Початковий період ЧМТ. Закриті ЧМТ у більшості випадків супроводжуються порушенням свідомості аж до коматозного стану. Лише при легких травмах їх не виявляють взагалі або ж спостерігають короткочасну обнубіляцію або оглушення. Такі хворі мляві, загальмовані, сонливі. На запитання відповідають односкладно. З'являються загальномозкові симптоми: головний біль, запаморочення, нудота, блювання.
В інших, тяжчих випадках порушення свідомості мають різну глибину та тривалість. Повна втрата свідомості з протрагованим переходом коматозного стану в сопор, а останнього — в оглушення, періодична поява на цьому тлі психомоторного збудження свідчать про тяжкість стану хворого.
Зазвичай психопатологічні ускладнення, зумовлені ЧМТ, мають регредієнтний характер перебігу. Під час виходу з коматозного стану спостерігають кілька стадій:
I — відновлення пульсу та дихання після нетривалої зупинки (хворий не рухається і не реагує на подразники);
II — наявність реакції на подразники захисними рухами, відновлення зіничної реакції;
III — поява складніших реакцій, словесних, зокрема за відсутносі орієнтування.
У перехідний період хворі нерідко ейфоричні або дратівливі. Типовими симптомами є різка слабість, адинамія, головний біль і запаморочення. За редукції загально- мозкових симптомів нерідко виявляють локальні симптоми: параліч або парез, ураження органів чуття, порушення з боку черепних нервів та ін. Хворий не пам'ятає періоду непритомності. Після опритомнення спостерігають мнестичні порушення. Післятравматична (антероградна) амнезія є предиктором ступеня післятравматичних когнітивних розладів. Іноді спостерігають ретроградну амнезію, що охоплює різний за тривалістю проміжок часу до травми. Остання в більшості випадків має зворотний розвиток, що клінічно проявляється поступовою появою фрагментарних спогадів періоду амнезії.
Психози гострого періоду. Більшість психозів гострого періоду травматичної хвороби головного мозку розвивається в перші дні або в перші 1,5 тиж., рідше — через 1 міс і більше після відновлення свідомості. При контузіях психози виникають частіше, ніж при струсі. Ризик психозу збільшується при переломах кісток основи черепа. Найчастіше спостерігають такі форми потьмарення свідомості.
Сутінкові стани посідають одне з чільних місць у структурі гострих травматичних психозів. Клінічна картина представлена транзиторними, нетривалими порушеннями свідомості з раптовим початком, афектом страху, туги, люті, дезорієнтації з яскравими галюцинаціями або маячінням. Поведінка хворих може бути брутальною, агресивною і непередбачуваною. Після закінчення нападу настає сон, після якого хворі нічого не пам'ятають. Сутінковий розлад свідомості має важливе судово- психіатричне значення, оскільки такі хворі стають небезпечними для оточення через здатність до тяжких суспільнонебезпечних вчинків із типовими криміналістичними ознаками. Останнім властиві особлива жорстокість, несподіваність, немотивованість скоєного. Заподіяне не відповідає характерові особистості, і після виходу з хворобливого стану пацієнт не намагається приховати сліди злочину.
Можливі сутінкові стани із зовні впорядкованими, послідовними діями — амбулаторним автоматизмом. Описано сутінкові стани з “найлегшими змінами свідомості”, близькі за клінічними проявами до орієнтованих сутінкових станів. “Сутінки” можуть виникати неодноразово як на початку захворювання, так і на більш віддалених етапах гострого періоду.
Делірій при ЧМТ розвивається переважно в осіб, які зловживають алкоголем.
В одних випадках цей стан настає одразу після зникнення симптомів оглушення, в інших — йому передує конфабуляторна сплутаність. Він може виникати гостро через кілька тижнів після відновлення свідомості на тлі астенії під впливом додаткових шкідливих чинників. Часто виникають множинні зорові галюцинації. Переважає афект тривоги або страху, хворі захищаються, тікають, нападають. В окремих випадках спостерігають люцидні (світлі) проміжки, що створють враження припинення психозу, але потім знову відбуваються загострення, загальна тривалість яких може становити 1—2 тиж.
Спогади про період психозу зазвичай фрагментовані.
Онейроїд — порівняно рідкісна форма гострих травматичних психозів, яка найчастіше виникає в перші дні гострого періоду на тлі незначної сонливості. Про зміст своїх переживань хворі повідомляють після редукції психотичиої симптоматики. Зазвичай це дуже пластичні, динамічні картини, в яких фантастика поєднується з буденністю. Переважає благодушно-ейфоричний або екстатичний афект. Хворі відчувають різке уповільнення або, навпаки, прискорення часу, швидкі переміщення в просторі. Часто виникають метаморфопсії та розлади схеми тіла. Після закінчення психозу “повернення у світ” пригнічує хворого.
Тривалість онейроїду — один або кілька днів.
Амнестичний синдром Корсакова виникає або відразу, або через кілька днів після зникнення симптомів оглушення. У другому випадку синдром Корсакова передує делі- ріозному або сутінковому потьмаренню свідомості. Психічний статус хворого залежить від фіксаціойної амнезії різного ступеня тяжкості, ретроградної і, меншою мірою, анте- роградної амнезії, конфабуляцій і зміненого афекту. Інтенсивність конфабуляцій може бути різною, а їх зміст залежить від афекту, що домінує: експансивний — за підвищеного настрою, іпохондричний — за зниженого. На тлі підвищеного або зниженого настрою легко виникають слізливо-слабкодухі реакції, а на віддаленіших етапах — дратівливість. Виражена ретроградна амнезія завжди є ознакою тяжкості травми та свідчить про стійкість подальших розладів. На початку в структурі Корсаковського синдрому можливі симптоми зміненої свідомості: сплутаність, елементи делірію, а також велика кількість барвистих, сценоподібних снів. Синдром Корсакова — затяжна форма гострого травматичного психозу, що триває від кількох тижнів до 2—3 міс., а то і довше. Найчастіше синдром Корсакова виникає після тяжких травм, які супроводжуються переломами кісток черепа та внутрішньочерепними крововиливами.
Анемічний синдром (люцидний ступор, післятравматична кататонія, пролонгована кома) — поєднання психічних і неврологічних розладів, які виникають унаслідок припинення діяльності кори головного мозку — декортикації. Апалічний синдром спостерігають при ЧМТ, переважно отриманих у дорожньо-транспортних пригодах і внаслідок падіння з висоти. Виникає він після завершення коми: хворий лежить нерухомо з відкритими очима, на звернення, дотики, зорові подразники не реагує, не фіксує поглядом навколишні предмети. У хворих може не бути захисних рефлексів. Іноді спостерігають оральні та хапальні рефлекси і автоматизми. Такі пацієнти не можуть виконувати навіть найпростіших дій. Кінцівки можуть застигати в тому положенні, якого їм надали. Дуже часто виникають розлади сечовипускання та дефекації. Ковтання у таких хворих збережено. Зміна фаз сну і неспання не пов'язана з чергуванням дня та ночі. Смерть може настати в різні терміни, частіше від інтеркурентних захворювань.
У менш тяжких випадках протягом багатьох місяців відбувається поступова редукція апалічного синдрому. Варто зазначити, що при апалічному синдромі спостерігають найтривалішу антероградну амнезію.
У відносно сприятливих випадках поступово відновлюються пам'ять і набуті в минулому навички. Такі хворі можуть виконувати нескладну роботу, спираючись на колишній досвід.
Акінетичниій мутизм — поєднання знерухомлення та відсутності мовлення. Мутизм виникає після коми, що розвинулася внаслідок тяжкої ЧМТ. В окремих випадках є етапом регресії апалічного синдрому. Такі хворі лежать нерухомо з відкритими очима, рухи яких збережено: вони здатні стежити за діями лікаря, проте на всі звернення не реагують ні словами, ні мімікою, ні рухами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етіологія і патогенез“ на сторінці 2. Приємного читання.
