Подібні ідеї Каддафі перегукуються з лассаліанською концепцією "неврізаного продукту праці", проте вписуються в його концепцію: нація - це велике плем'я, вона управляється вождем, який консолідується з общинною радою. На відміну від ринкової економіки господарські зв'язки всередині такої общини мають характер відносин між конкретними виробниками, які залежать один від одного. Ці зв'язки скріплені родинністю й освячені релігією15.
Проте вони є центром уваги і сучасних дискусій серед учених економістів світу. Окремі ідеї економічної теорії Каддафі у світі сучасних ринкових трансформацій є життєвими. Основна конструкція всієї теорії викладена у підрозділі "Вирішення економічної проблеми (соціалізм)", де в аспекті історичного процесу розвитку суспільства Каддафі розглянув насамперед науково-технічний розвиток, який становить основу соціальних перетворень. Автор "Зеленої книги" показав величезні кількісні і якісні зміни в основних елементах виробничого процесу в період переходу до науково-технічної революції в процесі матеріального виробництва - засобах праці, предметах праці та робочої сили, його організації16. Водночас Каддафі справедливо наголошує на історично важливих змінах у відносинах між робітниками і роботодавцями, між господарями і виробниками, у відносинах власності, розкриває суть та наслідки цих змін17. "З одного боку, вони привели до поліпшення становища виробників порівняно з попереднім часом, наприклад напередодні промислової революції. Робітники, технічні спеціалісти та адміністративні службовці домоглися з часом прав, які здавалися раніше нездійсненними"18. Відбулися також суттєві кількісні та якісні зміни в робочій силі суспільства. Найважливіші серед них: зменшення чисельності робітничого класу в міру розвитку науки і техніки, зростання продуктивності праці робітників, зростання загальної і технічної освіченості працівників19.
З іншого боку, автор "Зеленої книги" постійно звертає увагу на те, що "економічна проблема продовжує існувати", вона "все ще чекає радикальних рішень"20.
Проте суть "економічної проблеми" трактується специфічно. Це не проблема рідкісності (обмеженості) економічних ресурсів, типова для сучасних підручників економіки, і не проблема докорінних змін відносин власності на засоби виробництва, характерна для ортодоксальних марксистів. Для Каддафі це проблема існування найманої праці ("тимчасового рабства"), коли виробники виступають не партнерами, а найманцями. "Заходи, що здійснювалися у галузі заробітної плати, жодним чином не вирішили проблему... Незважаючи на відмінність форм власності, починаючи від консервативних і закінчуючи прогресивними, робітники у своїх відносинах із власниками або виробниками підприємств з погляду своїх власних інтересів, залишаються найманими за всіх нині існуючих форм власності"21. Тому остаточне вирішення проблеми, на думку Каддафі, полягає в тому, що наймані робітники стають партнерами, які самі виробляють і споживають плоди своєї праці. У цьому разі судження Каддафі докорінно відрізняється від поглядів як західних економістів, так і марксистів.
Водночас автор "Зеленої книги" неодноразово звертає увагу на органічну незмінність елементів виробництва з погляду їх значення та ролі у виробничому процесі. Незважаючи на колосальні зміни, природні фактори виробництва залишились по суті попередніми, констатує Каддафі. На його думку, ця органічна незмінність елементів виробництва переконливо доводить необхідність звернення до природних правил "для остаточного вирішення економічної проблеми, оскільки всі попередні спроби, коли мало місце нехтування цими правилами, зазнали невдачі"22.
Отже, теоретичне вирішення "економічної проблеми" автор "Зеленої книги" базує на природних, тобто об'єктивних, економічних законах. Вони лежать в основі нового соціалістичного ладу. Якраз опора на об'єктивні економічні закони є сильним боком Третьої світової теорії. При цьому Каддафі виходить із рівнонеобхідності, рівноправності і рівноцільності всіх елементів виробничого процесу28. Тому кожному елементу він визначає свою частку у продукті, виробленому підприємством. Звичайно, це явний відступ від трудової теорії вартості. Проте завдяки йому відкривається шлях до створення нового соціалістичного суспільства, в якому задоволення матеріальних і духовних потреб людей буде здійснюватися без експлуатації або закаба-лення інших. "Остаточне вирішення проблеми - це знищення прибутку, - стверджує Каддафі, у повній логічній узгодженості зі своїми поглядами. - Але оскільки прибуток є рушієм економічного розвитку, то його не можна усунути адміністративним шляхом, а він зникне в процесі розвитку соціалістичного виробництва і задоволення матеріальних потреб суспільства в цілому і кожного його члена зокрема. В кінцевому підсумку до зниження прибутку веде праця в ім'я збільшення прибутку "24. Цілком очевидно, що лідер Лівійської Джамахірії у своїх судженнях щодо товарно-грошових відносин враховує позитивний і негативний досвід їх використання в умовах колишнього державного соціалізму. Водночас розкривається перспектива їх використання в межах ринкового соціалізму.
Оригінальною рисою ісламської моделі розвитку економіки є гармонія моралі й бізнесу. Саме через етику розкривається сутність економіки по-ісламськи.
Комерційна й етична поведінка економічних агентів визначається заповідями, які описані в багатьох сурах Корану і мають яскраво виражену соціальну орієнтацію. Тобто ісламська модель економічного розвитку ставить в основу не суто економічну доцільність, а забезпечення соціальної справедливості результатів господарської діяльності, з одного боку, і моральність методів цієї діяльності - з іншого. Принципи соціальної спрямованості економічних відносин і справедливий розподіл доходів у суспільстві покладено в основу "Зеленої книги" М. Каддафі.
У сучасних умовах світового економічного розвитку модель, яка ґрунтується на принципах ісламського права, все більше привертає увагу своєю соціальною орієнтацією економіки. Проблема соціального забезпечення населення активно обговорюється як наслідок розвитку процесів глобалізації економічних відносин, які, на думку багатьох учених, є причиною зменшення соціальних зобов'язань і віддалення урядів від їхнього виконання. Прикладом може бути одна з найбільш соціально орієнтованих країн - Швеція. У 2000 р. країна у вигляді податків зібрала 57 % ВВП, що на 3 % менше, ніж у 1990 р. В умовах необхідності зростання соціальних витрат для уряду - це негативний фактор. У Данії, навпаки, ВВП у вигляді податків становив у 2000 р. 53 %, що більше, ніж у 1990 р. За свідченнями економістів, пік держави добробуту в країнах Заходу припадав на 70-ті роки XX ст. і вже давно минув.
Підвищений інтерес до ісламської моделі розвитку викликаний і зростанням суперечності "західного" і "східного" світів, яка в міру глобалізації і соціально-економічних відносин набуває особливої принциповості. Ісламська альтернативна модель економічного розвитку в цих умовах захоплює своїм гуманізмом, який фокусує увагу на людському вимірі процесів економічного зростання.
У цій моделі гуманний характер несе в собі й підприємництво, яке на фоні соціальної орієнтації відіграє не менш важливу роль. Його основна складова - прибуток як двигун економічного розвитку. Особливе місце в ученні Каддафі займає праця в ім'я збільшення прибутку26. Одним із головних факторів розвитку економіки е людина. Причому людина - істота соціальна, в економіці ісламу вона виступає основним економічним агентом, який повинен намагатися заробляти гроші, займатися продуктивною діяльністю для досягнення власного матеріального добробуту, добробуту сім'ї, а потім і суспільства. Економічні відносини між людьми в процесі трудової діяльності мають будуватися на партнерстві, а не експлуатації один одного. Причому природне правило рівності залишається єдиною принципово важливою і правильною умовою для трудової діяльності людей у моделі економічного розвитку Каддафі. Тільки його дотримання забезпечує позитивний ефект, який вимірюється ступенем задоволення особистих потреб людей, незалежно від наявної в кожній конкретній економіці системи прав власності, чи то монополія держави, чи приватна власність26. На думку Каддафі, ступінь задоволення особистих потреб людей, по суті, нічим не відрізняється від того, де вони зайняті - У приватному чи державному секторі. Головне - дотримуватись правила рівності в економічних відносинах.
Отже, з певним застереженням, можна стверджувати, що в економічній теорії М. Каддафі рух нового соціалістичного суспільства пропонується здійснювати на основі ринкового соціалізму. Каддафі чітко фіксує вихідний, проміжний і кінцевий ступені розвитку економки суспільства. Вихідний ступінь - це докласове суспільство з пануванням натурального виробництва й обігу, використання товарно-грошових відносин і категорій товарного виробництва (товару, грошей, заробітної плати, прибутку тощо). Кінцевий ступінь розвитку в межах соціалістичного суспільства характеризується подоланням товарного виробництва та обігу, їх категорій.
Наведемо два положення із "Зеленої книги", які підтверджують викладене вище. "Остаточне вирішення проблеми, - пише Каддафі, - полягає у скасуванні заробітної плати і звільненні людини від її пут, поверненні до природних правил, що визначають ці відносини до появи класів, різних форм правління і законодавства, створеного людиною"27.1 далі: "Завершальним кроком стане досягнення новим соціалістичним суспільством стадії, на якій остаточно зникнуть прибуток і гроші, коли суспільство стане цілком продуктивним, а виробництво буде повністю задовольняти матеріальні потреби всіх членів суспільства. На цьому завершальному етапі прибуток зникне сам по собі, і, отже, перестануть існувати й гроші"28.
Очевидно, що обидва положення стосуються цілком сформованого соціалістичного суспільства на якомусь із вищих етапів його соціально-економічного розвитку.
Специфіка поглядів М. Каддафі на зазначені вище проблеми полягає у тому, що досягти новий соціалістичний лад пропонується на основі активного використання товарного виробництва й обігу, їх категорій. Щоправда, одночасно стверджується, що визнання цих категорій свідчить про наявність експлуатації людини людиною.
Характер економічного розвитку в ісламській моделі економіки здебільшого визначається формами регулювання економічних відносин між економічними агентами. Найпоказовіша форма такого регулювання - заборона банківського (позичкового) відсотка, того, без чого немислиме функціонування економіки всіх розвинутих країн. Теоретичне обґрунтування механізму роботи економіки в умовах подібної заборони виходить з ісламської теорії відсотка й грошей.
Як і в класичній моделі, основні інструменти побудови й регулювання ісламської економіки випливають з ЇЇ загальної теорії відсотка й грошей. В ісламі гроші є засобом платежу, що вважається їхньою єдиною допустимою функцією. У своїй теорії мусульманські вчені розглядають гроші як "капітал у собі", який розкривається тільки за умови проходження грошей через цикл виробничого вкладення. Гроші не можуть використовуватися для створення засобів платежу з більшою купівельною спроможністю, не пройшовши попередньо проміжну фазу перетворення у товари і послуги, які купуються. Якщо використати політекономічний категоріальний апарат, то відношення за формулою Г - Т - Ґ в ісламській моделі визнається і стимулюється, тоді як відношення Г - Ґ засуджується і забороняється. З позицій ісламського права щодо інвестування на умовах платності, грошові засоби стають для економічного агента боргом, а не капіталом, і тому не можуть претендувати на повернення з приростом29. З подібним твердженням можна не погодитись, проте навряд чи хто буде заперечувати його гуманність.
Відсоток в ісламському світі називають "ріба" і на відміну від грошей не визнають. Закономірно виникає запитання: що ж тоді в рамках економіки ісламу виконує його регулювальну роль? Серед усієї багатогранності проблемних питань, у світлі наявної заборони ріба, найважливішим для макрорівня економіки є проблеми обмеженого арсеналу засобів управління бюджетним дефіцитом. Важко уявити дію держави, яка має дотримуватися рекомендації стримувати свої витрати й зобов'язання, підтримувати весь соціальний комплекс. Водночас у крайніх випадках визнається допустимим вдаватися до зовнішніх відсоткових позик, хоча б з умовою про наміри будувати відносини з іноземним капіталом на основі прямих інвестицій.
Ісламська модель економічного зростання має ще одне обмеження практичного застосування в галузі реальної економіки. Це перш за все наявність середовища, в якому реалізується така модель економічного розвитку - ісламської держави. Економічна активність, побудована на ісламських принципах, може виявитися тільки в адекватному середовищі й не бути життєздатною поза ним, причому вона має бути ісламською не за ознаками релігійної належності уряду і більшої частини населення, а за складом усіх сфер життя. В умовах розвитку глобалізації, процесів, які переважно виходять заісламські принципи здійснення соціально-економічних відносин, коли економічні відносини вже не обмежені національними рамками, виконання такої умови виглядає надто проблематичним.
Тому справедливіше говорити про можливість застосування ісламської моделі економічного розвитку на мікрорівні, а не на макрорівні в рамках глобальної економіки. Таке положення підтверджується швидким розвитком ісламських банків, які нині працюють у більш ніж ЗО країнах. Кількість їх перевищила 150, і вони володіють капіталом більше ніж у 7 млрд дол. і активами в 140 млрд дол. За оцінками "Citibank", сукупний обсяг грошових засобів, управління якими здійснюється за ісламськими принципами, щорічно збільшується на 15-20 %. Фінансові інноваційні послуги вони надають у найбільших міжнародних фінансових центрах: Великобританії (20 банків),
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку“ на сторінці 2. Приємного читання.
