США (15), Люксембурзі (4), Швейцарії (4), на Кайманових островах (3), на островах Джерсі (2), Канаді, Данії, Франції, Німеччині, Ірландії та Італії - по одному30.
Про важливість розвитку банківської системи для життєдіяльності ісламської економіки зазначають мусульманські теоретики. Сам факт збільшення кількості і поширення ісламських банків є результатом не стільки ідеологічних, скільки фінансово-економічних якостей пропонованих ними продуктів. Зростання їхньої популярності пояснюється тим, що за збереження нормативних доктринних вимог банки водночас не відмовляються від намагання отримати прибуток, створюючи і розробляючи, перш за все конкурентноспроможні продукти і послуги, які були б привабливими для клієнтів. Життєвість продуктів ісламської економіки підтверджується тим, що такі відомі організації, як "Citigroup", "ABN - Amro" та ін. в останні 4-5 років вийшли на ринок із пропозицією ісламських банківсько-фінансових послуг (перший ісламський банк "Islamic Banking System", нині "Islamic Finance House", з'явився на Заході в 1978 р.). Цей факт ще раз підтверджує високий комерційний потенціал ісламської моделі та її орієнтації на економічний розвиток.
З розвитком ісламських фінансових установ незмінними залишаються два стовпи ісламської банківської справи - муда-раба і мушарака. Мудараба - форма відносин між власником і користувачем грошей, яка, згідно з шаріатом, визначає їх не як кредитора й боржника, а як інвестора й керуючого інвестиційними ресурсами. Для банку це, з одного боку, порядок взаємозв'язків з його вкладниками, а з іншого - з клієнтами-пози-чальниками. Стосовно перших, банк діє як мудараба, або трастовий керуючий, який докладає всіх зусиль для отримання прибутку на довірену йому суму. Для позичальника ж він рабб-уль-маль ("господар фінансів"), і уже одержувач позики наділяється функцією мудараба.
У мікросистемі банку "вкладник - банк - позичальник" ці відносини є контрактом про участь у капіталі, прибутках і збитках, що визначаються як мушарака (партнерство, участь). Мушарака визначає структуру капіталу банку і схожа зі знайомими нам організаційно-правовими формами об'єднання та акціонерного товариства. Прибуток визначає величину доходу не тільки акціонера, а й утримувача вкладів, що відрізняє ісламські банки від стандартних кредитних інститутів західного типу. Така ж схема визначена шаріатом при задоволенні заявки позичальника, тільки банк і клієнт начебто міняються місцями.
Порівняно з традиційною ісламська система дещо обтяжлива, але вона створює ряд переваг для клієнтів. По-перше, відносини між банками й клієнтом набувають майже "сімейного" характеру. По-друге, ісламський бенкінг зменшує ризик клієнтів. Банк як комерційна установа має своєю метою прибуток не будь-якою ціною, у тому числі ціною розорення клієнта, який не зумів виконати свої зобов'язання щодо повернення позики, а зобов'язаний дати боржнику відстрочку і можливість відповідати за свою платоспроможність. Тільки після виконання свого морального обов'язку банк може претендувати на повернення аьансованої суми. При цьому йому, можливо, доведеться ділити з клієнтом не прибуток, а збиток, без права на компенсацію втрат.
На думку теоретиків, будь-які претензії з боку банку на компенсацію за прострочення виплати позики не сумісні з мораллю ісламу.
Оскільки марнотратство ресурсів, їх непродуктивне використання засуджується шаріатом, ісламська економіка через етичні імперативи впливає на вклади й інвестиції, у чому вирішальну технічну роль відіграють банки.
Характерною особливістю ісламського бенкінгу, на що вказують мусульманські теоретики, є те, що фінансування здійснюється за допомогою не позичкового, а ринкового капіталу. Для свого прирощення останній має взяти на себе частину ризику втрат, "нагородою" за інвестування в цьому випадку має бути не відсоток, а частка прибутку. Таким чином, шаріат фіксує свою позицію з приводу соціальної значимості праці та справедливої винагороди активному (не спекулятивному і не рантьє) капіталу. При цьому "людський капітал" в ісламській теорії, представлений підприємницьким і управлінським талантом та зусиллями, які затрачені в процесі реалізації проекту або угоди, прирівнюється за значенням до фінансового капіталу як монетизованої в минулому праці.
Отже, ісламська модель економічного розвитку на прикладі функціонування ісламських банків свідчить про наявність у ній життєвих форм бізнесу, здатних забезпечити ефективний розподіл і споживання ресурсів тих суспільств, де реалізується така модель. Враховуючи високий комерційний потенціал ісламської моделі, а також гуманність і соціальну орієнтацію, можна стверджувати її цілісність і життєвість81. Вона має всі можливості для нормального функціонування в адекватному для неї середовищі. Хоча мусульманський світ налічує 1,2 млрд населення82, але араби в ньому займають далеко не останнє місце. Ісламська цивілізація сьогодні протистоїть глобальному диктату євро-американської політики і культури. Водночас, маючи логічну модель, "лівійська альтернатива" не дає чітких деталей соціального устрою. Намагання її реалізувати не вирішили багатьох поставлених проблем. У середині 80-х років Лівійська Джамахірія зазнала істотних економічних потрясінь, що призвело до критичної оцінки "Зеленої книги". її ідеї були названі утопічними.
У цілому світ ісламу з його сильною державністю налаштований найбільш непримиримо стосовно єврокапіталістичної структури і відповідних інститутів, включаючи елементи цивілізації і буржуазної демократії. Тут найчастіші військові перевороти, які є свідченням слабкості та зовнішньої відчуженості інститутів буржуазної демократії; тут політики войовничо підкреслюють прихильність до власної релігії і санкціонованих нею соціальних, моральних і духовних цінностей та стандартів (крім Туреччини, майже всі країни офіційно проголосили іслам державною релігією); тут найбільше значення має сектор державної економіки і, нехай не всюди, достатньо слабкий приватнокапіталістичний сектор* Навіть приплив "нафтодоларів" не змінив сутності структури, хоч і різко змінив рівень життя в багатьох ісламських країнах. Все це є свідченням того, що внутрішній потенціал для трансформації за європейським стандартом у світі ісламу ледь не найменший порівняно з іншими моделями економічного розвитку. І це пов'язано не тільки зі слабким внутрішнім потенціалом трансформації, а й з надзвичайно потужними силами протидії, опору трансформації, а відповідно і поширенню європейських здобутків теоретичної думки.
Якщо виділити основи ісламського реформізму, то слід зауважити, що, всупереч марксистській теорії, проблема етнічної і релігійної ідентичності виявилась важливішою для людей, ніж суперечності класового характеру. Тому, будучи в основному частиною "третього світу", мусульманські держави будуть потерпати від глобалізації в її нинішньому вигляді так само, як і інші країни, що розвиваються. Адже, за винятком лише невеликої частини країн багатих нафтою, це "цивілізація бідних". Крім сировини, головним чином нафти, ісламським країнам майже нічого внести у світову економіку як принципово значимий внесок.
Щодо здатності ісламської суспільної думки влитися в потік модернізації й адаптуватися до "інформкультури", то тут все залежатиме від того, наскільки вона зуміє змінити загальний, традиційно негативний підхід до інших релігій і цивілізацій, визнати їх рівними, засвоїти принципи толерантності й плюралізму думок. З цього приводу влучно висловився американський публіцист Т. Фрідмен: "Хоча в ісламі є глибокий моральний імпульс, який утверджує справедливість, милосердя і співчуття, в ньому не набула розвитку домінуюча релігійна філософія, яка дає змогу визнавати інші релігійні співтовариства рівними собі"83.
Можна передбачити, що частина молодих і тих, хто сприймає модернізацію, елементів мусульманського суспільства ("неофундаменталістів" або "випускників університетів"), які визнають науку та технічні досягнення Заходу і намагаються поставити їх на службу оновленому ісламу, стане шукати виходу зі становища на шляху долучення до західних цінностей, пристосовуючи їх до традицій. Разом з тим вони все більше віддалятимуться від ісламської цивілізації як такої в її архаїчних формах і проявах. Щоб протистояти цій тенденції, інші, настільки ж молоді й освічені люди, будуть намагатися утвердити ісламські цінності, відродити віру шляхом оновлення ісламської філософії і створення нової школи фікха, тобто мусульманської юриспрунденції і комплексу соціальних норм. У протистоянні та дискусіях цих напрямів, можливо, ісламська економічна думка зможе прийти до істин, які дадуть змогу ісламській цивілізації віднайти своє місце у світі, який глобалізуеться.
У принципі, світ ісламу з його великими культурними традиціями і сотнями мільйонів відданих прихильників потенційно володіє великою могутністю і динамізмом. Вез сумніву, він міг би зробити великий внесок у розвиток людського суспільства. Але для цього він має подолати нинішню хворобу "паралельної псевдоцивілізації", адепти якої "переступають" через локальні національні конфлікти і претендують на утвердження переваг своєї віри, своїх цінностей у глобальному світі. Це явище - значно ширше і серйозніше, ніж терористична діяльність "Аль-Каїди" та інших подібних організацій, які виступають лише як озброєний авангард глобального ісламського руху. Тому без перебільшення можна зазначити, що ісламська цивілізація переживає переломний момент своєї історії і її доля залежить від її здатності впоратися із демонами самовдоволення, нетерпимості й екстремізму.
Основні терміни і поняття
Фундаменталісти, ісламська модель, іслам, реісламізація держави, економічний мазхаб, централізована технократична держава, "Зелена книга", природна демократія, ріба, "цивілізація бідних", архаїчні форми, ісламська філософія, екстремізм.
Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку“ на сторінці 3. Приємного читання.
