Лікування хворих на дитячий аутизм повинно бути комплексним та включати медикаментозну терапію, психотерапію, логопедичну і соціальну (дефектологічну) корекцію. Курси терапії потрібно проводити в умовах психіатричних стаціонарів або денних стаціонарів 2 рази на рік упродовж 2—4 міс. Реабілітація хворих цього контингенту повинна включати всі форми позапікарняної допомоги, насамперед у сім'ї, за відповідного регулювання цієї роботи психіатром, медичним психологом і педаго- гом-дефектологом.
Медичну допомогу планують з огляду на етіопатогенетичну концепцію дитячого аутизму. Терапевтична робота грунтується на психопатологічній кваліфікації стану хворого, її ядром є психофармакотерапія. Вона не змінює перебігу аутизму, але дає змогу значно поліпшити результати комплексної реабілітаційної роботи. Такі прояви захворювання, як поведінкові розлади, гіперактивність, агресія тощо, можуть бути ефективно кориговані за допомогою фармакологічних засобів. Нівелювання цих симптомів підвищує здатність дитини до навчання та комунікації.
Складність медикаментозної корекції часто пов'язана з підвищеною чутливістю до медикаментів або парадоксальною реакцією на них дітей, хворих на аутизм. Усі лікарські засоби застосовують у вікових дозах з урахуванням маси тіла пацієнта. Найбільше показані антидепресанти із седативною або збалансованою дією: трициклічної структури (амітриптилін) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну (флуоксетин, сертралін, циталопрам та ін.). Застосовують також стимулятори центральної нервової системи, ноотропи та ГАМК-ергічні препарати (ноотропіл, ноофен, пантигам), транквілізатори та снодійні засоби (алпразолам, діазепам, феназепам), седативні засоби (препарати валеріани, натрію бромід) з урахуванням їх індивідуальної переносимості. За наявності в таких хворих судомних нападів використовують анти- конвульсанти (карбамазепін), при збудженні призначають нейролептики (сонапакс, тизерцин, клозапін та ін). Для усунення негативізму та покращення контакту застосовують атипові нейролептики: рисполепт по 0,5—1 мг на добу.
Психолого-педагогічна корекція має бути спрямована на поступовий розвиток у дитини потреби та вміння спілкуватися з іншими людьми. Її здійснюють переважно в ігровій формі на індивідуальних і групових заняттях. Батькам дитини з аутизмом дають рекомендації щодо корекційного виховання та навчання в домашніх умовах з урахуванням єдності вимог і наслідування в заняттях, проведених з дитиною в лікувальному закладі.
Логопедична робота спрямована на подолання дефектів мовлення і виховання мовленнєвої активності; вона тісно пов'язана з роботою педагога-дефектолога. Під час її проведення також дотримуються принципа наслідування.
Дефектологічна робота є основною під час розробки індивідуального плану ко- рекційних педагогічних заходів. Її проводять на тлі медикаментозної терапії й за такими напрямами: оцінка стану дитини та рівня її розвитку, запасу знань, поведінко- вих навичок, характеру спілкування, порівняння її з лікарською та патопсихологічною оцінкою.
Стандартний обсяг медико-соціальної реабілітації дітей, хворих на аутизм, та їх родин включає поетапне, а в разі потреби й комбіноване проведення реабілітаційних тренінгів за такими напрямами: сенсорна стимуляція та інтеграція, спеціалізована когнітивна корекція (загальної перцепції, наслідувальної діяльності, шкільних навичок), біхевіоральна психотерапія, спрямована на усунення небажаних форм поведінки, корекція соціального функціонування (соціальної перцепції, емоційної когніції) й елементарних навичок соціального функціонування (споживання їжі, особистої гігієни, спілкування з однолітками, використання побутових приладів, поведінки у навчальному закладі та ін.); за відсутності експресивного мовлення використовують елементи методик альтернативної комунікації: полегшена комунікація, ярлики, піктограми (І. А. Марценковський, 2007). На першому етапі терапії основним завданням є усунення негативного впливу психічних розладів на психомоторний розвиток дитини. На другому етапі метою терапії є досягнення максимального рівня когнітивного та соціального функціонування, забезпечення можливості самостійного існування. Медико-соціальну реабілітаційну роботу з дітьми, хворими на аутизм, проводять батьки, медичні сестри, психологи та корекційні педагоги під наглядом та за допомогою фахівців, які мають спеціальну підготовку з питань дитячої психіатричної реабілітації. Усі діти один раз на півроку мають бути оглянуті дитячим неврологом, корекційним педагогом і дитячим психіатром незалежно від змісту, форми й обсягу реабілітаційних заходів. Діти з 10 вище 70 балів мають навчатися в загальноосвітній школі за програмою інтенсивної педагогічної корекції з додатковим обсягом освітніх послуг у спеціалізованих реабілітаційних центрах відповідно до індивідуальної реабілітаційної програми.
Прогноз
Велике значення для прогнозу щодо розвитку когнітивних функцій та соціальної адаптації дітей, хворих на аутизм, має рання діагностика захворювання. Приблизно 60 % дітей із аутизмом, реабілітацію яких було розпочато у віці 2—4 роки, до досягнення шкільного віку здатні займатися за програмою загальноосвітньої школи,
20 % — за допоміжною програмою. Водночас серед дітей, яким діагноз було встановлено у віці після 6 років, лише 30 % здатні навчатися в школі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дитячий аутизм“ на сторінці 5. Приємного читання.
