Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

Психіатрія і наркологія

Параклінічні діагностичні критерії

Специфічних порушень ЕЕГ, РЕГ, ЕхоЕГ при цих розладах не виявлено.

Диференціальна діагностика гіперкінетичного розладу

Окремі клінічні прояви синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю та гіперкінетичного розладу можуть входити в структуру різноманітних захворювань, як психічних, так і соматичних. Гіперактивність дитини та дефіцит уваги виникають при астенічних станах різного генезу, перенесених черепно-мозкових травмах, у межах тривожного розладу, при неврозах, аутизмі, різноманітних отруєннях та інтокси- каціях. При гіперкінетичному розладі гіперактивність і порушення уваги мають часовий зв'язок саме із цим розладом, а симптоми інших захворювань з'являються в інші періоди, це є основною диференціально-діагностичною ознакою.

Перебіг гіперкінетичного розладу

Гіперкінетичний розлад упродовж життя хворого має певні періоди загострення симптоматики. Частіше таким періодом є вік 7—12 років, причому клінічні прояви цієї патології є найвираженішими на початку навчання в школі. Це можна пояснити специфікою розвитку та дозрівання функціональних структур головного мозку, які контролюють та інтегрують когнітивні процеси. У пубертатний період за рахунок нейроендокринної перебудови спостерігають чергове посилення симптомів гіперактивності, на які нашаровуються поведінкові девіації, що спричинює дезадаптацію підлітка. В юнацькому віці гіперактивність та імпульсивність стають менш вираженими, а поведінка контрольованою, але дефіцит уваги зберігається.

Симптоми гіперкінетичного розладу у 70—80 % хворих спостерігають і в дорослому віці. Проблеми, з якими стикаються у зрілому віці, відмінні від дитячих. Це неорганізованість і непослідовність дій, що насамперед зумовлює негаразди на роботі та в родині. Наявність дефіциту уваги та імпульсивності корелює із нижчим рівнем освіти й успішності в навчанні, соціальної адаптації, матеріального достатку. Інколи в таких осіб виникають делінквентні форми поведінки, вони схильні до протиправних і кримінальних вчинків.

Лікування гіперкінетичного розладу

Лікування гіперкінетичного розладу повинно бути комплексним і включати пси- холого-педагогічну корекцію, психотерапію та медикаментозну терапію.

Лікування розпочинають з немедикаментозних методів: організація режиму праці та відпочинку, різноманітні види психотерапії, психолого-педагогічна корекція, методи релаксації. Психолого-педагогічна корекція повинна включати гармонізацію мікроклімату в сім'ї та виховні заходи.

Психотерапію проводять у вигляді індивідуальних і групових занять, сімейної психотерапії, використовують методи когнітивно-поведінкової психотерапії.

Патогенетично обґрунтоване медикаментозне лікування полягає в призначенні препаратів, які посилюють трансмісію норадреналіну та дофаміну в лобових ділянках мозку. Лікарські засоби для корекції гіперкінетичних розладів застосовують у вікових дозах. Курси терапії при затяжному перебігу та стійкій шкільній дезадаптації потрібно проводити в умовах психіатричних стаціонарів упродовж 4—12 тиж., легкі прояви захворювання купірують в амбулаторних умовах.

Основу медикаментозного лікування становлять нейрометаболічні стимулятори. Різні за хімічною структурою та механізмами дії ці препарати мають спільну властивість впливати на процеси тканинного метаболізму, в тому числі підвищувати ефективність енергетичного метаболізму мозку і стимулювати нейрогенез, впливати на синаптичну пластичність мозку, що сприяє поліпшенню психічного розвитку дітей із гіперкінетичними розладами не лише за рахунок поліпшення інтелектуальних передумов (увага, пам'ять, працездатність), а і стимуляції власне аналітико-син- тстичної та психомоторної діяльності. Для цього застосовують психостимулятори (метилфенідат), ноотропи та ГАМК-ергічні препарати (пірацетам, пантогам, ноофен, пікамілон, піридитол та ін.), вазоактивні засоби (вінпоцетин, цинаризин, ніцерголін, пентоксифілін).

Препаратами другого ряду в лікуванні хворих із гіперкінстичним розладом є антидепресанти трициклічної структури (амітриптилін, іміпрамін), групи інгібіторів зворотного захоплення дофаміну (бупропіон) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (венлафаксин, мілнацепран). Для зменшення вираже- ності емоційної нестабільності та імпульсивної поведінки застосовують нейролептики (тіоридазин, неулептил та ін.), транквілізатори (алпразолам, діазепам, феназепам) та нормотиміки (карбамазепін, вальпроєва кислота та ін.).

Метою терапії є значна редукція симптоматики з поліпшенням шкільної та соціальної адаптації, досягненням стану психологічного благополуччя.

Профілактика гіперкінетичного розладу

Профілактика гіперкінетичного розладу включає запобігання перинатальній патології, раннє лікування резидуально-органічних уражень головного мозку, раннє виявлення та корекцію проявів гіперактивної поведінки та запобігання соціальній дезадаптації таких хворих.

Прогноз при гіперкінетичному розладі

Близько 60 % дітей із гіперкінетичними розладами мають проблеми зі шкільною адаптацією. Понад 32 % із них припиняють здобувати освіту або переводяться на індивідуальне навчання. У дівчат з гіперкінстичним розладом значно частіше спостерігають випадки небажаної вагітності. Вдвічі збільшується ризик формування залежності від психоактивних речовин (алкоголю, наркотиків, токсичних сполук), у 4 рази більшою є ймовірність травматизації. Своєчасна діагностика та адекватне лікування гіперкінетичного розладу забезпечує сприятливий прогноз щодо соціальної адаптації цих хворих. В іншому випадку в деяких дітей молодшого віку симптоми гіперкінетичного розладу можуть спричинити затримку розвитку, а в старшому віці — дисоціальну поведінку та патологію формування особистості.

Розлади поведінки

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу
  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ