Особливості трансформації економіки Китаю

Сучасні економічні теорії

Роль локомотива економічного розвитку в Китаї відіграли вільні економічні зони (ВЕЗ). ВЕЗ стали центрами залучення зарубіжного капіталу, експортної індустрії і технологічного прогресу. Вони були також полігонами, де проходили випробування на практиці багато заходів з удосконалення ринкового механізму. Китайський уряд усіляко прагнув, щоб імпульси, які виходили з ВЕЗ, поширювалися на всю територію країни. Проте розрив у рівнях розвитку прибережних і внутрішніх районів залишається поки що надто великим. Модернізація майже не зачепила західні райони і лише частково - західні та північні.

Удосконалення цієї моделі з кінця 80-х років відбувається на основі комплексної програми реформи господарського механізму, вдосконалення структури економіки і визначеної стратегії її розвитку. Вона передбачає синхронізацію розвитку економіки і поліпшення життя народу. Вимоги прискореного ходу реформи не протиставляються підвищенню життєвого рівня населення.

Зростання добробуту населення не відставало від зростання ВВП. Звідси швидке зростання внутрішнього споживчого ринку створювало стимули для розширення виробництва. Такий тип розвитку означав, що підвищення рівня життя широких прошарків населення було не тільки результатом швидкого розширення виробництва, а і його вихідною умовою.

Прискорене зростання вимагало різкого розширення фонду нагромадження, можливого на перших порах або за рахунок примусового зниження фонду споживання у ВВП і перерозподілу засобів у капіталовкладення, або за рахунок зовнішніх джерел фінансування. Китаю вдалося розірвати зачароване коло не тільки за допомогою залучення капіталу ззовні, але головним чином у результаті прискореного зростання приватних доходів, їх значна частка використовувалася для добровільних вкладів, які надходили до фонду нагромадження. За рахунок внутрішніх вкладів фінансувалося близько 85 % усіх інвестицій19.

Слід зазначити, що втілення такої моделі супроводжувалося помітним зростанням цін, інфляційними процесами, дефіцитом державного бюджету і т. ін. Але відмова від лівацьких утопічних соціально-економічних теорій, перегляд застарілих догм, неефективних методів будівництва соціалізму, сміливий пошук шляхів вирішення проблем, що виникли у процесі господарської реформи, дали відчутні позитивні результати вже у середині 90-х років. У період виникнення інфляції в середовищі китайських економістів точилася дискусія про джерела й особливості інфляції в КНР і її вплив на економіку країни. Висловлювалися різні погляди на причини інфляції (неефективність макропланування, надзвичайне зростання капіталовкладень, розбухання доходів унаслідок самостійності підприємств тощо). Китайські економісти були одностайні в тому, що інфляція - це, безумовно, негативне явище. Деякі з економістів пропонували використати інфляцію як стимулятор економічного зростання, що не здобуло підтримки.

Особливості мала і лібералізація цін. На відміну від інших країн із перехідною економікою, які намагалися пройти етап лібералізації цін якомога швидше, Китай проводив її "неспішно", що суперечило всім ринковим канонам. Ще у 1990 р., майже через 12 років після її початку, вільне ціноутворення поширювалося лише на половину роздрібного товарообігу (і ще меншу частину оптового). Тверді державні ціни охоплювали ЗО % > а для 20 % обігу вводилася верхня межа цін (в Україні вже в перші роки реформ була лібералізована значна частина роздрібного обігу).

Така ситуація мала місце незважаючи на те, що наявність вільних і регульованих цін призводила до напруженості в народному господарстві, створювала для спекулянтів додаткові можливості збагачення. Але переконаність китайських економістів у необхідності дати можливість підприємствам і населенню поступово адаптуватися до нової структури цін сприяла відстроченню лібералізації цін аж до 1992 р. Зокрема, з цього часу були скасовані фіксовані ціни на зерно та іншу сільськогосподарську продукцію, а також карткова система розподілу. До кінця XX ст. 5 % роздрібного товарообігу, 10 % закупівель сільськогосподарської продукції і 15 % закупівель засобів виробництва здійснювалися за державними цінами20.

Аналізуючи ці процеси, видатний китайський економіст Ван Цзюе у праці "Теорія розбухання економіки" (1990) висунув три основні умови для ліквідації цього негативного явища: розподіл прав і повноважень між центром та містами, між низовими органами, а також урегулювання макроекономічної структури галузевих пропорцій.

Для пожвавлення "в'ялого" ринку в Китаї активізувалася кредитна політика, у тому числі стосовно повітово-селищних приватних підприємств, проводились активні маніпуляції відсотковою ставкою на вклади населення та ін. Особливість її полягала в тому, що діяльність комерційних банків не набула значного поширення до 90-х років XX ст. Держава пішла іншим шляхом - поступової комерціалізації державних фінансових установ, що особливо виявилося під час реформи грошово-кредитної системи 1995 р. Кредитна система Китаю має багаторівневий характер. На вершині піраміди знаходиться центральний емісійний банк (Банк Китаю), далі йдуть банки, які спеціалізуються на окремих галузях діяльності (Будбанк, Торговельно-промисловий та ін.) і так звані політичні банки (Банк розвитку сільського господарства, Експортно-імпортний), і нарешті, комерційні банки

Державні "політичні банки" здійснювали пільгове кредитування, чого не могли дозволити собі приватні банки. Умови надання кредитів спецбанками також багато в чому регулювалися державою. її втручання послаблювалося поступово, в міру створення умов, але до сьогодні лібералізація кредитної сфери суттєво поступається ринковим перетворенням в інших галузях. На думку китайських економістів, грошово-кредитній системі, яка є кровоносною сіткою економіки, властива велика кумулятивна дія і ризик має бути мінімізованим. Тобто має місце своєрідне дотримання монетаристських принципів.

Для ліквідації затоварювання держава сприяла розвитку товарних бірж, ярмарків, розпродажу. З другої половини 80-х років було зроблено практичні кроки, спрямовані на організацію виробничих груп ("груп підприємств"), які прискорили процес спеціалізації, поділу праці та інтенсифікацію горизонтальних зв'язків. Виробничі групи ("китайські концерни") розглядаються китайськими економістами як перспективна форма промислового розвитку всередині ринку Китаю і як засіб проникнення на зовнішній ринок через формування "китайських ТНК"21.

Вивчення умов і причин циклічних процесів урегулювання в економіці країни на початку 90-х років привело до загальних висновків: було визнано об'єктивну необхідність політики врегулювання, викликаної низкою причин, породжених існуванням "старої'" і "нової*" економічних систем, "нерівномірністю китайської економіки". Курс на "врегулювання" економіки багато в чому є наслідком повільного переходу до нової економічної системи.

На нинішньому етапі реформ основну увагу планується приділити перебудові господарського механізму в рамках концепції "соціалістичної ринкової економіки". Орієнтуючись на створення "соціалістичної ринкової економіки", китайський уряд, як і раніше, проголошує незмінність принципів "домінуюче становище державної власності і провідної ролі розподілу за працею". Процес руху китайської економіки до ринку на початку XXI ст. китайська економічна думка бачить як розвиток різноманітних за формою власності типів господарства, здійснення ринкового регулювання за державного керівництва і макроуправління, а також подальше проведення "відкритої" зовнішньоекономічної політики22.

Отже, основою для сучасних економічних реформ, спрямованих на побудову "соціалізму з китайською специфікою", стали положення економічної теорії кінця 70-х - початку 90-х років. До них належать: висновок про початкову стадію соціалізму як основу реформ; уявлення про соціалістичну економіку як планове товарне господарство, а потім "соціалістичну ринкову економіку" за домінуючої ролі державної власності на засоби виробництва; концепція різноманітності форм соціалізму і побудови "соціалізму з китайською специфікою"; теза про багатоманітність форм соціалістичної власності за провідної ролі суспільної власності; теза про розподіл прав власності і права господарювання, обґрунтування підрядної та орендної систем; концепція ринку і плану (спочатку - плану і ринку) як єдиної системи; обґрунтування необхідності ринку засобів виробництва, техніки, фінансів, трудових та інших ресурсів; розробка "відкритої зовнішньої політики".

Можна стверджувати, що досягнення і "прорив" більшості китайських учених - це скоріше вагомий результат осмислення і коментування політичних документів КПК, ніж самостійний аналіз економічних процесів. Розвиток реформ у КНР ґрунтувався головним чином на експерименті, а не теоретичних дослідженнях.

Однак, пройшовши складний етап становлення і розвитку, на початку XXI ст. економічна наука КНР має вигляд зрілого, перспективного вчення, якому під силу продовжувати результативні пошуки шляхів еволюційного розвитку ринкового господарства. Не вступаючи у "велику ідеологічну суперечку" XX - початку XXI ст, про переваги ринкової і планової економіки, відзначимо один центральний фактор успіху економічних реформ у Китаї. Це характер державної влади28.

На відміну від європейського шляху розвитку капіталістичної ринкової економіки, який відбувався у надрах феодального суспільства протягом тривалого періоду" ринкові перетворення в Китаї йшли згори, від влади, і проходили в історично дуже короткий термін, тобто мали характер революції. Успіх їх забезпечила сильна цілеспрямована і прагматична влада. Тільки така влада могла створити необхідні умови розвитку, сконцентрувати всі засоби і примусити антагоністичні сторони і суперечливі сили рухатися у вибраному напряму.

Досвід України показав, що далеко не будь-яка сильна влада є благом. Якщо влада дбає переважно про своє корисні, групові та вузькокласові інтереси, то вона шкідлива. Чим сильніша така влада, тим більше шкоди для суспільства. У Китаї влада була цілеспрямована у "правильному напрямі", керувалася перш за все загальнонаціональними інтересами швидкого соціально-економічного розвитку.

Не менш важливим виявився і прагматизм влади. Керівництво не було ідеологізованим. За допомогою прагматичної економічної думки відкидалися навіть "правильніші" з погляду ідеологічної доктрини рішення, якщо вони були контр-продуктивними для соціально-економічного розвитку. Результат, а не ідеологічні догми були головним критерієм політики.

Широке використання ідей національного відродження, що не характерно для дій уряду України, забезпечило міцність комуністичного режиму. Комуністичне керівництво Китаю на основі традицій політичного компромісу зуміло при підготовці та проведенні реформ запобігти розколу (подібного до розколу в КПРС у період перебудови) та виступити їх ініціатором і активним провідником. Навіть в умовах зростання плюралізму думок під час обговорення різних національних проблем, політичної економії розвитку, а також змін, які відбуваються в китайському суспільстві та сучасному світі, зберігається достатньо витончена система прийняття рішень і навіть кількісного скорочення бюрократії. Саме такий характер влади дав змогу виробити й удосконалювати своєрідний, але ефективний шлях перетворень.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості трансформації економіки Китаю“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю
  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література