Антидепресанти

Психіатрія і наркологія

Антидепресанти належать до групи психоаналептиків і мають різні хімічні структури (три- та чотирициклічні сполуки, інгібітори моноамінооксидази (МАО) та ін.) та механізми дії. Завдяки специфічному психотропному впливу підвищують патологічно знижений настрій різного генезу.

Основою тимоаналептичного (антидепресивного) ефекту трициклічних антидепресантів (імізин, амітриптилін) є блокування зворотного захоплення вільних моно- амінів у пресинаптичну структуру, блокування пресинаптичних рецепторів серотоніну, що сприяє збільшенню синтезу та кількості нейромедіаторів з активізацією норадрен-, дофамін- і серотонінергічних структур мозку.

Механізм дії антидепресантів іншої групи (іпразид, ніаламід) полягає в інгібіції ферментів групи МАО, завдяки чому також підвищуються вміст і активність моно- амінів (адреналіну, норадреналіну, дофаміну, серотоніну), що збуджують, стимулюють і справляють антидепресивний вплив на центральну нервову систему.

Антидепресантам (піразидол, інказан) властиві кілька ефектів: вони вибірково інгібують певний тип МАО й одночасно блокують зворотне захоплення деяких моно- амінів-нейромедіаторів.

У виборі препарату і тактики лікування антидепресантами потрібно керуватися загальними принципами психофармакотерапії. Стратегія при терапевтично резистентній депресії, яку спостерігають у 60—70 % хворих, полягає в можливості комбінації антидепресантів з нейролептичними засобами, солями літію, карбамазепіном та іншими допоміжними засобами (триптофаном або тиреоїдними гормонами). Використовують також методики ЕСТ, депривації сну, раптової відміни антидепресантів.

Розрізняють антидепресанти з додатковою седативною та стимулювальною дією.

Антидепресанти з додатковою седативною дією

Амітриптилін (саротен, триптизол) — трициклічний антидепресант, похідне дигідробензоциклогептену — поєднує тимоаналептичну дію із вираженою седативною. Одночасно зі зменшенням депресивних проявів усуває відчуття тривоги, ажитацію. При цьому не відбувається загострення галюцинаторно-маячної симптоматики, а тому його можна застосовувати при психотичних тривожних депресіях різного генезу (інволюційна меланхолія, шизофренія та ін.). Оскільки препарат виявляє седативний і навіть снодійний ефекти, його можна призначити ввечері. Лікування амітриптиліном починають з добової дози 25 мг. Оптимальна терапевтична доза становить 150—200 мг на добу, а при тяжких депресіях — 300 мг на добу і більше. Після цього дозу знижують до 50—100 мг на добу. Випускають препарат у таблетках і драже (по 10, 25, 50, 75 мг), в ампулах для ін'єкцій (по 2 мл 1 % розчину).

Міансерин (леривон, міансан) виявляє виражений протидепресивний ефект із седативною дією, сприяє нормалізації сну. Препарат ефективний при непсихотичних розладах. Призначають міансерин у дозі 30—90 мг на добу за 2—3 вживання. Форма випуску — таблетки по 10 і 30 мг.

Циталопрам (ципраміл) — селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну. Препарат перевершує трициклічні антидепресанти щодо швидкості настання терапевтичного ефекту, має добру переносимість, оскільки не порушує когнітивну та моторну функції, справляє мінімальний антихолінолітичний вплив (тобто майже не змінює діяльності серцево-судинної системи), не посилює дію алкоголю, не токсичний (можна тривалий час використовувати для профілактики рецидивів депресій), не зумовлює синдрому відміни. Циталопрам не взаємодіє з іншими психотропними, кардіотропними, антигістамінними та іншими препаратами, тому його можна призначати паралельно з ними (зокрема при психосоматичних і соматопсихічних розладах). Призначають препарат по 20 мг 1 раз на добу в будь-який час, незалежно від споживання їжі. Максимальна добова доза — 60 мг. Випускають у таблетках по 20 і 40 мг.

Есциталопрам (ципралекс) відрізняється від попереднього препарату коротшими строками терапевтичної дії (наприкінці першого тижня застосування) та меншою частотою побічних ефектів. Призначають препарат по 40—60 мг на добу. Форма випуску — таблетки по 5, 10 і 15 мг.

Агомелатин (мелітор) має подвійну серотонін- і мелатонінергічну дію, що зумовлює як протидепресивний ефект, так і такий, що нормалізує циркадні ритми (формулу сну). Призначають препарат по 25—50 мг перед сном. Випускають у таблетках по 50 мг.

Азафен — за силою загальної тимоаналептичної дії поступається іншим антидепресантам, проте виявляє достатній заспокійливий, транквілізувальний ефекти. Призначають препарат при депресіях без глибоких психотичних, вітальних розладів. Ефективний азафен при астенічній, емоційній лабільності, дратівливості, експансивності та іншій неврозоподібній симптоматиці. Середня добова доза становить 150—200 мг. Випускають препарат у таблетках по 25 мг і ампулах по 2 мл 1,25 % розчину.

Тримепримін (герфонал, сюрмоптил) — трициклічний антидепресант, який має тимоаналептичну (антидепресивну) та седативну дії. Найефективніший при психотичних тривожних депресіях середнього ступеня тяжкості, а також при невротичних, сенесто-іпохондричних, реактивних депресіях. Застосовують препарат усередину (середня терапевтична доза — 150—300 мг/добу), а також внутрішньовенно краплинно (по 75—200 мг в ізотонічному розчині натрію хлориду). Випускають у таблетках по 25 мг і ампулах по 2 мл 1,25 % розчину.

Оксилідин — препарат з незначними антидепресивним, седативним і гіпотензивним ефектами. Показаний при нерізко виражених тривожно-депресивних станах різного генезу (особливо хворим похилого віку), органічній церебральній недостатності, зумовленій розладами мозкового кровообігу (гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз). Препарат призначають усередину (до 300—500 мг на добу), а також внутрішньом'язово (по 1—3 мл 2 % розчину 2 рази на добу). Форма випуску — таблетки по 20, 50 мг і ампули по 1 мл 2 і 5 % розчину.

Антидепресанти з додатковою стимулювальною дією

Імізин (іміпрамін, тофраніл, меліпрамін) має виражену антипсихотичну (антидепресивну) дію, що спрямована насамперед на вітально змінений афект (ендогенна депресія). Крім того, препарат виявляє чітко виражений стимулювальний ефект, а тому його призначають при тяжких депресіях, які супроводжуються відчуттям глибокої нудьги, пригнічення. Меліпрамін, як і амітриптилін, протипоказаний при гострих захворюваннях печінки та нирок, декомпенсованих вадах серця, захворюваннях крові, глаукомі, гіпертонічній хворобі III стадії.

Побічні ефекти — головний біль і запаморочення, спрага, сухість у роті, тремор, безсоння, парестезії, гіпергідроз, затримка сечовипускання — виникають переважно на початку лікування та не потребують відміни або зниження дози препарату. Меліпрамін може посилити тривогу, активізувати маячні думки, галюцинації, спричинити безсоння, тому на ніч його призначати не варто. У тяжких випадках лікування починають з парентерального введення (внутрішньом'язово, краплинно внутрішньовенно) меліпраміну в дозі 50—75 мг на добу. Поступово її підвищують до терапевтичної — 200—250 мг на добу. З поліпшенням стану хворого (через 7—10 діб) переходять на внутрішнє вживання препарату. За потреби його комбінують з іншими трициклічними антидепресантами (амітриптиліном), нейролептичними засобами, транквілізаторами, при цьому призначати імізин разом з інгібіторами МАО заборонено через ризик розвитку токсичної дії. Якщо потрібно перейти до лікування препаратом цієї групи, варто зробити перерву не менше ніж на 2 тиж. Випускають меліпрамін (імізин) у формі драже (по 25 мг) і в ампулах (по 2 мл 1,25 % розчину).

Прозак (флуоксетин) — інгібітор зворотного захоплення серотоніну. Сприяє підвищенню настрою, ліквідує відчуття страху й емоційне напруження, дисфорію. Не має седативної дії. Призначають препарат при реактивних і ендогенних депресивних станах (по 20 мг на добу), нервовій булімії (по 20 мг 3 рази на добу), обсесивно-компульсивних розладах (по 20—60 мг на добу).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антидепресанти“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти
  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ