У нормативній частині пропозиції американського вченого у сфері вдосконалення розподілу доходів і багатства такі:
• 1) здійснювати заходи з поліпшення умов життя нижчих верств;
• 2) навести лад у фінансовій сфері, враховуючи, що укладання угод із використанням конфіденційної інформації, поширення неправдивих повідомлень для стимулювання капіталовкладень, махінації з інвестиціями, поглинання і злиття компаній, періодичні спалахи спекулятивного ажіотажу негативно впливають на розподіл доходів;
• 8) акціонерам та інформованій громадськості необхідно критично підходити до прагнення керівників компаній максимально підвищувати свої особисті доходи;
• 4) скасувати діючі податкові пільги, зокрема щодо витрат для забезпечення громадян8;
• 5) ввести прогресивну шкалу прибуткового податку.
Запропоновані американським професором заходи, спрямовані на зменшення нерівності у розподілі доходів та влади, не виходять за межі постіндустріального (інформаційного) суспільства. Крім того, навіть вони наштовхуються на перешкоди у вигляді влади, що, як і раніше, перебуває у власників капіталу і керівників компаній. Учений покладає надії на державу, яка повинна наділити повноваженнями і забезпечити захист тих, хто не має влади. Як бачимо, пропозиції М. Каддафі та Дж.К. Гелбрейта щодо вирішення проблеми розподілу доходів і влади не просто діаметрально протилежні, а обґрунтовані з принципово різних теоретико-методологічних і політичних позицій.
Лауреат Нобелівської премії Дж. Стігліц вважає, що побудову суспільства справедливості не можна обмежувати лише окремими країнами. Тому вчений висунув концепцію глобального суспільства справедливості, в межах якого можна успішно вирішити найболючіші проблеми сучасного світу, в тому числі проблему міжнародного тероризму. "Ми можемо у короткостроковому аспекті домогтися успіхів у війні проти тероризму, яка ведеться фізичними засобами, - пише Стігліц. - Але у довгостроковій перспективі - це боротьба за серця і розум молодих на всій Землі. Якщо ці люди зіштовхуються зі світом відчаю, безробіття і злиднів, глобального лицемірства і нерівності, глобальних правил поведінки, які наперед забезпечують інтереси передових промислових країн (чи, точніше, особливі вузькогрупові інтереси всередині цих країн) і обділяють тих, хто й так обездолений, - молодь перенесе свою енергію з галузі творчої діяльності, де можна побудувати кращий світ для себе і своїх дітей, у галузь діяльності руйнівної. І ми всі на собі відчуємо наслідки цього"9.
Проте постає питання: наскільки здійсненна запропонована відомим американським ученим-економістом альтернатива? Адже навіть набагато менш радикальні пропозиції Дж.К. Гелбрейта про побудову справедливого суспільства наштовхуються на значний опір з боку правлячих кіл США, великого бізнесу тощо.
Учені вказують на те, що немає однозначної відповіді (тим більше, що йдеться про майбутнє). На думку російського вченого Н. Іванова, загострення глобальних проблем свідчить не просто про якісь тимчасові порушення у розвитку, а про циві-лізаційну кризу, пов'язану з тим, що існуюча парадигма розвитку веде у глухий кут. Людство наближається до якоїсь біфуркаційної точки, варіантів виходу з якої - два: або зміна парадигми, що призведе до зміни домінанти суперництва та ворожнечі домінантами співробітництва і взаємодопомоги, - або деградація та взаємне знищення. "Який із цих варіантів буде реалізований, - розмірковує Н. Іванов, - значною мірою залежить від усвідомлення грядущої небезпеки більшістю людства і його рішучості протиставити загальні інтереси інтересам продажних політиків і магнатів капіталу"10.
У світлі таких роздумів особливо гостро постає питання про корекцію соціально-економічної політики в Україні та інших пострадянських державах, що здійснюють трансформацію економічних систем в умовах глобалізації. Дж. Стігліц протягом останнього десятиріччя неодноразово констатував провал неоліберальної програми економічних реформ у пострадянських країнах. Про квінтесенцію його констатацій дає яскраве уявлення таке твердження: "Гучно проголошений, з обіцянками безпрецедентного процвітання, перехід колишніх комуністичних країн до ринкової економіки обернувся насправді безпрецедентною бідністю. Цей перехід обернувся такою катастрофою, що літом 1999 p. "New York Times" поставила питання: хто втратив Росію? І навіть якщо Росія не належала нам, а тому ми не могли її втратити, статистичні дані витверезвлюють: при заміні хворого і загниваючого комунізму ефективним капіталізмом випуск продукції мав би різко злетіти. Фактично ж ВВП знизився на 40 %, і бідність зросла у десять разів. Подібні результати мали місце в інших економіках, що здійснювали перехід, йдучи за рекомендаціями Міністерства фінансів США і Міжнародного валютного фонду. Тим часом Китай, ідучи своїм власним курсом, показав, що є альтернативний шлях переходу, який забезпечує успіх і в галузі зростання, обіцяного переходом до ринкової економіки, і водночас у галузі значного зниження рівня бідності"11.
Отже, з одного боку, спостерігаємо послідовну реалізацію курсу на поступову побудову соціалістичного ринкового господарства (Китай, В'єтнам), з іншого - непослідовну і неадекватну офіційно заявленій меті - побудові соціального ринкового господарства - економічну політику в пострадянських країнах, що віддаляє їх від "справедливого суспільства" навіть у його соціал-реформістському варіанті. Країни і першої, і другої груп усе ще перебувають у перехідному періоді. Проте соціально-економічний зміст його в цих двох випадках принципово різний. Для Китаю і В'єтнаму - це перехід від капіталізму до ринкового соціалізму, а для пострадянських країн - перехід від державного соціалізму до капіталізму (в одній із його форм).
Основні терміни та поняття
Розподіл багатства, розподіл доходів, податкова система, перерозподіл доходів, рівність і нерівність розподілу доходів, доходи на одну особу, масова бідність, гіпотеза про "два економічні поділи європи", конвергенція доходів, дивергенція доходів, справедливе суспільство, мета і завдання справедливого суспільства, нове соціалістичне суспільство, постіндустріальне (інформаційне) суспільство, розподіл доходів і влади у справедливому суспільстві, демократія, рівноправне партнерство, акціонерні товариства, удосконалення розподілу, податкові пільги, прогресивна шкала подоходного податку, субсидії.
Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів“ на сторінці 3. Приємного читання.
