Феномен економічної теорії Японії

Сучасні економічні теорії

Так у чому ж загадка феномену Японії? Адже Японія - єдина з неєвропейських країн, чий розвиток на межі XX-XXI ст. дав їй змогу не просто зрівнятися з провідними європейськими країнами, а й стати однією з найвпливовіших за успішним розвитком капіталістичної ринкової економіки країн світу.

До найважливіших причин зі складного комплексу та унікального збігу сприятливих умов і обставин, слід віднести історичні.

1. Століттями вихована схильність до активного корисного запозичення ззовні за відсутності настільки характерного для

Китаю шанування власної мудрості й зневажливого ставлення до представників інших культур. Прикладом можуть бути енергійні вікові контакти японців (навіть у період "закритості" країн для Заходу) із голландцями, які панували в Південно-Східно-азіатському регіоні, результатом чого стало широке й енергійне поширення в Японії досягнень західної науки і техніки, що отримало назву "голландської науки" (рангаку).

• 2. Торгівля і мореплавство японців, як і китайців, мали характер приватнопідприємницької діяльності, але їх особливістю була опора і підтримка з боку японських можновладців у Японії, що сприяло зміцненню формального і реального статусу торговців у цій країні. Як наслідок таких відносин, починаючи з ХУП ст., в Японії виникають багаті торгові доми, в тому числі ті, які стали всесвітньо відомими (Міцуї, Суміто та ін.), за посередництва яких здійснювалися зв'язки торговців із зовнішнім світом, що сприяло проникненню і запозиченню досягнень європейської науки і техніки - перш за все всього того, що сприяло розвитку тієї ж територіально-підприємницької господарсько-економічної діяльності, включаючи плантаційне господарство, гірничодобувні промисли і металургію, суднобудування, виготовлення зброї. Ці ж галузі були об'єктом уваги з боку держави і становили невід'ємну частину державної економіки.

• 3. Система військової влади у формі сегунату, де функції чиновників виконували в основному самураї, воїни-рицарі з характерним для них кодексом військової доблесті та рицарського обов'язку (бусидо), попередила формування всеохопної держави з її тотальним контролем над населенням - тієї самої держави, яка в Китаї сковувала китайських торговців і давала змогу їм виявляти їх можливості лише там і тоді, де і коли сильної опіки держави не відчувалося, тобто поза Китаєм, у тих самих "країнах Південних морів". Тому утвердження державності було необтяжене багатовіковими традиціями бюрократизму з усіма характерними для нього вадами, включаючи консерватизм і корупцію, а навпаки широко відкрите для корисних запозичень. Саме це сприяло з другим "відкриттям" Японії наприкінці XIX ст. створенню державного апарату на практично нових началах, включаючи європейські принципи конституційної монархії, громадянського суспільства, демократичної процедури і т. ін.

• 4. Японія внаслідок низки причин (зокрема бідні природні ресурси) опинилася поза увагою колонізаторів. Із часом європейські держави набули ваги в економіці Японії. Проте здійснювався процес енергійної внутрішньої трансформації традиційної структури не їх зусиллями, а зусиллями молодої, орієнтованої на європейські стандарти держави, яка здійснила низку радикальних реформ, а також підготовлених до згаданої трансформації торговельно-промислових кіл.

• 5. З виходом на перший план після тривалого занепаду національної японської релігії - синтоїзму (варіант китайського даосизму) - з її культом імператора як нащадка богині Амате-расу військовий дух японців ніби набув нового змісту: всі воїни країни, в тому числі вчорашні самураї і їх нащадки, які утворили офіцерський корпус нової армії, мали бути готовими вмерти в ім'я величі нової Японії і її імператора. Звідси - той самий дух мілітаризму та відкрита агресивність, які стали виявлятися у зовнішній політиці Японії в міру розвитку економіки, і перш за все військово-економічної бази країни, наприкінці XIX ст.

Поразка у Другій світові війні стала висхідним пунктом трансформації країни і ключовим акордом у тому процесі, який можна назвати "феномен Японії". Докорінний перелом внутрішньої структури суспільства сприяв виходу на перший план тих стандартів і характерних рис японського способу життя, які в підсумку і зумовили швидке процвітання країни у другій половині XXст. Йдеться про відродження традицій, які гармонійно поєднувалися з тими необхідними запозиченнями, без яких ефективність ринкової економіки не можлива.

Історично готова до запозичень Японія в нових умовах рішуче взяла ті з них, які були для неї життєво необхідними і сприяли подальшому розвитку ліберально-демократичних правових і політичних норм, процедур і гарантій існування власника. Розвиток у цьому напрямі в кінцевому підсумку - уже в наші дні - привів до індивідуалізації молодого покоління країни (феномен, який викликає стурбованість сучасної Японії), а його можливі деструктивні наслідки були значною мірою компенсовані традиційною колективною етикою, конфуціанським патерналізмом. Гармонійне поєднання запозиченого і "свого" обумовило специфіку японської фірми, яка діє на ринку як власник, але водночас становить щось на зразок традиційної соціальної корпоратизації, побудованої на принципах патерналізму і взаємної підтримки нижчої і вищої ієрархії в ім'я успіху загальної справи, тобто процвітання фірми.

Відмовившись від агресивної зовнішньої політики, японська держава енергійно спрямувала свою увагу на підтримку економічної діяльності фірм, виступаючи у звичній функції всеза-гального батька в рамках патерналістських взаємозв'язків: не втручаючись безпосередньо в економіку, держава всебічно сприяє її процвітанню, розумно перерозподіляючи при цьому в інтересах суспільства в цілому отримані від згаданого процвітання доходи. Набувши необхідної підготовки і навичок, демілітаризовані нащадки японських самураїв зайняли своє місце в рядах службовців все тих же фірм ("самураї з портфелями") і, відповідно, спрямували свою активність у виробниче конструктивне русло. Поведінка робітників переважно сягає традиційної конфуціанської дисципліни, культури та етики праці. Вони значно більше схильні до щирого співробітництва з фірмою, ніж до боротьби з її верхівкою в ім'я відстоювання своїх прав, що також робить чималий внесок у процвітання економіки . Отже, радикальна профорієнтація японської активності в мирне русло стала основою сучасного зростання Японії, перетворивши її на передову країну світу з найпрестижнішими і най-наукомісткішими сучасними галузями виробництва, найновішою технологією, соціально-психологічним комфортом.

6. Феномен японської економіки - це "групування", яке є внутрішнім фактором стабільності ринкових відносин. На противагу західній ринковій економіці, в основі поведінки господарського агента якої лежить індивідуалізм, в Японії сильні традиції своєрідного колективізму, або філософії групових цілей і намагань. Групова орієнтація, яка стала частиною національного характеру японців, пояснює існування вкорінених торговельних і ділових звичаїв, які стали основою прояву специфічної форми організації бізнесу "кейрецу" ("групування") у вигляді "об'єднань", які охоплюють різні галузі економіки. Об'єднання є групою знайомих один одному партнерів, у межах якої на взаємній основі формується очікування поведінки того чи іншого партнера. Це суперечить ринковому механізму, який діє, незважаючи на особистість партнера, і враховує лише ціну. В "об'єднанні" на загальнолюдських принципах формується взаємна довіра і виникають відносини співробітництва. При цьому в результаті застосування різних санкцій підвищується грошова відповідальність за "неджентльменську" поведінку, що е могутнім важелем утримання антиморального вчинку, що знижує ступінь ризику у відносинах і трансакції укладання договорів.

Групи створювалися перш за все навколо так званих головних банків і за галузевою ознакою з охопленням численних підрядних підприємств. Головні банки покликані були пом'якшувати асиметрію інформації спроектованих фінансових угод між кредиторами і позичальниками. Зміст і умови всіх намічених фінансових угод - за участю великих підприємств - контролювалися міськими банками. Ця специфічна кредитно-фінансова система (непряме фінансування), оперуючи від початку гарантованими депозитами, видає величезні позики у разі неплатежів за непозичальниками. Така схема забезпечує стабільність і утворення визначеного прибутку в процесі операції. Ця специфічна система фінансування стабілізуюче впливала на кредитно-фінансову систему і всю економіку в цілому.

Тобто "групування" виконувало функцію своєрідного внутрішнього недержавного регламентування усіх сфер підприємництва для дотримання чистоти ділових угод у рамках правил гри ринкової економіки. Воно виступало як фактор стабільності ринкових відносин, що забезпечував чималу економію витрат на виконанні однієї з основних функцій держави - нагляду за ринком (перш за все щодо підтримки судової системи). Саме це дало змогу спрямувати велику частку державних витрат на стимулювання виробництва (як у передових, так і у відсталих галузях), і особливо на розвиток сфери суспільного капіталу. Досвід показав, що цей фактор зниженого ризику, який забезпечувався як державним протекціонізмом, так і "групуванням" (включаючи непряме фінансування), був для швидкого економічного зростання на визначеному історичному етапі ефективнішим, ніж конкуренція. І тільки у 90-ті роки XX ст. економіка Японії почала відчувати слабкість елементів вільного ринку, що привело до усвідомлення необхідності глибоких структурних реформ, які б у кінцевому підсумку сприяли трансформації самої системи.

Феномен Японії важливий у тому аспекті, що він ніби висвітлює внутрішні потенції еволюції, які були значною мірою характерні для далекосхідної цивілізації і пов'язані зі специфічним світоглядом і соціально-економічною орієнтацією, яка склалася ще в Стародавньому Китаї і була розвинута пізніше конфуціанством. Свідченням цього є самі японці з їхнім досвідом, навиками, дисципліною, з їх запозиченими від конфуціанства етикою праці і побуту, практикою патерналізму. В цьому переконують сучасні темпи й особливості розвитку інших країн кола конфуціанської культури, від Сінгапура до Кореї, та й нечувані темпи перетворень і розвитку сучасного Китаю.

Отже, для японської моделі економічного розвитку характерними є помітні успіхи в розвитку на капіталістичному шляху. Країни цієї моделі помітно наближаються до західних капіталістичних стандартів за багатьма основними параметрами: для них характерне повне, практично абсолютне панування вільного ринку з конкуренцією приватних власників, які виходять на нього. Такому типу ринкових відносин властива пат-ронатна роль держави, і контролююча роль системи податків, мит, банківських відсотків і облікових ставок і т. ін. Тут велику роль відіграє мистецтво маркетингу. Не менш важливу роль у цій моделі мають могутні капіталістичні об'єднання, зокрема ТНК. Тобто для японської моделі характерним є сучасний ринок - це дуже складне і надто розвинуте фінансово-економічне господарство, до регулювання якого так чи інакше причетна держава (не йдеться про державний капіталізм як сектор господарства - тільки про патронатно-контролюючу функцію влади, яка сприяє створенню найсприятливішого режиму для "своїх" за прийнятності його й для всіх інших).

Держава в японській економічній моделі нагадує чутливий барометр, що миттєво реагує на економічні труднощі та майже автоматично вживає заходів, необхідних для регулювання ринку. Не будучи втягнутою в економіку через які-небудь державно-капіталістичні підприємства, вона, тим паче, весь час тримає свою "вагому руку" на кермі господарського регулювання, економічної політики, і таким чином японська економіка набуває високого рівня розвитку.

Держава в Японії з післявоєнного періоду стала інструментом забезпечення ефективного функціонування господарства країни, зберігши за собою решту функцій, необхідних для нормального розвитку суспільства. В умовах східної моделі економічного розвитку держава перестала бути традиційно-східною і стала державою капіталістичного типу не менше, ніж країни Західної Європи чи США. І це стосується не тільки держави, а й багатьох інших елементів капіталістичної структури, включаючи інститути демократії, правові та багато інших стандартів. Але попри це Японія залишається Японією. Більше того, залишаючи за багатьма показниками позаду себе передові країни Європи, Японія не втратила свого східного обличчя, причому в тому є її сила, навіть переваги перед Європою. Досить нагадати про дисципліну праці та відсутність страйків за достатньо гармонійного співробітництва праці і капіталу (корені такого співробітництва - (соціопсихологічні та інституціональні) - належать до норм конфуціанства). Отже, Японія - вдалий приклад гармонійного і в багатьох аспектах дуже вдалого, ледь не оптимального синтезу.

Значна частина країн дотримується цієї моделі економічного розвитку. Для них характерне панування ринкових зв'язків і залучення абсолютної більшості населення у сферу такого роду зв'язків. Характерним є і приведення системи державного впливу до японського стандарту або стану, наближеного до нього. Перш за все можна назвати Південну Корею, яка перетворюється на демократичну країну. Держава східно-автократичного типу тут, як і на Тайвані, чимало зробила як силовий адміністративний інститут, що цілеспрямовано сприяв трансформації традиційної структури і переорієнтації населення в бік існування в умовах ринкової економіки. З досягненням результатів (багаторазовим збільшенням добробуту населення) автократична держава для ефективного функціонування ринкової економіки стала поступатися місцем демократичним інститутам. Зрозуміло, водночас Корея, Тайвань, Сінгапур та ін. не втратили свого обличчя, що відображається у збереженні багатьох традицій, норм і принципів життя. Проте ці традиції злилися з найважливішими елементами західної капіталістичної структури. Це привело до синтезу, створення якісно нового стандарту, що і є важливою характеристикою цієї моделі.

Основні терміни і поняття

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Феномен економічної теорії Японії“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії
  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література