Незважаючи на зростання в останні роки експорту товарів на 3,9 % за рік,29 подібні аномалії українського економічного середовища, безсумнівно, гальмують розвиток зовнішньої торгівлі як основного джерела валютних надходжень і основного показника рівня трансформації економіки України у світове господарство. Безпрецедентний спад капіталовкладень, по суті, блокує вирішення фундаментальних завдань: розширення виробничої бази експорту в галузях високих технологій, розвиток перспективних імпортозамінних виробництв, удосконалення транспортної та інформаційної інфраструктури.
Теорія міжнародної конкуренції розглядає економічне зростання як рух у бік ускладнення джерел конкурентних переваг і зміцнення позицій високоефективних сегментів та секторів ринку. Рівень економічного розвитку різних країн вона подає у вигляді ряду стадій розвитку конкуренції, які відрізняються масштабами використання основних її детермінант (конкурентний "ромб")80.
Характерною особливістю розвитку конкуренції на основі факторів виробництва є те, що переваги в конкуренції забезпечуються лише станом основних факторів. Опирання на останні різко звужує коло галузей, здатних витримати умови міжнародної конкуренції.
Розвиток конкуренції на основі монетарних важелів передбачає готовність і спроможність національних фірм до жорсткого інвестування. В умовах визначення їх пріоритетними ресурсами конкурентоспроможності виступають уже не одна, а три сторони конкурентного "ромба" - виробничі фактори, зростаючий внутрішній попит, стратегія і суперництво фірм81. Коло галузей, у яких національні фірми виявляють високу конкурентоспроможність, на цій стадії значно розширюється.
Розвиток стадій конкуренції на основі нововведень досягається при дії усіх чотирьох складових конкурентного "ромба" у широкому колі галузей. Розвиток економіки на цій стадії сприяє створенню і розвитку нових спеціалізованих факторів, швидкому розвитку споріднених і підтримуючих галузей, переходу фірм до розробки глобальних стратегій. Галузі стають менш вразливими перед лицем цінових шоків і зміни валютних курсів. Коло сегментів" у яких національні фірми успішно конкурують на світовому ринку, весь час розширюється.
Якщо проаналізувати економічний стан України, то можна стверджувати, що вона "застрягла" на стадії розвитку конкуренції на основі факторів виробництва. Для забезпечення стабільного економічного зростання і зміцнення позицій у світовій економіці вкрай необхідно розширити джерела конкурентних переваг за рахунок монетарних важелів та інновацій.
У сучасний період трансформації економіки України стан вітчизняного технологічного базису такий, що на його основі складно або взагалі неможливо випускати конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію. Повна заміна цього базису або його суттєвої частини вимагає значного обсягу капітальних вкладень. За оцінками експертів, для вирішення економічних проблем Україна в найближчі 10 років потребує не менше 40 млрд дол. США тільки зарубіжних інвестицій. Стосовно діючих джерел інвестицій це означає, що в найближчі 10 років підприємствам необхідно витратити на капітальні вкладення більше як 60 % власних засобів - амортизаційних відрахувань і прибутку. Крім того, їм необхідно залучити ще 25 % у вигляді банківських кредитів, портфельних і прямих зарубіжних інвестицій. Решту частини загальної суми потрібних інвестицій мають виділити державний, регіональні та місцеві бюджети.
Отже, в активізації інвестиційного процесу вирішальна роль належить підприємствам, тому помітне зростання інвестицій можливе лише за поліпшення їх фінансового стану. Але якщо зважати, що майже 40 % підприємств є збитковими, і, таким чином, не можуть фінансувати капіталовкладення з прибутку, то змінити ситуацію, що склалася, буде непросто. Водночас прибуткові підприємства в основному вкладають засоби у відновлення старих і вибуваючих потужностей, тобто в капітальний ремонт, що не сприяє підвищенню технологічного рівня виробництва.
В умовах перетворення монетарних важелів на одне з джерел конкурентних переваг України важливим є не тільки нарощування їх обсягів, а й зміни їх галузевої структури. В останні роки майже 50 % обсягів інвестицій припадало на важку промисловість у галузі металургії, тоді як найгострішу потребу в капіталовкладеннях мали хімічна, переробна та харчова промисловості.
Не менш важливим завданням уряду України і вітчизняних підприємств у перехідний період є активніше залучення інноваційного фактора розвитку. Україна поки що має достатній науковий потенціал, але слід вирішити цілу низку серйозних питань, починаючи від фінансування досліджень і розробок, їх втілення у виробництво і закінчуючи випуском продукції. Остання, згідно з теорією "життєвого циклу продукції," є найконкуренто-спроможнішою на світовому ринку82. Наукомісткі галузі завжди вириваються вперед і визначають конкурентну могутність країни в сучасному господарстві.
Посилення конкуренції на внутрішньому ринку й активне використання підприємствами стратегій розвитку бізнесу, на нашу думку, сприятимуть розширенню попиту на результати досліджень і розробок, інтенсифікації їх освоєння виробництвом. Поки що кількість інноваційно активних підприємств у вітчизняній промисловості і частка наукомісткої продукції в загальному обсязі виробничої промислової продукції надто мала - не більше 2 %. Розширенню джерел конкурентних переваг України може сприяти послідовна державна політика, спрямована на формування умов господарської діяльності, зростання сукупного попиту, інвестицій та інноваційної активності підприємств, збереження науково-технічного потенціалу, у тому числі розширення фінансової підтримки фундаментальної і прикладної науки, освіти. Для створення і розвитку нормального ринкового середовища в країні необхідно забезпечити силами судових правоохоронних органів захист власності, виконання господарського законодавства і контрактних зобов'язань. Украй важливо закріпити і підвищити ефективність діяльності тих частин державного апарату, до функцій яких належить здійснення так званого інфоременту - примусу до виконання.
Здатність сучасного уряду України реалізувати намічені на перспективу програмні дії сприяння трансформації вітчизняної економіки у світове господарство є важливим фактором підвищення конкурентоспроможності економіки України. Без цілеспрямованої політики держави, яка здатна змінити стан економічного середовища у кращий бік, вітчизняний бізнес не матиме необхідних мотивацій для розвитку своїх конкурентних переваг.
Політики та урядовці мають усвідомити, що на ринку товарів і послуг конкурують не стільки держави, скільки конкретні підприємства і фірми. У процесі подальшої адаптації до ринкових умов українському підприємництву доведеться змінювати попередні орієнтири, які сформувалися й утвердилися в період "дикого" капіталізму. У процесі утвердження і розширення підприємницької діяльності потрібно буде освоювати норми цивілізованого ведення бізнесу, формувати нову етику ділових відносин, використовувати у своїй діяльності стратегії, націлені на розвиток підприємств і задоволення потреб ринку.
Аналіз позитивних результатів останніх років розвитку економіки України показав, що вихід країни на траєкторію зростання став можливим завдяки відкритості економіки й активному використанню зовнішньоекономічного фактора. Тому в найближчій перспективі Україні не обійтися без розвитку товарообміну із зовнішнім світом. Успішність результатів цього товарообміну у перспективі буде забезпечуватися при опорі на наявні в Україні, нехай і недостатньо відчутні, конкурентні переваги. Разом із тим країні потрібно змінювати нинішню однобоку метало-сировинну спеціалізацію, яка не може стати надійною основою для стабільності економічного зростання.
Реалізація стратегії уряду України, спрямованої на подальше включення її у світову економіку, має реалізовуватися в орієнтації на формування двополюсної міжнародної спеціалізації, яка базується на використанні природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу. Досвід, наприклад Південної Кореї, показує, що у перспективі останній має бути пріоритетним.
Найближчі завданнями зовнішньоекономічної діяльності уряду України в рамках окресленої стратегії такі:
• в умовах перехідної економіки не допускати зниження цінової конкурентоспроможності вітчизняного експорту та імпортозамінного виробництва;
• на основі створення вільних економічних зон, державної монетарної політики стимулювати експорт, особливо продукції, створеної на основі високих технологій;
• активно впроваджувати в життя політику протекціонізму, забезпечувати захист галузей і виробництв, які "стають на ноги", модернізуються, потенційно конкурентоспроможних на внутрішньому і зовнішньому ринках.
У сучасному стані економіки України набір важелів для збереження цінової конкурентоспроможності основної маси українських експортних товарів - металу, сировини і напівфабрикатів, а також імпортозамінної продукції в умовах ринку достатньо обмежений. Однак окремі важелі на державному рівні можна використовувати вже сьогодні. Передусім це регулювання цін на продукцію і послуги природних монополій (електроенергію, залізничні перевезення). Від рівня цін значною мірою залежить обсяг витрат на виробництво продукції в усіх галузях економіки. В умовах наявної ще інфляції регулювання цін природних монополій це зводиться до їх заморожування або встановлення планки збільшення на мінімальному рівні. Питання стоїть про пропорційність зростання монопольних цін і цін у народному господарстві в цілому. Адже в останні роки ціни на електроенергію зростали майже у 2 рази швидше, ніж в інших галузях промисловості, що призвело до постійного зростання збитковості підприємств (майже у 5 разів з 1997 до 2000 р.). Ціни на енергоносії зростають і нині, проте перехід на енергозберігаючі технології не стимулюється.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство“ на сторінці 2. Приємного читання.
