Клінічна картина

Психіатрія і наркологія

Одним із найважливіших проявів шизофренії є порушення мислення, що яскраво виражене у 84 % таких хворих.

При шизофренії спостерігають різного ступеня та форми розлади мислення, починаючи від незначного (безтолковості), з нерізким порушенням конкретизації понять і закінчуючи різко вираженим недоумством.

Намагаючись проникнути в суть зазначених порушень, Е. Блейлер характеризував шизофренічне мислення загалом як аутистичне, тобто відірване від реальності. За такого мислення судження формується лише у злагоді з афективними потребами хворого, без урахування логіки й дійсних фактів. На думку Шторха, мислення у таких хворих регресоване, архаїчне. Е. Крепелін, А. Гохе, Е. Блейлер порівнювали шизофренічне мислення з мисленням здорової людини під час засинання. Клейст розцінював мислення при шизофренії як паралогічне, що характеризується передусім браком логіки та причинної залежності суджень.

Щодо загального стану психічних процесів, пов'язаних із пізнавальними функціями, варто зазначити, що при шизофренії сприйняття неточне та розпливчасте. Багато в чому воно порушується внаслідок погіршення загальної активності й афективності хворого. Однак вражає те, що деякі пацієнти мають різні відомості щодо реалій життя, подій у лікарні тощо, які вони сприймають, попри стан аутизму, ступору з мутизмом та інших явищ, властивих шизофренії. Увага, зокрема активна, у таких хворих найчастіше порушена. Пасивна увага нерідко зберігається, завдяки чому хворі на шизофренію іноді досить точно сприймають різні події, які, здавалося б, не зачіпають їхніх інтересів.

Пам'ять при шизофренії не погіршується, принаймні до амнезії. Іноді спостерігають спотворення спогадів (парамнезія): неправдиві спогади (конфабуляції), хибне тлумачення подій (криптомнезії), перестановку спогадів у часі (псевдоремінісценції). Можливо, ці розлади пам'яті варто частково вважати наслідком порушення усвідомлення власного “Я”, що часто виникає при шизофренії. За такого відхилення пацієнт, наприклад, вважає, ніби в ньому живуть дві людини, які протистоять одна одній. Інколи хворий говорить від третьої особи й називає себе “він” або “вона”. Парамнезії при цьому можуть мати психогенний характер і ґрунтуватися на механізмах витіснення. Завдяки такому механізму неприємні для хворого спогади через відомі афективні установки можуть перекручуватися.

Щодо порушень мислення у вузькому тлумаченні цього слова, то вони найвираженіші в кінцевих стадіях хвороби, при так званих заключних станах шизофренічної недоумкуватості. Характерними ознаками є різке занедбання особистості, зниження інтересів за наявності зменшення активності та притуплення емоційності.

Хоча шизофренія призводить до глибоких змін особистості, деякі автори стверджують, що для неї не характерне руйнування інтелекту у вигляді недоумкуватості і що обґрунтовано можна говорити лише про своєрідні зміни мислення. Про справедливість подібного твердження свідчить те, що хворі на шизофренію з глибоким розщепленням психічної діяльності, які багато років провели в психіатричній лікарні, за умілого підходу іноді зберігають здатність аналізувати та робити висновки. Однак такі самі пацієнти, які щойно правильно виконали складне арифметичне обчислення, через кілька хвилин можуть помилитися в найпростіших математичних діях. Подібні зміни інтелекту, безумовно, відрізняються від недоумкуватості. Тому багато авторів дійшли висновку: при шизофренії страждають не окремі інтелектуальні здібності, а лише вміння ними користуватися.

Як образно висловився Груле, при шизофренії “...машина ціла, але її зовсім або недостатньо обслуговують”. Інтелект таких хворих порівнюють також із книжковою шафою, в якій багато цікавих і змістовних книжок, але господар “шафи” не користується ними, бо не може підібрати ключа до дверцят. Причиною цього явища Груле та Берінгер вважали “недостатність інтенціональної дуги в мисленні хворого на шизофренію”. При цьому бракує керівних понять, так званих детермінуючих тенденцій, що формують думку та визначають її напрямок. Таким чином, унаслідок хворобливої зміни мислення шизофренічний розлад інтелекту посутньо зводиться лише до розладу інтелектуальної ініціативи — інтелектуальної продуктивності.

Характерним і специфічним розладом мислення при шизофренії є порушення перебігу уявлень та їхнього зв'язку, що має назву “шизофренічна розірваність мислення”.

Мислення такого пацієнта видається розщепленим, як і інші аспекти психічної діяльності. Те, що за нормального мислення має бути разом, при шизофренії видається роз'єднаним. Водночас різноманітні уявлення, що не пов'язані одне з одним, за шизофренічного мислення виявляються об'єднаними.

Е. Блейлер так схарактеризував шизофренічну розірваність мислення: “асоціації втрачають зв'язок, хвороба перериває нерівномірно кілька або більшу частину ниток, які ведуть наші думки. Через це продукти мислення набувають дивного і часом нелогічного характеру. Два уявлення, що випадково зустрілися, поєднуються в одне поняття або уривки ідей неправильно з'єднуються в одну нову ідею”.

До характерних особливостей шизофренічного мислення можна зарахувати такі: 1) аглютинацію понять; 2) символіку в мисленні; 3) амбівалентність мислення; 4) зісковзування думки; 5) затримку думки (шперунг); 6) застій у думках; 7) наплив думок (ментизм); 8) додаткові уявлення; 9) банальність мислення; 10) схильність до резонерства.

Мовлення нерозривно з мисленням, тому словесна продукція таких хворих формально відображує особливості їхнього мислення. Характерною насамперед є шизофренічна розірваність мовлення, що формально відрізняється від її сплутаності в разі гострих деліріозних станів. Відмінність лише в тому, що при шизофренії у більшості хворих збережено внутрішню граматичну форму мовлення на тлі розірваності його змісту. Однак у тяжких випадках мовлення людини, що страждає на шизофренію, стає абсолютно безладним, перетворюючись іноді на набір слів, які не мають не лише будь-якого внутрішнього зв'язку, а й позбавлені зовнішньої граматичної форми. У цьому разі йдеться про “словесну окрошку”. Відрізнити таку розірваність від сплутаності буває складно.

Аналізуючи мовленнєву діяльність при шизофренії, Лебединський помітив характерну рису: хвилеподібне згасання або виснаження мовлення. Так, під час розмови із хворим спочатку можна зазначити нібито осмислений характер його мовлення, а потім — поступове зниження залежності значення окремих слів від єдиного загального змісту. Іншими словами, в процесі розмови з пацієнтом можна зауважити поступову втрату ним змісту слів. Нерідко хворі на шизофренію відмовляються від контакту. Це явище називають мутизмом, воно є одним із симптомів, які особливо характерні для кататонічної форми шизофренії. Причини мутизму щонайрізноманітніші. Однією з них нерідко є негативізм хворого. Іноді мутизм стає наслідком затримки мислення. У деяких випадках хворий мутує внаслідок зниження активності та притуплення афективності. Йому бракує стимулів до мовлення й інтересу до оточення. Отож пацієнт може мовчати просто тому, що немає про що говорити. Мутизм у такому разі є вираженням аутистичної установки хворого щодо оточення.

В окремі фази шизофренії можливе мовленнєве збудження. Через значну кількість словесних асоціацій воно стає таким, як у маніакальних хворих. Але в подібних випадках не йдеться про справжнє “скакання ідей”, характерне для маніакального стану, адже при шизофренічному мовленнєвому збудженні спостерігають автоматичне нанизування слів без внутрішнього сенсу, винятково за суто зовнішніми словесними асоціаціями: римою, співзвучністю, однаковими закінченнями. Іноді хворий користується також асоціаціями за внутрішнім змістом, але при цьому спостерігають ніби механічне перераховування слів, які ототожнюють за суміжністю.

У багатьох хворих мовлення особливо манірне, з дивними зворотами. Такі пацієнти розмовляють з певним акцентом та інтонаціями, чимало слів деформують, вводять неологізми, будуючи їх іноді на грі звуків. У деяких випадках хворі використовують слова-новотвори для пояснення власних химерних маячних і галюцинаторних переживань, які висловити звичайними словами неможливо.

Характерною для шизофренічного мовлення є стереотипія окремих слів і виразів. Вона може набувати характеру вербігерації, тобто протягом певного часу хворий одноманітно повторює одні й ті самі слова та фрази. Спостерігають також ехолалію — автоматичне повторення пацієнтом запитань або слів, вимовлених у його присутності. Усі ці розлади мовлення характерні для кататонічної форми шизофренії і входять до складу кататонічного симптомокомплексу. Але згадані мовленнєві особливості можуть супроводжувати й інші форми шизофренії: параноїдну та гебефренічну.

Порушення мовлення при шизофренії мінливі. Наприклад, мовленнєве збудження несподівано може перейти в мутизм або мовлення стане послідовним. Однак з прогресуванням хвороби переходи до зв'язного мовлення спостерігають усе рідше, і зрештою розірваність може стати постійною.

Особливу увагу звертають на психосенсорні розлади. Ці явища зазвичай супроводжують шизофренію, але їх можна спостерігати й при інших недугах.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Клінічна картина“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина
  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ