Не менш значним важелем підтримки конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг є цілеспрямований вплив центрального банку на валютний курс гривні. Обмінний курс, на нашу думку, навряд чи варто розглядати тільки як макроекономічний індикатор, за динамікою якого оцінюється стан народного господарства, і тільки як якір, що утримує економіку від гіперінфляції. Світовий досвід показує, що у країнах, які розвиваються, і країнах з перехідною економікою свідомо підтримується занижений валютний курс. Як правило, це країни, що мають велику зовнішню заборгованість і страждають від вивезення капіталів. Для фінансування того й іншого необхідно, щоб експорт товарів і послуг стійко перевищував їх імпорт. Підтримувати додатне торговельне сальдо допомагає занижений валютний курс. Водночас використання валютного курсу тільки для боротьби з інфляцією здатне викликати зростання реального курсу і валютний крах.
Зміцнення курсу національної валюти або підтягування його до паритету купівельної спроможності (ПКС) наближає внутрішні ціни до світових. У результаті неминуче знижується цінова конкурентоспроможність вітчизняних виробників, що насправді призводить до скорочення експорту і зростання імпорту.
Для України, яка зазнає перманентних труднощів в обслуговуванні державного зовнішнього боргу і потерпає внаслідок відсутності зарубіжних інвестицій, у найближчі роки неприйнятна лінія на неухильне зміцнення курсу гривні. Вітчизняний досвід підтверджує: передчасний перехід до фіксованого курсу в рамках "валютного коридору" закономірно призвів до девальвації національної валюти в 1997-1998 рр. із 1,9 до 5,2 грн за 1 дол. Від цих помилок у фінансово-грошовій політиці втрати бюджету становили 7,6 млрд грн, валютні резерви зменшились із 2,3 млрд до 761 млн дол33.
Національний банк України, врахувавши цей досвід і взявши на озброєння політику плаваючого валютного курсу, намагається не допускати різких курсових коливань. При цьому він виходить із необхідності забезпечення конкурентоспроможності найважливіших експортних галузей, поміркованого протекціонізму стосовно життєзабезпечення населення і підтримки наявного активного сальдо за поточними операціями платіжного балансу, що дало б Україні змогу виконувати зобов'язання щодо зовнішніх боргів. У 2000-2001 рр. застосування режиму "плаваючого" курсу вилилося фактично у зміцнення гривні: номінальна девальвація становила 4,18 % зарік*4, ау 2002-2006 рр. спостерігалося подорожчання гривні.
Україна в зовнішній торгівлі протягом останніх трьох років має додатне сальдо. Експорт основної маси вітчизняних товарів (більше 60 %) поки що залишається рентабельним, оскільки зростання закупівельних цін на внутрішньому ринку в останні роки компенсується зростанням світових цін. Поточний ринковий курс гривні забезпечує значний запас ефективності зовнішніх торговельних операцій з експортними товарами. Водночас знижується ефективність експорту - він відстає від темпів зростання виробництва в 1,5 раза. Частка чистого експорту у ВВП на початку XXI ст. зменшилася з 3,9 до 3,7 %35.
Очевидно, можливості подальшого зміцнення гривні досить сумнівні. Тому в управлінні курсом гривні слід змінити акценти, переходячи до забезпечення відносної стабільності гривні у режимі плавання. У такому разі під стабільністю розумітиметься девальвація гривні, яка відповідає темпам інфляції, або величині перевищення національних темпів інфляції над зарубіжними. Проводячи таку монетарну політику щодо курсу гривні, слід також ураховувати досвід більшості менш розвинутих країн, які, на відміну від розвинутих, утримують співвідношення між ринковим курсом і ПКС у діапазоні 40-50 %зв. Тим часом, намічена урядом України політика на зміцнення гривні може справляти гальмівний вплив на експортне та імпортозамінне виробництво, що позначиться на розмірах активного сальдо за поточними операціями.
Зміцнення грошової одиниці має стати визначальним атрибутом усталення позицій національного ринку, його інвестиційної привабливості, ефективним засобом підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника і модернізації економіки, але варто пам'ятати, що забігання вперед щодо вирішення цієї проблеми також може мати негативні наслідки. З огляду на досвід розвинутих країн, найкращі умови для істотного зміцнення національної валюти і наближення ЇЇ ринкового курсу до ПКС утворюються тоді, коли визрівають загальноекономічні передумови - зростає ефективність виробництва і продуктивності праці, поліпшується структура експорту, знижуються темпи інфляції, підвищується конкурентоспроможність продукції, особливо за якісними параметрами37.
У підвищенні конкурентоспроможності та стимулюванні експорту, насамперед готової продукції, неможливо обійтися без використання загальноприйнятих і тих, що довели свою ефективність, важелів: пільгове кредитування та оподаткування, надання державних гарантій під зовнішнє фінансування експортного виробництва і поставки продукції у кредит, страхування експорту від ризиків, державне сприяння виведенню вітчизняної продукції на зовнішні ринки.
Отже, для ефективного використання монетарних важелів уряду і підприємств України у підвищенні конкурентоспроможності в умовах перехідної економіки необхідна комплексна програма "облагородження" експорту. П основою має стати розширення асортименту і поліпшення якості експортної продукції, вдосконалення товарної і географічної структури експорту, використання прогресивних форм міжнародного торговельно-економічного співробітництва. Ця програма має стати частиною структурного маневру, спрямованого на технологічну модернізацію і прогресивну перебудову національного господарства, підвищення міжнародної конкурентоспроможності України.
Держава повинна активно підтримувати розвиток експортного потенціалу. Потрібне активне фінансове сприяння шляхом видачі гарантій під ресурси, що залучаються експортерами в комерційних банках страхування і гарантування експортних кредитів. Не менш важливою є державна пайова участь у реалізації перспективних інвестиційних, орієнтованих на експорт проектів. Цей показник має становити не менше 40 % фінансування.
В умовах перехідної економіки значними важелями є також заохочення експорту за допомогою податкових пільг, надання експортерам інформації, маркетингових і консультативних послуг через загальнонаціональну державну мережу. Особливо важливим на сучасному етапі є державне сприяння участі українських виробників у міжнародних виставках і ярмарках, просування вітчизняної продукції на зовнішні ринки за допомогою економічної дипломатії.
Зарубіжний досвід показує, що в сучасних умовах розширення експорту товарів і послуг та зміцнення позицій національних виробників на зовнішніх ринках надто складно забезпечити без фінансової та іншої підтримки держави, навіть якщо пропоновані товари і послуги цілком конкурентоспроможні. Тому при формуванні бюджету слід передбачити бюджетні асигнування на сприяння експорту, еквівалентні не менш ніж 0,3 % ВВП.
Прийняття і реалізація цієї програми урядом України могли б сприяти формуванню нової моделі участі країни у міжнародному поділі праці, для якої були б характерні: ефективний експорт сировини і продуктів її переробки, за поступового збільшення ролі та підвищенні якості останніх; активне проникнення на зовнішній ринок українських постачальників готової, насамперед наукомісткої, продукції, яка відповідає зарубіжним аналогам, а в окремих випадках має переваги над ними за рахунок застосування унікальних технологій і технічних рішень, які Україна поки що має; порівняно масштабний експорт капіталомісткої продукції, насамперед комплектуючого оснащення, яке постачається в рамках технічного сприяння країнам, що розвиваються.
Не менш важливим є розширення арсеналу для захисту національних галузей і підтримання їх конкурентоспроможності. У світовій практиці використовуються тарифне регулювання, антидемпінгові, спеціальні та компенсаційні мита, нетарифні обмеження, включаючи квотування і ліцензування, так звані технічні бар'єри у торгівлі. Всі ці важелі відповідно до чинного законодавства можуть застосовуватись і в Україні. Проте імпорт на внутрішній український ринок регулюється переважно за допомогою митних тарифів.
Зрозуміло, що виконуючи міжнародні угоди, уряд України не може ставити за мету створення нездоланних тарифних і нетарифних бар'єрів на шляху проникнення зарубіжних товарів на внутрішній ринок. Захисні заходи не мають перешкоджати вибракуванню неефективних виробництв, повної або часткової заміни імпортом окремих видів вітчизняної продукції та послуг, що призведе до неминучої консервації технічної відсталості і високої ресурсомісткості вітчизняного виробництва, збереження непридатних за ринкових умов форм управління та організації господарської діяльності. Проте вітчизняний ринок потребує захисту. Необхідно допомогти "стати на ноги" потенційно спроможним витримати конкуренцію підприємствам, секторам і галузям економіки. Захист, зрозуміло, має бути не суцільним, а виключно вибірковим і тимчасовим, а рівень його в міру зростання конкурентоспроможності вітчизняних виробів слід знижувати.
Отже, інтереси підвищення національної конкурентоспроможності в умовах трансформації економіки України у світове господарство вимагають:
• внесення корективів у зовнішню політику, не вдаючись до уніфікації тарифних ставок. Багато країн світу, як відомо, застосовують на особливі до іноземної конкуренції види товарів, насамперед сільськогосподарські продукти, надто високі мита - до ЗО % і більше. А використовуючи класичну функцію тарифу як інструменту, можна здійснювати структурне регулювання виробництва експортної продукції України;
• збільшення частки інвестицій в основний капітал і частки витрат на інновації в загальному обсягу промислової продукції, збереження науково-технічного потенціалу, у тому числі за рахунок розширення державного фінансування фундаментальної науки, досліджень та розробок, а також освіти.
Основні терміни і поняття
Внутрішній ринок, зовнішній ринок, споживчі якості, цінові параметри, споріднені галузі, конкурентоспроможність, конкурентні переваги, економічне середовище, пряме капіталовкладення, портфельне капіталовкладення.
Розділ 8. Сучасний монетаризм
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство“ на сторінці 3. Приємного читання.
