• 3. Податкова реформа (з метою створення системи з широкою податковою базою, але низькими ставками).
• 4. Лібералізація відсоткових ставок (деполітизація підходів до цього питання).
• 5. Конкурентоспроможний обмінний курс (замість переоцінених національних валют).
• 6. Лібералізація зовнішньої торгівлі (зниження митних тарифів і ослаблення нетарифних обмежень).
• 7. Лібералізація прямих зарубіжних інвестицій (проте не будь-якого взагалі руху капіталу).
• 8. Приватизація приватних підприємств (вона доцільна, лише якщо виключене зловживання з боку корумпованої еліти).
• 9. Дерегулювання (особливо входу на ринок шляхом створення сімейних і малих підприємств і виходу з ринку, але без ослаблення уваги до питань безпеки чи охорони навколишнього середовища).
• 10. Право власності (перш за все дотримання прав неформальних власників)1*6.
Якщо взяти перших п'ять принципів, то навряд чи хто буде заперечувати, що вони є основою забезпечення макроекономічної стабільності. Без їх дотримання у віддаленій перспективі функціонування ринкового господарства неможливе. Постійне ігнорування їх в окремих країнах призвело до неправильної траєкторії розвитку й, у кінцевому підсумку, до нагромадження заборгованості, ліквідувати яку доводиться за допомогою МВФ і Світового банку. Тому вимоги монетаристів (неолібералів) стосовно дотримання цих основоположних принципів ринкового господарства - не що інше, як заклик до дотримання елементарних "правил внутрішньогосподарського обліку". Адже "фіскальні програми, - на думку О. Бланшара, - які в остаточному підсумку загрожують банкрутством держави, ЇЇ відмовою від сплати боргу, можуть призвести до істотної додаткової невизначеності, щоб зменшити фіскальний мультиплікатор або змінити його знак на протилежний"136.
Економіка - надзвичайно чутливий організм, проте повернення до розумної, в довготривалому плані єдино можливої макроекономічної політики ще не вирішує проблем розвитку країн,
"обплутаних" боргами. Нововведення завжди породжують складні проблеми, перед якими важливо вистояти, подібно до тяжкої ломки наркомана. Так само сталося і з уведенням п'яти перших принципів "Вашингтонського консенсусу" в постсоціалістичних країнах. Найбільш рушійною стала миттєва лібералізація цін, але там, де її витримали (Польща, Чехія, Словаччина), отримали позитивний результат, а де почали повертатися до "часткового" регулювання (країни СНД) - зовсім інший. Дж. Стігліц назвав це явище "зміщенням інститутів економічної політики з її цілями"187.
Безсумнівно, до прорахунків МВФ і Світового банку, які стали в трансформаційний період виразниками політики монетаризму, можна віднести:
• 1) вчасне нерозпізнання МВФ і Світовим банком різночасності негативних і позитивних наслідків прогнозованої політики і тих соціальних ускладнень, які випливають із неї. Наприклад, зростання цін на хліб буває миттєвим, тоді як позитивні наслідки у вигляді зростання закупівельних цін на зерно виявляються через один-два роки. Спроба пом'якшити цей процес з боку міжнародних фінансових організацій тільки частково вирішила проблеми за рахунок програм соціальної допомоги. Проте не слід перекладати відповідальність за таку ситуацію на програми структурних перетворень - рахунок у такому разі потрібно пред'являти політикам;
• 2) відсутність чіткого роз'яснення, яке породило помилкову думку багатьох керівників урядів країн із трансформаційною економікою, що реалізації згаданих п'яти принципів "Вашингтонського консенсусу" достатньо для того, щоб вивести економічно відсталі країни на шлях нормального зростання і розвитку. Г. Браун із цього приводу зазначив, що "введення або повернення до "нормальних правил внутрішнього обліку" жодною мірою не створює всі (і навіть не все вирішує) умови для розвитку. Формуються лише абсолютно необхідні передумови для появи таких умов"188.
Із реального досвіду перетворень видно, що модель "Вашингтонського консенсусу" надто нестабільна за своєю природою, оскільки втілити на практиці "автономно діючий уряд технократів" надто важко. Навіть якщо для цього виникали передумови, період напіврозпаду такого уряду був дуже малим, оскільки він опинявся в ситуації славнозвісного "вікна можливостей", яка в країнах Центральної та Східної Європи не перевищувала одного року, тоді як у країнах СНД тривала набагато довше. Подальший напрям фактичної еволюції моделі "Вашингтонського консенсусу" проходив у двох напрямах: 1) формування на основі його принципів національних концепцій трансформацій (1990 р. - "План Л. Бальцеровича" у Польщі, 1991 р. - "План Клауса" в Чехословаччині тощо); 2) підкорення уряду інтересам групи тиску (в 1996 р. в Україні була проголошена корекція курсу реформ на створення регульованої державою соціально-спрямованої ринкової економіки тощо).
У другій половині 90-х років XX ст. перший зі згаданих вище напрямів еволюції було реалізовано у країнах Центральної і Східної Європи. Успіхи ринкових перетворень у цих країнах на стадії реалізації "Вашингтонського консенсусу" сприяли формуванню широкої і довгострокової суспільної підтримки перетворень ("консенсус в ім'я реформ").
Осмислення цього напряму еволюції знайшло відображення і в економічній літературі. Для праць такого спрямування характерний пошук бази для "пост-Вашингтонського консенсусу", який містив би уточнений порівняно з первинним перелік рецептів необхідних реформ. На нашу думку, безрезультатність цих пошуків пояснюється насамперед тим, що в гонитві за правильними рецептами випускають з уваги важливий аспект проблеми, на який вказував Г.Колодко, - масова підтримка реформ однаковою мірою є і передумовою, і результатом ефективного їх проведення. Тому одне з важливих завдань урядів трансформаційних економік - "терпляче чекати, поки душі не дозріють", водночас стимулюючи цей процес шляхом м'якого переконання людей у необхідності рухатися вперед. Насильницькі заходи тут не допоможуть. Навпаки, вони лише спровокують зростаючий опір перемінам. Це ми і спостерігаємо сьогодні в усіх постсоціалістичних країнах, хоча масштаби такого протесту, і зі зрозумілих причин, у них неоднакові"189.
Найближче до теоретичних розробок таких принципів в економічній літературі підходить так звана еволюційно-інституціональна перспектива (evolutionary-insti tutionalism perspective) у дослідженні економічних трансформацій. Д. Норт із цього приводу зазначав: "І крах початку 1990-х років, і велика перехідна депресія, яка настала за ним, довели, що однобока орієнтація на лібералізацію (цін, торгівлі, входу на ринок і виходу з нього) і приватизація за ігнорування важливої ролі створення інститутів для ефективного функціонування та розвитку ринкової економіки обійшлися суспільству дуже дорого. Подібний рецепт, безумовно, недостатній для створення ринкової економіки, яка динамічно розвивається"140. На важливість наявності нових інститутів у формуванні ринкового середовища вказує і Я. Корнаї. На його думку, "старі інститути мають бути зруйновані або відмерти, але їхнє місце покликані зайняти нові інститути, створення яких - кропіткий процес, що вимагає постійного втручання держави, одного з найважливіших інститутів у процесі фундаментальних змін. Нові інститути мають бути створені так, щоб реалістично враховувати негативні сторони поведінки політиків і бюрократів"141.
Висловлена нами думка дещо не збігається із судженнями представників теорії еволюційно-інституціональної перспективи. Наприклад, Ж. Ролан вважає політичну підтримку реформ менш важливим аспектом розбіжностей між "Вашингтонським консенсусом" і "еволюційно-інституціональною перспективою", ніж такі питання, як послідовність, темпи і ключові сфери реформ142. Саме відмінність у поглядах на пропозицію уряду в економіко-політичній системі визначає як цілі, що є у фокусі реформ, так і конкретні методи їх реалізації.
Проте стверджувати, що нині склалося ядро концепцій і рекомендацій, яким був свого часу "Вашингтонський консенсус", немає підстав. Представлені ідеї, по суті, - скоріше слабкий конгломерат альтернативних йому поглядів, який явно не може претендувати на статус "консенсусу". Розпорошені ідеї представників "еволюційно-інституціональної перспективи" потребують узагальнень і окремих теоретичних доробок, щоб у перспективі бути здатними скільки-небудь ефективно консолідувати представників економічної науки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Критичний аналіз заходів монетаристської політики“ на сторінці 2. Приємного читання.
