Дослідження визначень постіндустріального суспільства у працях провідних теоретиків дає можливість викристалізу вати його суттєві ознаки* Як правило, вони зіставляються з характерними рисами економіки попереднього, індустріального суспільства. Серед основних відмінних ознак економічної системи нового суспільства найчастіше фігурують такі:
• а) абсолютне переважання сфери послуг, нематеріального виробництва;
• б) утвердження замість матеріальної мотивації постматері-альних цінностей і мотивацій;
• в) дедалі більша залежність впровадження нововведень від досягнень теоретичного знання;
• г) виникнення нового значного прошарку населення, представники якого на політичному рівні виступають як консультанти, експерти чи технологи;
• д) залежність якості життя, як і перспектив соціальних змін та економічного розвитку все в більшому ступені від інформації та її використання.
У визначеннях економіки, що ґрунтується на знаннях ("знан-нєвої економіки"), акцент робиться на поширенні та використанні знань як основного фактора економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності. Це одночасно економіка, яка не тільки продуктивно використовує знання у різноманітних формах у всіх галузях, а й створює їх у вигляді різноманітної високотехнологічної продукції, висококваліфікованих послуг, наукової продукції та освіти.
Певні відмінності у визначеннях постіндустріального суспільства, економіки знань як теоретичних конструкцій і реальності свідчать про дискусійністьокремих проблем, пов'язаних зі становленням і розвитком постіндустріалізму. За всіх відмінностей визначень привертає увагу такий суттєвий момент. Видатний американський учений П. Дракер підкреслював, що в сучасних умовах розвинутих країн знання швидко перетворюються на визначальний фактор виробництва і відсувають на другий план традиційні фактори виробництва - природу, капітал, працю, для яких характерна обмеженість (рідкісність) і які розподіляються між альтернативними споживачами. Як відомо, саме з цими характеристиками тісно пов'язуються сучасні визначення предмета економічної теорії. Проте П. Дракер вважав, що характеризувати нинішнє суспільство як "знаннєве суспільство" передчасно, хоч і визначав його як "посткапіталі-стичне".
Гносеологічною основою різних варіантів теорій постіндуст-ріалізму є насамперед нові явища, процеси та тенденції у соціально-економічному розвитку країн із розвинутою економікою. Вони пов'язані з докорінною зміною природи економічного зростання, його новою якістю. Йдеться насамперед про структурні зміни суспільного виробництва, зайнятості у секторах економіки і відповідно про зміни основного макроекономічного показника Системи національних рахунків - ВВП (ВНП до 1993 р.).
Всі види економічної діяльності, що враховуються у складі ВВП, за галузевою ознакою класифікують за трьома секторами економіки:
• первинним - добувним (сільське господарство, гірничодобувна промисловість, рибальство, лісівництво);
• вторинним - індустріальним (обробна промисловість, будівництво);
• третинним - сферою послуг (транспорт, рекреація, торгівля, фінанси, кредит, банки, страхування, операції з нерухомістю, охорона здоров'я, освіта, наука, управління).
Вважається, що суспільне виробництво послідовно проходить через домінування на певному етапі одного із зазначених секторів економіки. Відповідно суспільство та його економічна система отримують специфічну назву.
Для етапу доіндустріального (переважно аграрного) розвитку характерне домінування первинного сектору, із вторинного - наявність в основному будівництва і вкрай обмежене поширення третинних видів діяльності.
На наступному етапі соціально-економічного розвитку відбувається перехід до індустріального суспільства з властивою лише йому економічною системою. В індустріальному суспільстві найшвидшого розвитку порівняно зі всіма іншими набув вторинний сектор. Як наслідок, з одного боку, було досягнуто значних успіхів у сфері масового виробництва матеріальних благ, але з іншого - загострилася небезпека загибелі у зв'язку з можливим порушенням "зовнішніх меж" навколишнього середовища. В індустріальному суспільстві також швидко розвивалася сфера послуг через велику потребу в обслуговуванні промислового виробництва та будівництва.
Настання постіндустріального етапу (стадії) І відповідного суспільства характеризується процесом створення у сфері послуг все більшої частки ВВП і зосередженням у цій сфері людської активності все більшої частки зайнятих. У країнах із високим рівнем розвитку в структурі їх ВВП переважає третинний сектор, а вторинний сектор представлений насамперед обробною промисловістю, тоді як частка первинного сектору є невеликою. Відбуваються відносне скорочення матеріального і прогресуюче зростання нематеріального виробництва. До сфери послуг у цілому входять різні види діяльності, важливість яких змінюється в процесі трансформацій індустріального суспільства в постіндустріальне, інформаційне. На початку етапу індустріального розвитку розширення сфери послуг у цілому, і насамперед послуг транспорту, комунального господарства (електро-, газо-, і водопостачання), було пов'язане з обслуговуванням торгівлі товарами і зростанням потреб матеріального виробництва в енергоносіях. Період промислового перевороту в усіх без винятку країнах Європи та США дав величезну кількість фактів, які наочно підтверджують це положення. Згодом розвиток індустріального суспільства зумовив необхідність швидкого прогресу торгівлі, а також фінансових та страхових послуг. На стадії пізнього індустріалізму (розвинутого індустріального суспільства) і становлення постіндустріального суспільства найважливіше значення мають послуги професійного (охорона здоров'я, освіта), особистого (туризм, спорт, культурно-розважальні заклади, оренда житла і т. ін.) та ділового характеру. На їх виробництві зосереджена найбільша частка працівників.
Вирішальне значення сфери послуг як панівної форми суспільного виробництва у сучасних розвинутих економіках спричинило низку важливих наслідків у економічній методології, теорії та практиці.
По-перше, попередній (традиційний) секторний підхід у порівняльному аналізі економічних систем у процесі становлення та розвитку постіндустріального суспільства збагатився і розширився за рахунок таких сфер, як інформація, наука, освіта, культура тощо. Прихильники теорії постіндустріального суспільства додатково виокремили "четвертинний сектор" (торгівля, фінанси, страхування, нерухомість) і "п*ятеринний сектор" (особисті, професійні, ділові послуги і послуги держав ного управління). Останній сектор охоплює найбільшу частину працівників - представників прошарку професіоналів і спеціалістів технічного профілю. До нього належать лікарі, вчителі, дослідники, вчені, інженери. У складі робочої сили вони відрізняються не стільки статусом "білих комірців", скільки рівнем освіти й професіональної кваліфікації. На початку 90-х років XX ст. в американській економіці частка зайнятих у п'яте-ринному секторі становила 40 % (із 79 % зайнятих у сфері послуг).
По-друге, четвертинний (трансакційний) сектор за обсягами зайнятості не набагато відстає від п'ятеринного, а в останні півтора десятиріччя випереджав його й за темпами приросту зайнятості.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства“ на сторінці 2. Приємного читання.
