• в)рівень сформованості сенсомоторної координації та перцептивної і конструктивної діяльності, формування соціальних аспектів діяльності і поведінки, рівень спілкування, сформованих, але не реалізованих здібностей і вмінь, сфери мимовільної активності дитини, що їх визначають за стандартизованими тестами;
• г)стан усіх показників усного та письмового мовлення, вміння і бажання використовувати їх для комунікації, що його визначають за даними дефектологічного дослідження.
Параклінічні діагностичні критерії:
• а)електроенцефалографія (ЕЕГ) — можливі прояви грубої дифузної патології, ге- нералізованої судомної готовності;
• б)ЕхоЕГ — можливі прояви гідроцефалії різного ступеня вираженості;
• в)медико-генетичні дослідження — можлива наявність вроджених порушень метаболізму і хромосомного набору;
• г)рентгенографія шийного відділу хребта — можливі різноманітні вроджені аномалії, наслідки натальної травми хребта;
• г)аудіографів — проводять для диференціальної діагностики дитячого аутизму з розладами рецептивного мовлення (див. нижче) та глухотою. Як правило, у хворих на дитячий аутизм аудіограма не має патологічних змін.
Диференціальна діагностика
Через поліморфність етіології та розмаїття поєднання симптомів у клінічній картині проводять диференціальну діагностика дитячого аутизму з дитячою шизофренією, розумовою відсталістю, синдромом Туретта, розладами розвитку рецептивного мовлення, порушеннями слуху, синдромом Ретта, дезінтегративним розладом дитячого віку (дезінтегративним психозом).
Дитяча шизофренія. І Л. Каннер, і Г. Аспергер виділили три основні ознаки у дітей, за якими дитячий аутизм відрізняється від шизофренії: позитивна динаміка, відсутність маячних ідей і галюцинацій, виникнення виражених порушень з перших років життя, тобто без періоду нормального функціонування. Для дитячої шизофренії характерний пізніший початок, прогредієнтний перебіг, дисоційована, нсисредба- чувана поведінка (на відміну від ригідного індивідуального типу порушення контакту, передбачуваних поведінкових реакцій і вчинків при аутизмі). Прогноз при дитячій шизофренії меншою мірою залежить від преморбідного інтелектуального рівня. При дитячому аутизмі спостерігають різні показники 10; у дітей зі збереженими формально-інтелектуальними можливостями за вчасно та правильно розпочатої індивідуальної педагогічної корекції можна досягнути вирівнювання та компенсації первинної недостатності психічного розвитку.
Розумова відсталість. За олігофренії інтелектуальне зниження має тотальний та якісно інший характер, діти з легкою її формою значно більше розуміють і використовують значення слів, частіше виявляють певну здатність до встановлення емоційних відносин з оточуючими.
Синдром Туретта. У таких хворих більшою мірою збережені мовні звички, вони усвідомлюють хворобливий характер своїх поведінкових порушень і страждають від неспроможності контролювати власну поведінку.
Розлади розвитку рецептивного мовлення. При цьому розладі відсутні властиві дитячому аутизму перцептивні порушення (підвищена або знижена чутливість до подразників). Хворі з розладами розвитку рецептивного мовлення виявляють більший інтерес до оточуючого, здатні до символічних ігор, невербальних форм контакту. Для них характерніші не мовленнєві стереотипії, а виражені порушення артикуляції.
Порушення слуху. Такі хворі відрізняються від дітей з аутизмом прихильним ставленням до рідних, вони люблять, коли їх беруть на руки тощо. Аудіограма свідчить про значні розлади слуху.
Синдром Решта — хворобливий стан нсз'ясованої етіології, який дотепер описаний лише у дівчаток. При ньому аутистичні розлади виникають у віці 8—18 міс., після періоду нормального розвитку, характеризуються меншою інтенсивністю симптомів, збереженням зорової реакції та емоційної взаємодії з батьками. У початковій фазі спостерігають затримку збільшення розмірів черепа, гіпотонію, втрату зацікавленості грою. Надалі знижуються інтерес до навколишнього середовища, здатність до спілкування та мовленнєві навички, приєднуються моторні порушення у вигляді миючих стереотипних рухів кистями рук, прогресують неврологічні симптоми (апраксія, атаксія, дисфагія), у 80 % хворих виникають судомні напади. У стадії пізніх порушень (у ранньому підлітковому віці) спостерігають втрату м'язової маси, тетрапарези, зміни суглобів і хребта, втрату здатності до самостійного пересування.
Синдром Геллера (інший дезінтегративний розлад дитячого віку, дезінтегратив- ний психоз, дитяча деменція) переважно починається в 3—5 років, після періоду нормального розвитку, прогресує впродовж кількох місяців і проявляється порушеннями інтелекту, всіх форм поведінки. Це супроводжується моторними стсрсотипіями та манірністю, втратою раніше набутих навичок, якісними змінами комунікації та іншої соціальної взаємодії.
Перебіг
Прояви дитячого аутизму розвиваються поступово, досягають максимальної вира- женості в 5—6 років та змінюються з віком. Відсутність потреби у спілкуванні залишається провідним симптомом дитячого аутизму на довгі роки. Це може бути повна відмова від спілкування з дітьми або незнайомими людьми, інколи зберігається лише симбіотичний контакт з матір'ю як з каналом зв'язку для задоволення потреб. Поступове покращення характеризується нерегулярністю, епізодами регресу на тлі стресо- генних ситуацій, супутніх захворювань чи в пубертатний період. Спостерігають також епізоди стрімкого розвитку, які неможливо поясними зовнішніми умовами. Незважаючи на тяжкість порушень психічного розвитку, приблизно в 25—30 % випадків дитячого аутизму з часом проявляється тенденція до згладжування патологічних рис особистості різного ступеня вираженості. За наявності органічної дисфункції головного мозку в дорослому віці зберігаються відповідні резидуальні зміни, що проявляється зазвичай обсесивною симптоматикою та соціальною дезадаптацією.
Лікування
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дитячий аутизм“ на сторінці 4. Приємного читання.
