Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

Психіатрія і наркологія

Розлад поведінки, що обмежується колом сім 7 (F91.0)

Наявні загальні критерії розладу поведінки, але вони проявляються лише в сімейній обстановці, при цьому соціальні відносини дитини поза сім'єю — у межах норми.

Несоціалізований розлад поведінки (F91.1)

Спостерігають відсутність ефективної інтеграції в групі однолітків (це відрізняє цей вид розладу поведінки від соціалізованих порушень поведінки), що проявляється: уособленням від інших дітей і (або) непопулярністю серед них, відсутністю близьких друзів або постійних емпатичних взаємних зв'язків з однолітками. У стосунках із дорослими є тенденція до прояву незгоди, жорстокості й обурення. Схильні до хуліганства, надмірної дратівливості, грубості, індивідуалізму і неадекватного опору авторитетам, вибухів гніву та неконтрольованої люті з руйнуванням майна, підпалами, жорстокості до інших дітей і тварин.

Соціалізований розлад поведінки (F91.2)

Для нього характерні: антисоціальна активність на тлі адекватних, тривалих взаємин з дітьми приблизно такого самого віку. Часто, але не завжди, такі неповнолітні здійснюють делінквентні або інші дисоціальні вчинки, створюють групи подібних однолітків, у середовищі яких формується субкультура, що схвалює таку деструктивну поведінку. Однак це не є необхідною вимогою для встановлення подібного діагнозу. Особа із соціалізованим розладом поведінки може входити й до складу неделінквентної групи однолітків, але здійснювати антисоціальні дії поза її межами. Спостерігають тенденцію до поганих взаємин із тими дорослими, які обіймають керівні посади, з іншими ж складаються нормальні стосунки. Емоційні розлади на мають бурхливих проявів, порушення поведінки можуть (або ні) проявлятися в сім'ї.

Опозиційно-зухвалий розлад (Р91.3)

Клінічні діагностичні критерії: постійно негативістична, ворожа провокаційна і брутальна поведінка, що спостерігається переважно в препубертатний період. Вона не є нормальною для дитини цього віку і не відповідає соціокультурним умовам проживання таких підлітків. Відзначають часте й активне ігнорування суспільних правил, прохань дорослих і навмисне докучання іншим людям, надмірну вразливість і безпідставне звинувачення інших за свої власні помилки і труднощі. Спостерігають низький рівень фрустраційної толерантності, легку втрату самовладання, провокаційну поведінку, небажання конструктивної взаємодії з іншими.

Психологічні критерії діагностики розладів поведінки

Для визначення типів і внражсності акцентуації характеру або варіантів психопатичного розвитку в підлітковому віці застосовують методику “Патохарактеро- логічний діагностичний опиту вал ьник” (А.Є. Лічко) й особистісний опитувальник Шмішека, для виявлення структури особистісного конфлікту — особистісний опитувальник Роджерса.

Особливості сімейного виховання визначають за допомогою тесту родинних взаємин. Аналогічні дослідження проводять для вивчення особистісних рис батьків.

Параклінічні діагностичні критерії розладів поведінки

Специфічних порушень ЕЕГ, РЕГ, ЕхоЕГ при цих розладах не виявлено. Основою встановлення діагнозу має бути клініко-психопатологічне дослідження, а параклінічні методи мають значення для визначення наявності супутньої патології та для диференціальної діагностики.

Диференціальна діагностика розладів поведінки

Розлади поведінки можуть виникати при депресивних і маніакальних станах, шизофренії, розладах особистості, внаслідок органічного ураження центральної нервової системи та при легкій розумовій відсталості. У цих випадках діагностику полегшує ретельний аналіз анамнестичних даних (преморбідні особливості особистості, спадкова обтяженість ендогенною патологією, відомості про перенесену черепно- мозкову травму чи інше органічне ураження головного мозку, про вроджений або набутий на ранніх етапах розвитку дитини дефект інтелекту тощо) та провідних психопатологічних проявів (наявність симптомів афективного розладу, основних ознак шизофренії, проявів церебрастенії, низького рівня інтелекту).

Лікування розладів поведінки

Лікування розладів поведінки має бути комплексним, включати психотерапевтичну корекцію та медикаментозну терапію. Якщо немає “біологічного ґрунту”, основним методом лікування є психотерапія, яку проводять в умовах медико-психо- логічних кабінетів дитячих поліклінік, психолого-медико-соціальних центрів та дитячих і підліткових консультативних центрів. За наявності “біологічного ґрунту” лікування проводять напівстаціонарно у відкритих закладах психіатричного профілю (реабілітаційні відділення, денні стаціонари при психоневрологічних диспансерах), у психолого-медико-соціальних центрах і медико-психологічних кабінетах дитячих поліклінік (за помірної вираженості поведінкових розладів), за вираженої агресії або ажитації показане лікування в умовах психіатричного стаціонару. Тривалість лікування в амбулаторних умовах — за показаннями, до досягнення стану компенсації, в умовах стаціонару і напівстаціонару — А—12 тиж. Фармакотерапію призначають лише у разі виражених поведінкових розладів, а також за наявності супутніх емоційних розладів і соматовегетативних порушень. Переважно використовують седативні засоби м'якої дії з рослинної сировини: персен, екстракт валеріани, хомвіо-нервін, ново-пас- сит, а також відвари з трави пусгирнику, кореня валеріани або спеціальних зборів заспокійливих трав, які випускає фармацевтична промисловість.

У разі їх неефективності можуть бути використані транквілізатори бензодіазе- пінового ряду з вегетостабілізувальною дією: феназепам, медазепам, діазепам, лора- зепам та їх аналоги. За відсутності позитивної динаміки в психічному стані на тлі терапії вищезазначеними засобами протягом 2—3 тиж. або у разі розвитку парадоксальної реакції на ці препарати, їх замінюють нейролептиками м'якої дії в невеликих дозах: неулептил, терален, тіоридазин. Імпульсивність експлозивних афективних реакцій, їх часта повторюваність можуть бути показанням для додаткового призначення карбамазепіну. Усі лікарські засоби застосовують у вікових дозах з урахуванням маси тіла хворих.

Якщо розлади поведінки формуються на тлі декомпенсації резідуально-орга- нічної недостатності центральної нервової системи, проводять розсмоктувальну та дегідратаційну терапію, призначають ноотропи і ГАМК-ергічні препарати (піраце- там, фенібут, пантогам, пікамілон та ін.).

Однак центральною ланкою лікувального впливу при розладах поведінки є психотерапевтичний комплекс, що включає різноманітні методи і методичні прийоми: одночасне або послідовне застосування раціональної, сімейної, гіпносугестивної, осо- бистісно-реконструктивної психотерапії, аутогенного тренування, психотерапії творчим виразом та ін.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу“ на сторінці 7. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу
  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ