У патогенезі гострих травматичних психозів важливу роль відіграє вік потерпілого. В осіб, молодших 30 років, частіше спостерігають варіанти психомоторного збудження. У зрілому віці переважають афективні, тривожні, іпохондричні, галюцинаторні та маячні розлади.
Підгострий період ЧМТ називають періодом реконвалесценсії, найближчих наслідків або проміжним, маючи на увазі, що він посідає проміжне між гострими проявами та проявами віддаленого періоду місце. Цей період має надзвичайно важливе значення в структурі та динаміці травматичного ураження головного мозку. Деякі автори зазначають, що віддалені психопатологічні наслідки ЧМТ залежать від клінічної форми ранніх проявів. Така закономірність може свідчити про можливість прогнозування динаміки травматичної хвороби, що має важливе значення для загальної та судової психіатрії. Структурно-динамічні особливості травматичної хвороби, різні можливості соціальної адаптації та реабілітації хворих із післятравматичними порушеннями — наслідок складної взаємодії багатьох чинників. Особливо чітко це проявляється під час переходу від гострого періоду до підгострого, коли основна тенденція до регредієнтності хворобливих розладів може змінюватися тенденцією до їх прогредієнтності через дію на органічну “основу” додаткових екзогеній.
Описано так звані перехідні синдроми Віка, характерні для екзогенно-органічної патології головного мозку, зокрема травматичної хвороби, на етапі між гострими проявами та віддаленими наслідками. їх поділяють на легкі (астенічні симптомокомплекси), середнього ступеня тяжкості (афективний регістр і шизофреноподібна симптоматика) і тяжкі (парціальна й тотальна деменція). Найтяжчими є психоорганічні розлади, особливо зі “складним недоумством”, при якому відбуваються грубі дифузні порушення вищих психічних функцій з глибоким зниженням операційної складової мислення та критичних можливостей, зглажування індивідуальних рис характеру, складні за структурою емоційно-вольові порушення у вигляді моріаподібного або апатоабулічного синдрому, що є ознакою ураження лобових часток головного мозку.
Через кілька тижнів або місяців після перенесеної ЧМТ можуть виникати афективні й афективно-маячні психози. Нерідко їх розвиток індукують додаткові екзогенні чинники: фізичне перевантаження, інтоксикації, інфекційні або соматичні хвороби, емоційний стрес та ін. Спостерігають маніакальні, депресивні й афективно- маячні розлади. У разі маніакальних станів травматичного генезу переважає ейфорія. Однак рухова гіперактивність має не такі прояви, як при маніакально-депресивному психозі. Зазвичай спостерігають підвищену виснаженість, млявість, сонливість, періодично у хворого з'являється головний біль, але після відпочинку настрій підвищується та поліпшується самопочуття. Відносно часто виникає гнівлива манія. Хворі схильні загострювати увагу на неприємних переживаннях, некритично оцінювати власне здоров'я. При простій ейфорії спостерігають пусту гіперактивність з малопродуктивною діяльністю. Протягом дня у хворих часто виникає підвищена сонливість. При депресивних станах пацієнти здатні до іпохондричної самооцінки, часто перебувають у сердито-дратівливому настрою.
Можливі маячні ідеї експансивного (маячіння величі) або депресивного характеру.
На етапі між гострим і підгострим періодом травматичної хвороби головного мозку частими симптомами є апатія або ейфорія з непродуктивною активністю, окремі збіднені фантазії, конфабуляції. Останні зазвичай виявляють під час розпитування пацієнта про обставини травми, особливо в тих випадках, коли немає об'єктивної інформації. Ундулюючий (хвилеподібний) стан свідомості та регредієнтний характер перебігу травматичної хвороби можуть викликати підозру щодо симуляції, особливо під час розгляду кримінальних справ. Ейфоричний настрій, брак критики і безпечність таких пацієнтів нерідко завуальовують клінічну картину і призводять до недооцінювання тяжкості стану хворого. Конфабуляторні переживання можуть стати фабулою маячних ідей. Найчастіше це експансивне, депресивне або іпохондричне маячіння.
Галюцинози (зорові та слухові) можуть також бути проявом травматичної хвороби. їх патогенез пов'язаний з локальними мозковими ураженнями.
Загальною закономірністю динаміки психічних розладів підгострого періоду ЧМТ є значний динамізм, мінливість клінічної картини, особливо в разі взаємодії органічної основи з додатковими екзогенними чинниками інтоксикаційного, психогенного, соматогенного та іншого характеру. “Хиткість” рівноваги є характерною ознакою цього періоду травматичної хвороби. Підгострі та затяжні травматичні психози, що їх спостерігають під час зазначеного періоду, мають тенденцію до повторних нападів і періодичного перебігу.
Період віддалених наслідків ЧМТ. До віддалених наслідків ЧМТ належать наведені нижче незворотні нервово-психічні порушення, що після завершення гострих і підгострих проявів ЧМТ зберігаються тривалий час, нерідко — довічно. Найчастіше вони посідають основне місце в клінічній картині травматичної хвороби в строки від кількох місяців до одного року після травми або пізніше, що залежить від тяжкості та локалізації останньої, ефективності проведеної терапії, віку потерпілого, його преморбідних особистісних і соматичних особливостей, а також від умов мікрооточення (соціуму).
Травматична астенія (емоційні лабільні (астенічні) розлади органічного генезу ) — найчастіший прояв віддаленних наслідків ЧМТ. Астенію можна розглядати як “наскрізне” порушення не лише періоду віддалених наслідків, а і травматичної хвороби головного мозку взагалі. На її тлі виникають інші психічні розлади. Якщо в гострий період у структурі астенії переважає адинамічний компонент, то в період віддалених наслідків — явища дратівливості та виснаження в різних співвідношеннях. Дратівливістю зумовлені нестриманість, нетерплячість, прискіпливість і реакції незадоволення. Крім підвищеної фізичної та психічної втомлюваності спостерігають образливість, нерішучість, невіру в свої сили та можливості. Легко виникають тривожні побоювання та реакції слабкодухості. Хворі занадто глибоко сприймають дрібні життєві неприємності. Багато з них свідомо прагнуть уникати психо- травмівних, зокрема конфліктних, ситуацій, “оберігають” себе. В усіх пацієнтів виявляють різного ступеня вираженості гіперестезію, вазовегетатівні розлади: різкі зміни артеріального тиску зі схильністю до артеріальної гіпотонії, лабільність пульсу, гіпергідроз, судинну лабільність, що проявляється то гіперемією, то блідістю.
Часто спостерігають церебрально-органічні розлади, передусім головний біль і запаморочення, неуважність, забудькуватість, неможливість зосередитися, вестибулярні порушення, що особливо проявляються під час поїздки в транспорті, перегляду кінофільмів і телевізійних передач, а також різноманітні та стійкі порушення сну.
Інтенсивність астенічних розладів змінюється. Такі чинники, як перевтома, перепади барометричного тиску, спека, інтеркурентні захворювання погіршують стан хворих. У найлегших випадках астенічні розлади залишаються прихованими і проявляються лише періодично. У деяких хворих підвищена втомлюваність поєднується зі зниженням спонукань: інтереси обмежуються вузьким колом питань, переважно побутових.
Розлади особистості та поведінки. Післятравматичні зміни особистості та поведінки хворого мають різноманітні прояви. У вітчизняній літературі їх описано як “психопатоподібний синдром”. Найчастіше спостерігають істеричні риси, експло- зивність, а також їх поєднання. Зовнішні прояви та вираженість психопатоподібних розладів, їх співвідношення з астенічним тлом багато в чому залежать від віку потерпілого до моменту травми, її тяжкості, преморбідних особистісних особливостей, мікросоціальних умов, додаткових шкідливих чинників, серед яких перше місце посідає алкоголізм.
Легкі та середнього ступеня тяжкості ЧМТ у підлітковому та юнацькому віці, особливо в осіб з психопатичним рисами, зумовлюють невдовзі виникнення психопатоподібних розладів. Серед них переважають істерична поведінка й істеричні реакції, що завжди поєднуються з експлозивністю. При ЧМТ середнього ступеня тяжкості та тяжких, а також при повторних ЧМТ, особливо в осіб зрілого віку, психопатоподібні розлади формуються через той або той, зазвичай обчислюваний роками, проміжок часу після повільного згладжування симптомів гострого періоду. Цей період завжди характеризується вираженою астенією, минущим зниженням інтелекту, церебрально-органічними, а іноді й пароксизмальними розладами. Психопатоподібні розлади проявляються вираженою збудливістю, вибуховістю з брутальними афективними реакціями і нерідко агресивною поведінкою (експлозивні психопатоподібні зміни). Схильність до протиправних дій у таких хворих значно вища, ніж в осіб з переважанням істеричних розладів. Алкоголізація, а тим більше алкоголізм різко підвищують соціальну небезпечність осіб з психопатоподібними розладами. Що вираженіші психопатоподібні розлади, то менш помітна астенія. В осіб з переважанням істеричних розладів частіше спостерігають тенденцію до подальшого ослаблення психопатоподібних симптомів порівняно з пацієнтами, що мають яскраву експлозивність.
За ураження лобових часток мозку формуються характерні психічні розлади: втрата власної активності та збереження її завдяки сторонній ініціативі, ослаблення дійового мислення. Відбувається “спрощення” смислових процесів. Такі хворі не здатні прогнозувати наслідки своїх вчинків і в усіх тонкощах усвідомлювати актуальність проблеми.
Розлади поведінки у віддалений період ЧМТ становлять серйозну проблему. Якщо ЧМТ сталася в дитинстві або юності, то можливе порушення статево-рольової поведінки. Егоїзм, вередливість, нетерпимість, когнітивна недостатність і схильність до дисфорій можуть бути підґрунтям агресивної поведінки. Ригідність психіки, що виникла після травми, перешкоджає засвоєнню адаптивних форм поведінки. Такі хворі жорстокі та прямолінійні в досягненні власних інстинктивних потреб, через що нерідко вдаються до збочень і жорстокості у сексуальній поведінці.
Органічний афективний розлад. Частим явищем у період віддалених наслідків травматичної хвороби є циклотимоподібні розлади. Останні часто передують деяким іншим формам психозів зазначеного періоду. Субдепресивні розлади настрою спостерігають частіше, ніж гіпоманіакальні. І ті й ті часто мають дисфоричний компонент. Знижений настрій може поєднуватися зі слізливістю, уразливістю, тривожними побоюваннями щодо фізичного здоров'я, через що виникають картини, близькі до іпохондричних або до так званих вегетативних (соматизованих) депресій. Зрідка спостерігють відносно “чисті” гіпотимічні стани. В інших випадках на тлі гіпо- маніакального афекту виникають надцінні ідеї, зазвичай із сутяжною поведінкою. Частіше зазначають монополярний перебіг афективних розладів (у формі періодичних депресій), значно рідше — біполярний (у вигляді чергування субдепресивних і гіпоманіакальних станів). В одних випадках вони транзиторні і нагадують реактивну лабільність, в інших — зберігаються днями, тижнями та місяцями.
Афективні психози перебігають у вигляді періодичних або одноразових (рідше) депресій і маній, а також біполярно. Маніакальні напади виникають частіше депресивних і бувають тяжчими. Серед хворих з афективними психозами переважають жінки. Такі психози бувають наслідком легких або середнього ступеня тяжкості ЧМТ. Розвиваються вони в різні терміни після перенесеної травми, але частіше через 10—20 років, переважно в осіб середнього та зрілого віку. За кілька місяців і навіть років до розвитку психозу зазвичай посилюються непсихотичні (астенічні, психопатоподібні, циклотимоподібні та ін.) розлади. Депресії часто передують психогенно травмівні обставини, а маніакальним і біполярним психозам — соматичні й інфекційні захворювання, алкогольні ексцеси. Перші напади зазвичай виявляються найскладнішими. Зазвичай спостерігають стани потьмарення свідомості (сутінкові, значно рідше — деліріозні). У разі депресій потьмарення свідомості — порівняно рідкісне явище, характерне лише для першого нападу. При маніях і психозах з біполярним перебігом (у маніакальних станах) під час не лише першого, а і подальших нападів потьмарення свідомості спостерігають часто. Депресії переважно розвиваються поступово, супроводжуються дисфорією або слізливістю. Постійними є надцінні або маячні іпохондричні розлади. Значно рідше спостерігають гострі тривож- но-ажитовані депресії або депресивно-параноїдні стани, на тлі яких виникають епізоди потьмарення свідомості. Тривалість депресивних нападів — від 1 до 4 міс., частота їх різна. Подальші напади розвиваються за типом “кліше” з поступовим спрощенням симптоматики.
Маніакальні стани виникають зазвичай гостро. Підвищений афект мінливий. У легших випадках швидко змінюють один одного такі прояви, як дратівливість, слабкодухість, добросердність, гнівливість, у тяжчих — спостерігають поєднання моріаподібної симптоматики та пуерильно-псевдодементних рис.
Галюціаторно-маячні психози частіше розвиваються у чоловіків при тяжких і середнього ступеня тяжкості ЧМТ. їм передують астенічні стани з млявістю, апатією, зниженням спонукань. Зазвичай формується органічне зниження інтелекту. Такі психози розвиваються безпосередньо після соматичного неблагополуччя (інтеркурентні захворювання, алкогольні ексцеси, оперативні втручання). Найчастіше вони дебютують сутінковим, в окремих випадках — деліріозним, потьмаренням свідомості з вираженими галюцинаторно-маячними розладами, в яких галюциноз переважає над маячінням. Рідше спостерігають картину гострого маячення зі зміненою свідомістю. Підчас повторних нападів у клінічній картині переважають синдром вербального галюцинозу та галюцинаторне маячіння. Психічні автоматизми з'являються лише в частини хворих: вони минущі, розвиваються на висоті вербального галюцинозу і співіснують з ним. Найчастіше спостерігають слухові псевдогалюцинації, симптом відкритості й образний ментизм. Поряд з галюцинозом зазвичай виявляють множинні вербальні ілюзії, розгубленість, гіперметаморфоз, тобто симптоми, що часто виникають в ініціальний період потьмарення свідомості (делірій, онейроїд, сутінковий стан). Афективні розлади характеризуються тривожно-сумним настроєм, а часом і страхом.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етіологія і патогенез“ на сторінці 3. Приємного читання.
