Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Психіатрія і наркологія

Розлади особистості (у попередніх класифікаціях — психопатії) — стійкі аномалії характеру, представлені сукупністю генетичних і набутих властивостей, які призводять до соціальної дезадаптації. За П.Б. Ганнушкіним для них властиві: 1) порушення адаптації; 2) тотальність ураження особистості; 3) мала зворотність. Зазвичай розлади особистості помітні вже з дитинства або, принаймні, з юнацького віку як особливо дисгармонійний і непропорційний розвиток психіки.

С.С. Корсаков зазначав: "Психопатична конституція — стійкий, міцно пов'язаний з особливостями психічного складу хворобливий розлад, який являє собою корінну слабкість індивіда, стає характерною його властивістю назавжди або на досить великий термін”.

Аномалії особистості розвиваються в препубертаті з патохарактерологічних реакцій, патохарактерологічного розвитку, тому діагноз розладу особистості встановлюють лише після 16—18 років. Розлади особистості — це межові психічні розлади. Межа між здоровою і патологічною особистістю не є чіткою, і на ній перебувають перехідні стани (В.М. Бехтерев, 1866). Кожен із типів характеру може бути умовною нормою, загостреним (акцентуйованим) або становити підгрунтя розладу особистості.

Акцентуації особистості (<акцеитуйовані особистості — за К. Лсонгардом, 1968; акцентуації характеру — за А.Е. Лічко, 1977) — це загострення характерологічних рис, яке, однак, не сягає патологічного ступеня.

Згідно з А.Е. Лічко, акцентуації характеру — це граничні варіанти норми, за яких окремі риси характеру надмірно підсилені, внаслідок чого виникає вибіркова вразливість до певного виду психогенних впливів за доброї і навіть підвищеної опірності щодо інших.

Окремі форми акцентуйованих особистостей були виділені німецьким психіатром К. Леонгардом. Деякі з них подібні до відповідних форм розладів особистості, а їхні провідні ознаки нагадують редуковані прояви останніх. Інші стани за своїми проявами відрізняються від відомих форм розладів особистості.

Розрізняють циклоїдний, тривожно-боязкий, шизоїдний, застрягаючий, педантичний, демонстративний, гіпертимний, дистимічний, нестійкий і конформний типи акцентуації особистості.

Акцентуації можна розташувати на межі характерологічної норми та патології. На думку А.Е. Лічко, вони відрізняються від клінічної патології характеру тим, що:

• 1) проявляються не завжди і не всюди, а лише у тих випадках, коли складні життєві ситуації висувають підвищені вимоги до “місця найменшого опору” в характері індивіда;

• 2) не перешкоджають задовільній соціальній адаптації особистості або ж такі порушення адаптації мають тимчасовий, швидкоплинний характер;

• 3) в певних життєвих ситуаціях можуть навіть сприяти соціальній адаптації (наприклад, особистість із демонстративною акцентуацією добре адаптується, реалізувавшись в акторській професії).

За ступенем вираженості А.Е. Лічко виділяє явні та приховані акцентуації. Явна акцентуація — крайній варіант норми. Риси характеру при цій акцентуації достатньо виражені впродовж усього життя, але за відсутності психотравми декомпенсації не відбувається. Прихована акцентуація — звичайний варіант норми. Риси характеру цього типу проявляються переважно за умови психотравми, але хронічної дезадаптації не спостерігають.

Самі по собі акцентуації характеру не є предметом психіатричної діагностики і лікування, але можуть стати підґрунтям для виникнення патологічних реакцій на гострий і хронічний стрес, невротичних розладів, патологічного розвитку особистості тощо, тому ця категорія хворих часто є предметом заходів первинної і вторинної психопрофілактики (психолого-педагогічна корекція, профорієнтація з урахуванням особливостей характеру, тренінги навичок спілкування, подолання стресу, індивідуальне психологічне консультування тощо).

На відміну від акцентуацій розлади особистості характеризуються стійкою соціальною дезадаптацію за незначних стресових впливів або навіть без них.

О.В. Кербіков поділяв психопатії на крайові, в розвитку яких вирішальне значення відіграють соціальні чинники, і ядерні, зумовлені переважно біологічними, конс- титуціально спадковими факторами. М.О. Гуревич виділяв ще органічні психопатії— аномалії розвитку характеру внаслідок впливу екзогенно-органічних шкідливих чинників. Е. Кречмер вважав аномалії характеру результатом асинхронії розвитку, коли деякі риси характеру розвиваються надмірно для компенсації недостатнього розвитку інших психічних функцій.

У походженні розладів особистості можна виділити конституційно-генетичні, органічні та психодинамічні чинники. Внесок генетичних чинників у розвиток осо- бистісних якостей становить близько 60 %, більшість аномальних властивостей особистості передається за рецесивним або полігенним типом успадкування. Тривалі соматичні та неврологічні розлади в дитинстві, пре- і постнатальна патологія, ЧМТ сприяють розвитку аномального характеру. Значну роль відіграє виховання в аномальній або асиметричній сім'ї. Однак відомо багато фактів розвитку гармонійних особистостей навіть за наявності усіх вищезазначених обставин, так само як і аномальних особистостей у зовні гармонійних і генетично благополучних сім'ях. Частина аномальних особистісних якостей розвивається як своєрідна гіперкомпенсація психічної недостатності (комплексу неповноцінності). З аналітичної точки зору більшість цих аномалій пов'язана із затримкою розвитку та надмірною фіксацією в ранніх стадіях психосексуального становлення, а набуті аномальні риси здебільшого є результатом регресу.

Епідеміологічні дані

Унаслідок розбіжностей у розумінні сутності та критеріїв діагностики розладів особистості відомості про частоту аномалій особистості в популяції досить неоднорідні: від 0,07—3,1 до 15 % серед населення і 4,3—10,4 % серед хворих, госпіталізованих у психіатричні стаціонари. У чоловіків розлади особистості виявляють значно частіше, ніж у жінок. Причому, якщо в дорослих це співвідношення становить 2:1, то в підлітків — 3:1. Можливо, це залежить від того, що в країнах із загальним військовим обов'язком розлади особистості у юнаків активніше виявляють під час військового призову. Найчастіше спостерігають емоційно нестійкий та істеричний розлади особистості. Проте більшість осіб з аномаліями особистості залишаються поза полем зору психіатрів, а тому зазначені відомості стосуються переважно поширення найтяжчих особистісних розладів, кількості узятих на облік або госпіталізованих у психіатричні лікарні хворих.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ