Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

Сучасні економічні теорії

Починаючи із середини 60-х років, коли в Індії завершився етап імпортозамінної індустріалізації і стала відчуватися вузькість внутрішнього ринку, на перший план виступили ідеї концепції "вільного підприємництва". Держава сприяла розвитку великого приватного підприємництва, посиленню експортної орієнтації економіки, проводилась політика обмеження державного регулювання. Індія взяла курс на перехід від "командної економіки" до "вільного ринку і вільного підприємництва, що стало основою посилення в еволюції офіційної соціально-економічної доктрини буржуазно-реформістських ідей та послаблення радикально-демократичних. Зміна пріоритетів в економічному розвитку сприяла перегляду "Курсу Неру" з питань контролю, ліцензійної політики й захисту дрібної промисловості. Державний сектор із головної зброї зменшення нерівності й побудови соціалістичного суспільства перетворився на відповідальний за створення фундаменту інфраструктури. Він виводиться з поля підтримки держави і має стати повністю автономним та конкурентним. Держава забезпечує єдині умови розвитку державного й приватного секторів, які утворюють єдиний народногосподарський механізм - "індійську економіку".

У процесі повернення Індії до традиційніших цивілізаційних цінностей і з впливом на країну процесів економічної глобалізації ці ідеї набули відображення в економіці. У 90-ті роки XX ст. за лібералізації спільні витрати держави і штатів у ВВП знову знизилися (1990 р. - 38 %, 1998 р. - 26,8 %). У період реформ приватний капітал істотно розширив свої позиції. Уже наприкінці 90-х років XX ст. частка приватного сектору у ВВП підвищилася до 75 % (із 41 % у 1981 р.)52. Відбулася поступова відмова від ліцензування (до цього необхідно було отримати згоду бюрократії навіть на розширення виробництва). У республіці вже були створені більш тонкі механізми державного регулювання. Подібна інституціоналізація дає змогу зберігати контроль держави за поточними макропроцесами.

Послаблення ролі держави в економічній галузі можна трактувати як повернення до традиційних цінностей. Як не парадоксально, "курс Неру**, в крайньому разі, в галузі економіки, був спрямований не тільки на модернізацію, а й на вестернізацію країни. Роль держави у західних країнах безперервно зростала протягом останнього століття (частка державних витрат у ВВП/ВНП зросла з 1913 р. по 1990 р. у США з 6,5 до 36 %, у Великобританії - з 10 до 44, у Франції - з 12 до 51,4, у Німеччині - з 10 до 43,7 %, в Італії - з 9,5 до 49,3 % )58. Напевно, у сучасному світі країна може домогтися вражаючих соціально-економічних успіхів тільки, якщо у ній була втілена стратегія розвитку, яка застосовує досягнення і досвід Півночі, але водночас суворо враховуються ЇЇ цивілізаційні особливості.

Отже, в Індії склалася своєрідна модель економічного розвитку, для якої характерним є досить вагомий капіталістичний сектор з його структурними елементами (багатопартійна система, демократичні процедури, судочинство європейського типу і т. ін.), але при цьому залишається неперебудованою традиційна внутрішня структура. Значна частина населення залишається "в полоні" звичного для їх предків способу життя, лише частково зачеплена нововведеннями і змінами. І хоч обидві частини активно контактують одна з одною, вони водночас є відособленими і живуть кожна за своїми законами, утворюючи єдиний організм.

Причинами існування цієї грані, яку не вдається надто швидко подолати, є глибокі корені традицій, їх релігійно-цивілізацій-ний фундамент. Для її ліквідації потрібні час і сприятливі обставини. Існуюча в Індії система, яка продовжує тримати "в полоні" більшість населення країни, є характерною ознакою цієї моделі. Вона має місце і в інших країнах Південно-Східної Азії, від Таїланду до Індонезії, а також ряді країн ісламу (Туреччина, частково Пакистан, Єгипет та ін.). У будь-якій з них активно відбувається процес економічного зростання, укріплюється значна частина елементів структури європейського типу, але водночас є певний бар'єр, що спирається як на економічну відсталість сільського населення, так і на соціопсихологічні стереотипи масової свідомості й пов'язані з ними жорсткі форми соціального буття, що особливо помітно в країнах ісламу54.

Для такої моделі характерним є помітний поступальний рух до зближення із західним капіталістичним стандартом. Особливо це спостерігається у зміні ролі держави, яка в країнах ісламу традиційно найбільш сильна. Посилення ролі впливу капіталістичного сектору економіки і зміцнення позицій політичної, правової та іншої культури європейського типу веде до зменшення важливості командно-адміністративних і бюрократичних методів управління. Елементи європейської культури поступово перетворюються на провідну ідейно-інституціональну основу успішного розвитку. В результаті у країні виникає нова ситуація, яка послаблює потенції старої структури і силу її можливого опору, включаючи вибух націоналізму і тим більше екстремізму у формі перш за все фундаменталізму.

Історичний досвід розвитку Індії показує цінність диверсифікованого розвитку, який включає підтримку наукової думки і високих технологій, пов'язану з урахуванням місцевих потреб і необхідністю достойно вмонтуватися в структури глобального загального життя. У цьому - один із позитивних уроків Індії для решти світу і, зокрема, для України, де внаслідок складних історичних зрушень останніх десятиріч ця необхідна для національно-державного і цивілізованого виживання галузь опинилася поза увагою держави.

Серед країн цієї моделі можна виділити арабські нафтодобувні монархії. Як і в Індії, тут є два сектори господарства, дві частини населення в межах кожної з держав, але немає помітних ознак руху вбік цивілізаційного капіталістичного стандарту з боку основної частини місцевого населення на чолі з його апаратом влади. Симбіоз тут побудований не просто на контрасті, а й начебто на сепарації, свідомому відокремленні корінного населення (або принаймні його більшості) від сучасного сектору господарства і відповідної Йому інфраструктури (те і друге функціонує завдяки зусиллям мігрантів, тоді як місцеве населення виступає переважно як отримувач ренти). Така ситуація уповільнює зміни.

Загальним для цієї моделі є стан визначеної рівноваги, стійкої стабільності. Економіка їх якщо і не процвітає, то принаймні може забезпечити існування народу країни. Регулярної допомоги ці країни не потребують, вони мають потенціал економічного зростання. В більшості країн цієї моделі є політична стабільність. Проблемною є демографічна ситуація, особливо відчутна в Індії, найбільшій з усіх країн цієї групи. Поки що "зелена революція" в Пенджабі та деяких інших районах, які розвиваються за західним капіталістичним зразком, дає змогу компенсувати різке зростання населення, хоча мільйони людей все ще перебувають у цій країні буквально на межі голоду. Будь-яка зміна ситуації може в перспективі загострити цю проблему.

На перший погляд, будь-яких внутрішніх потенцій економічної моделі Індії мало. Проте це тільки зовнішній бік. Могутня сила общинно-кастової структури майже не була зрушена англійською адміністрацією і колоніальним капіталом. Але її інертність дала змогу англійцям практично без особливих зусиль нарощувати промисловий капітал і відповідну інфраструктуру, а тим самим створити промислово розвинуті анклави. Англійська за основою капіталістична економіка поступово залучала у сферу свого впливу індійців, які, свого роду аутсайдери, послаблювали зв'язки з традицією, особливо кастовими нормами, включались у сферу впливу колоніального капіталу, англійської адміністрації і взагалі принципів західної цивілізації.

Майже штучно створені за довгі роки колоніального панування Англії потенції для внутрішньої еволюції і капіталістичної трансформації мали низку особливостей:

• 1) вони могли бути реалізовані тільки в процесі довготривалого, постійного і силового впливу зовнішніх факторів;

• 2) вони були надто обмежені, торкаючись лише меншості населення і, головне, формувалися суворо під впливом і в руслі тих стандартів, що були принесені англійцями. Вестмінстерська парламентська демократія, англійські принципи судочинства і всієї адміністрації були прийнятними для Індії з її традиційно незначною роллю бюрократичної державності, її терпимістю і схильністю до плюралізму орієнтирів і думок;

• 3) потенції еволюції і трансформації формувались на основі синтезу "свого" і "чужого". Вся інституційна основа була чужою, тоді як "своїми" були лише ті традиційні норми життя, включаючи і закони каст, які з часом наклали суттєвий і помітний відтінок на запозичені в англійців інститути і процедури, у тому числі парламент, суд, вибори та ін. Щодо економіки Індії, то і тут сучасний її тип становить сектор приватного підприємництва, який активно функціонує завдяки зусиллям англійських та індійських фірм поряд із наявністю традиційних секторів, які охоплюють сільське господарство, промисли, традиційне ремесло і торгівлю.

Третього - державного - сектору в колоніальній Індії майже не було, якщо не рахувати підприємства, що обслуговували потреби колоніальної адміністрації. Державний сектор в індійській економіці незначним є і нині в загальній структурі народногосподарського комплексу.

Отже, слабко інтегрована у світову економіку, напівзакрита і неприваблива для зарубіжних інвесторів Індія демонструє високі й досить стабільні темпи економічного зростання. Величезний внутрішній ринок, поява значного масиву населення, що споживає за європейськими стандартами, дає змогу республіці домогтися істотних успіхів без широкої інтеграції у світове господарство. За великої чисельності населення (понад 1 млрд осіб), далеко не повністю освоєних внутрішніх ресурсів і великої кількості незайнятих (у 1998 р. офіційно зареєстровано 38 млн безробітних)55, а отже, великих можливостей розширення внутрішнього ринку, лише якісно екстремальні обставини можуть призвести до подальшого уповільнення зростання.

Приклад Індії свідчить, що опора на внутрішній ринок - неважливо, за зростання експортної квоти чи її падіння - може привести до забезпечення стійкого економічного розвитку великої держави. В Індії добре усвідомлюють, що світовий гігант не в змозі вирішити основні питання свого розвитку, спираючись переважно на зовнішній фактор, але може його використати. Швидкий прогрес Індії особливо помітний на фоні кризових явищ у цілій низці розвинутих, нових індустріальних і транзитивних країн (насамперед України).

Разом із тим значна частина економістів підкреслює, що Індія навряд чи зможе перейти до постіндустріальної фази розвитку (величезний масив бідного населення не дає змоги застосовувати значну частину моделей розвинутих країн: зокрема, немає особливого сенсу у втіленні нових ресурсозберігаючих технологій, оскільки абсолютно не зрозуміло, куди подіти робочу силу, яка звільнятиметься; не випадково більшість технологічних досягнень має "експортоорієнтований" характер), а розвиток за індустріальним шляхом має жорсткі екологічні обмеження.

Важливу роль в економічному розвитку Індії, як і Китаю, відіграють індійські емігранти, особливо так званої третьої хвилі (третя (сучасна) хвиля індійської міграції почалася у 60-х роках XX от.)- У 1991-1996 рр. на їх частку припадало 30,76 % усіх зарубіжних прямих капіталовкладень. Водночас економісти зазначають, що емігрантам слід суттєво збільшити вливання в індійську економіку за прикладом етнічних китайців. Патріотизм індійської общини за кордоном був продемонстрований літом 1998 р., коли світове співтовариство погрожувало Індії економічними санкціями після випробувань нею ядерних установок. Після звернення уряду республіки на початку серпня 1998 р. до "індійців-нерезидентів" з проханням купувати "облігації відродження Індії" уже наприкінці місяця представники індійської общини вклали в облігації 4 млрд дол.56

У цілому сучасна індійська діаспора, як правило" не має загальної організації і не функціонує як єдина група. Важливу роль відіграє культурологічний фактор: індійці традиційно орієнтовані на свою сім'ю, а не на великі групи, що заважає їх активній участі у політичному житті. Уже друге покоління, по суті, перестає бути індійцями - вони не знають мови, не дотримуються принципів індуїзму і мало цікавляться колишньою батьківщиною своїх батьків. Власне, характер і становище індійської діаспори визначаються специфікою індійської цивілізації. Діаспора Індії займає проміжне становище між китайською (яка відіграє важливу роль у розвитку своєї прабатьківщини) та українською (практично повністю розсіяною на "новій" батьківщині) діаспорами.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії
  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література