Травматичне ураження головного мозку — поширена патологія, що становить майже 20 % від кількості механічних травм у мирний час. Актуальність проблеми в останні десятиліття зумовлює значне зростання випадків дорожньо-транспортного та побутового травматизму, на які припадає до 80 % усіх ЧМТ. Третє місце в цьому списку посідає виробничий травматизм — 17 %. За даними літератури, частота психічних порушень при ЧМТ у мирний час становить 18—25 %. Навіть у хворих, які перенесли легку ЧМТ (а такі становлять 80 % від усіх травматичних уражень головного мозку), психічні та неврологічні порушення, які не дають змоги повернутися їм до трудової діяльності, спостерігають досить часто. У 38 % осіб після легких ЧМТ розумові показники — нижче середнього рівня, а 58 % із них не можуть відновити трудову діяльність упродовж 18 міс після ЧМТ.
Хворі з психічними розладами, спричиненними ЧМТ, становлять близько 10 % від кількості осіб, які перебувають на диспансерному обліку. Серед причин інвалідності та смерті внаслідок травм взагалі ЧМТ посідають перше місце. Особливо актуальною є проблема ЧМТ у дитячому віці: в 63—75 % дітей, які перенесли ЧМТ, з часом виникають різноманітні стани, що призводять до соціальної дезадаптації.
ЧМТ — це різноманітні види механічного ушкодження кісток черепа, самої речовини головного мозку, його оболон і судин.
Розрізняють закриті та відкриті ЧМТ.
При закритих ЧМТ зберігається замкнутість внутрішньочерепної порожнини, м'які тканини черепа не ушкоджені або ж рана не проникає глибше апоневрозу.
При відкритих ЧМТ замкнутість внутрішньочерепної порожнини порушено. Останні бувають непроникними та проникними. При відкритих непроникних ЧМТ спостерігають порушення цілості м'яких тканин черепа, включаючи апоневроз. Відкриті проникні ЧМТ характеризуються ушкодженням твердої мозкової оболони, а в низці випадків — і речовини головного мозку.
Найчастішою формою травматичного ураження головного мозку є закриті ЧМТ, частка яких становить 90 % від усіх ЧМТ. З кінця XVIII ст. закриті ЧМТ поділяють на струс (commotio cerebri), забій (contusio cerebri) та стискання (compresio cerebri) головного мозку.
Струс головного мозку виникає при дії на череп твердих предметів з широкою поверхнею (у разі нанесення ударів по голові, ударів головою об інші предмети під час падіння та ін.). Основний патогенний чинник — прискорення —діє на весь головний мозок, однак через кращу васкуляризацію та більшу питому вагу одиниці об'єму мозкової тканини серединних структур головного мозку, найбільше страждають саме вони, що і визначає клінічну картину, особливо у початковій стадії захворювання. Струс головного мозку розглядають як легку форму закритої ЧМТ.
Забій головного мозку спричинений дією механічної сили на відносно невелику за площею поверхню голови (найчастіше — конвекситальні ділянки). За механізмом протиудару ураження можуть зазнавати віддалені від місця дії механічної сили відділи головного мозку. Забій головного мозку належить до травм середнього ступеня тяжкості та тяжких.
Стискання головного мозку розвивається на тлі струсу та забою. Найчастіше воно зумовлено виникненням внутрішньочерепної гематоми, рідше — стисканням мозку уламками кісток черепа або набряком головного мозку, що розвивається. Проявляється синдромом внутрішньочерепної гіпертензії та наростанням безпосередньо після травми або через деякий проміжок часу загальномозкових, вогнищевих і стовбурових симптомів.
У клінічній практиці струс, забій і стискання головного мозку нерідко можуть поєднуватися.
Етіологія і патогенез
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
