напади головного болю і значну афективну нестабільність з незвичайною для шизофренії доступністю і адекватністю поведінки. Продуктивна симптоматика нерідко включала сенестопатії з яскравим чуттєвим забарвленням.
Клінічна картина психотичних станів у потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи теж має певні особливості. Так, спостерігають значну кількість сенесто- патій і розвинену систему маячних іпохондричних ідей. Кристалізується своєрідна маячна концепція захворювання як наслідок, наприклад, “психотронного впливу об'єкта “Чорнобиль-2” або іншого чинника, який, з позиції нормальної логіки, пояснити неможливо. Спостерігають також маячні ідеї винахідництва на актуальні для Чорнобильської зони відчуження теми (“засоби дезактивації зони відчуження”, “прискорення періоду напіврозпаду радіонуклідів”, “вирішення енергетичної проблеми”, “радіозахист” та ін.). У більшості хворих виявлено мікроневрологічну симптоматику та вегетативні розлади.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Окремі питання екологічної психіатрії“ на сторінці 1. Приємного читання.
