Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

Психіатрія і наркологія

Це психічна патологія, яка проявляється в підлітковому віці стійким типом ди- соціальної, агресивної або опозиційно-девіантної поведінки, що триває не менше 6 міс., з нехтуванням спокоєм та правами інших людей, порушенням характерних для цього віку соціальних норм і правил. Кожний розлад цієї групи характеризується специфічністю клінічних проявів соціальної дезадаптації. У хлопців розлади поведінки спостерігають частіше, ніж у дівчат.

Кількість дітей з подібними відхиленнями поведінки нині різко зросла. Розлади поведінки часто поєднуються з несприятливим психосоціальним оточенням, у тому числі з незадовільними взаєминами в сім'ї, проблемами в школі, грубістю у ставленні до вчителів, батьків і однолітків, недисциплінованістю на уроках та прогулами занять.

Поняття "поведінка, що відхиляється від суспільно прийнятих норм ” зазвичай ототожнюють з поняттям "дезадаптація ", проявами якої є виражена неуспішність у життєво важливих сферах (сім'ї, міжособистісних стосунках, здоров'ї), конфлікти із законом, соціальна ізоляція.

Девіантна поведінка — це система вчинків або окремі вчинки, які протирічать прийнятим у суспільстві нормам і проявляються у незбалансованості психічних процесів, неадаптивності, порушенні процесу самоактуалізації, або у вигляді ухиляння від морального й естетичного контролю за власною поведінкою. Для того щоб оцінити типи девіантної поведінки, потрібно уявляти, від яких саме норм суспільства вона може відхилятися.

Норма — це явище колективної свідомості у вигляді спільних уявлень і суджень членів групи про вимоги до поведінки та соціальних ролей, що створюють оптимальні умови буття цієї групи. Розрізняють такі норми, яких дотримуються люди:

• 1. Правові норми.

• 2. Моральні норми.

• 3. Естетичні норми.

Правові норми оформлені у вигляді законів і передбачають покарання за їх порушення. Моральні та естетичні не регламентовані настільки жорстко, і в разі їх недотримання можливий лише осуд з боку суспільства. Окремо в межах кожної їз зазначених норм існують норми сексуальної поведінки, які регулюються як на рівні права, так і на рівні моралі та естетики.

Таким чином, девіантною вважають таку поведінку, за якої спостерігають порушення хоча б однієї із суспільно прийнятих норм.

Клінічними формами девіантної поведінки є агресивна поведінка, автоагресивна (суїцидальна) поведінка, вживання психоактивних речовин, порушення харчової поведінки, сексуальні девіації, надцінні психологічні (“трудоголізм”, колекціонування, фанатизм) і психопатологічні захоплення (“філософська інтоксикація'', кверулянт- ські тенденції, клептоманія, дромоманія та ін.), характерологічні та патохарактеро- логічні реакції (емансипації, опозиції, групування та ін.), комунікативні девіації (аутизація, конформізм та ін.), аморальна поведінка, неестетична поведінка тощо. Останнім часом спостерігають появу нових форм девіантної поведінки, пов'язаних з комп'ютерними іграми та релігійними сектами.

В.Д. Менделевій (1998) пропонує виділяти п'ять типів девіантної поведінки: де- лінквентна, адиктивна, патохарактерологічна, психопатологічна та на основі проявів гіперздібностей (таланту, геніальності).

Делінквентна поведінка — різновид девіантної поведінки, що проявляється протиправними діями (дрібними правопорушенями), які не караються кримінальним кодексом. Психологи виокремлюють такі групи делінквентних осіб: індивіди, які здійснюють правопорушення під впливом певних обставин чи людей, які їх оточують; особи з достатнім рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників і правових норм; люди, що випадково здійснюють правопорушення; особи, які свідомо порушують правові норми.

У людей з делінквентною поведінкою через індивідуально-психологічні особливості відбувається порушення або блокування здатності передбачати результати своїх деліктів (вчинків). Часто делінквентні дії опосередковані ситуаційно-імпульсними або афектогенними мотивами. В основі ситуаційно-імпульсних протиправних дій — тенденція до вирішення внутрішнього конфлікту, під яким розуміють наявність незадоволеної потреби. Ситуаційно-імпульсні мотиви реалізуються, як правило, без етапу планування, вибору адекватної мети та програми дій.

Адиктивна поведінка — форма девіантної поведінки з формуванням прагнення до втечі від реальності завдяки штучній зміні свого психічного стану (вживання пси- хоактивних речовин) або постійній фіксації уваги на певних видах діяльності, що спрямовані на розвиток та підтримку інтенсивних емоцій.

Патохарактерологічний тип девіантної поведінки — поведінка, зумовлена патологічними змінами характеру, що сформувалися в процесі виховання. У таких осіб дисгармонійність рис характеру змінює структуру психічної діяльності людини. Під час вибору власних вчинків така людина керується не реалістичними, адекватно зумовленими мотивами, а значно зміненими “мотивами психопатичної самоактуалізації”.

Психопатологічний тип девіантної поведінки ґрунтується на психопатологічних симптомах і синдромах, які є проявами психічних захворювань.

Девіації, зумовлені гіперздібностями, проявляються ігноруванням реальності. Такі люди часто є непристосованими до труднощів повсякденного життя, до вирішення побутових проблем тощо.

У МКХ-10 до розладів поведінки (F91) зараховано: розлади поведінки, обмежені колом сім'ї (F91.0), несоціалізований розлад поведінки (F91.1), соціалізований розлад поведінки (F91.2), опозиційно-зухвалий розлад (F91.3).

Етіологія та патогенез розладів поведінки

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу
  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ