Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

Сучасні економічні теорії

Здавалося б проста вимога - визнання еволюційного методу. Але застосувати її на практиці виявилося надзвичайно складно. Як відомо, був час, коли ринкова економіка функціонувала і розвивалася самостійно, на основі властивого їй ринкового механізму. Згодом утворюється державно-монополістичний капіталізм, що значно посилює економічну роль держави. Ситуація істотно змінюється після економічної кризи 1929- 1933 рр., а ще більше після Другої світової війни, коли значно збільшився державний сектор економіки і посилилось її державне регулювання, утворилася змішана економіка, яка функціонує на основі ринкового механізму й економічного державного регулювання. У процесі трансформації постсоціалістичних країн з усією гостротою постала проблема: як і якими методами її здійснити? Як показано вище, неокласична теорія базується фактично на ринковому фундаменталізмі, що гіпертрофує роль ринку в економічній системі. Це неминуче веде до приниження ролі держави та інших економічних укладів (некомерційний сектор, сім'я і т. ін.) і зводить усю трансформацію до ринкових перетворень. Такі підходи, які лежать в основі неокласичної методології, були взяті на озброєння концепцією так званого Вашингтонського консенсусу і механічно застосовані на теренах постсоціалістичних країн. ("Вашингтонський консенсус" - набір базових рекомендацій, які ґрунтуються на ліберальних концепціях і спираються на уявлення про автономно діючий уряд, що використовує "вікна можливостей", які відкриваються. Ця програма структурної перебудови ґрунтується на десяти найважливіших принципах лібералізації економіки.) Оскільки в цих країнах панувала державна власність, то, за їхньою логікою, необхідно було роздержавити економіку, приватизувати державне майно, а державу вивести з економіки.

Такий підхід неминуче призвів до руйнації економіки, оскільки ринок ще не був створений, а держава вже перестала бути господарем і не могла регулювати економіку. При розв'язанні проблем трансформації необхідна діалектична логіка, коли обґрунтовано, відповідно до зміни умов, змінюється співвідношення між ринковим механізмом і державним регулюванням у механізмі функціонування і розвитку економіки. Можливість розумного реалістичного підходу до розв'язання цієї проблеми підтверджена історичним досвідом. Згідно з вченням Дж.М. Кейн-са про зростання економічної ролі держави, у розвинутих країнах усе робилося для реалізації цієї потреби розвитку економіки. Швидко зростав державний сектор, який досяг значних масштабів, держава поширювала свій вплив на регулювання економіки, що зумовило звуження ринково-конкурентного середовища, зниження дієвості ринкового механізму в регулюванні економіки, з яким були пов'язані кризові явища в економіці. Відповідно до теорії монетаризму згодом були розроблені "рейганоміка" і "тетчеризм", тобто політика, спрямована на зміну співвідношення між ринковим і державним регулюванням на користь ринкового механізму, що відразу позитивно позначилось на економічному зростанні.

Отже, не підміна змішаної економіки ринковою чи їх ототожнення, не виведення держави з економіки, а регулювання співвідношення між ринковим механізмом і державним управлінням у міру становлення і розгортання дії ринку, добросовісної конкуренції - ось шлях розв'язання сучасних економічних проблем.

Звідси випливає і наступна риса еволюційного методу. Він будується на діалектичній логіці як дієвому засобі пізнання сучасної економіки. Формальна логіка й економіко та властивий їм інструментарій виявилися неспроможними розкрити природу і закономірності глибоких якісних зрушень в економічному і соціальному житті, викликаних переходом людства від індустріального до постіндустріального суспільства. Сам процес цивілізаційного розвитку зумовив потребу в діалектичному методі пізнання, діалектичній логіці, багатий методологічний арсенал якої дає змогу проникати в глибинну суть соціально-економічних процесів, визначати тенденції їх розвитку, прогнозувати майбутнє. Для цього важливо спиратися на діалектику, взаємодію об'єктивного і суб'єктивного, формального і реального, змісту і форми, сутності та її проявів і т. ін. Саме вони спроможні дати відповіді на складні питання, породжені радикальними економічними реформами. Так, не важко побачити, що такі корінні методи цих перетворень, як приватизація, проводилися лише формально. Вона мала на меті розподілити накопичене працею народу державне майно і зробити всіх трудівників власниками, що мало сприяти швидкому формуванню середнього класу, утвердженню громадянського суспільства, принципів справедливості. Насправді приватизація виявилася формальною, оскільки в кінцевому підсумку позбавила основну масу трудівників того майна, яке створювалось і їхньою працею, внаслідок чого основна маса народного багатства зосередилась у руках обмеженої групи олігархів. Усе це призвело до диференціації суспільства, до відчуження основної маси виробників від засобів виробництва, зубожіння широких верств населення, загострення соціальних суперечностей.

Досвід ще раз показав, що глибокі зміни в економіці без усвідомлення їх суспільством, усіма трудівниками неминуче призводять до негативних наслідків. Наприклад, учора було державне підприємство, а сьогодні воно стало акціонерним товариством чи навіть приватним підприємством. Реформатори вважали, що "одним махом" вони перетворили планове господарювання в ринкове. Насправді формальні зміни не могли дати (і не дали) очікуваних результатів, оскільки фактично був недооцінений і навіть проігнорований складний реальний процес, який виходив далеко за межі юридичних документів і глибоко зачіпав життєві інтереси трудових колективів і кожного їх члена зокрема, проходив не лише через їхній розум, а й душу. Тому за зовнішньою оболонкою формально-юридичних змін необхідно бачити реальні засоби і механізми економічної реалізації цих процесів. Оскільки все було побудоване на формальних змінах, то й отримано результати, які суперечать поставленим цілям і завданням. Інакше кажучи, лише глибокі зміни у змісті цих процесів, у реальних відносинах спроможні реалізуватись у відповідній формі.

Як і в інших економічних теоріях, в еволюційній теорії важливе місце займають взаємозв'язок і взаємодія макро- і мікроекономіки. На жаль, у теорії, а ще більше на практиці, допускається розрив цієї по суті єдності, обмеження управлінських дій тим чи іншим аспектом єдності. Насправді макроекономічні процеси і показники відіграють належну їм роль, коли активно впливають на суб'єкти господарювання. Адже саме мікроекономічна поведінка суб'єктів визначає макроекономічну динаміку. Еволюційна економічна теорія спрямовує свої зусилля на всебічне розкриття й урахування всієї складності суб'єктів господарювання та їхньої поведінки, щоб найбільш повно реалізувати виробничі можливості. На жаль, в економічній науці щодо мікроекономічних структур сформувалося ставлення, що це всього-на-всього механізми, діяльність яких спрямовується не власними, а зовнішніми цілями для досягнення певних параметрів. Причому кожний напрям економічної науки по-своєму трактує ці параметри. Класична школа, включаючи марксизм, бачить це у максимізації норми прибутку. Неокласики, особливо австрійська школа, зводять усе до максимізації корисності. Кейнсіанство наполягає на максимізації ефективності виробництва. В економіксі проводиться підхід, згідно з яким необхідно забезпечити ефективне використання обмежених виробничих ресурсів. На відміну від цих підходів еволюційна теорія розглядає мікроекономічні структури не як механізми, а як живі організми, і поведінка їх, як і живих організмів, визначається потребами життя, зростання та вдосконалення, розвитку та творчості, утвердження свого іміджу новою, якісною продукцією. Еволюційний підхід до мікроекономіки не лише здобуває визнання в сучасних умовах господарювання, а й ще більше утверджується в новій, інформаційний економіці, коли, по суті, відкриваються необмежені можливості використання інформації, нових знань для вдосконалення виробництва, поліпшення умов праці та життя колективів.

Еволюційна методологія з усією гостротою ставить проблему співвідношення характеру розвитку соціально-економічної системи (нелінійність, циклічність, невизначеність розвитку) та історичної тенденції її розвитку, загальної спрямованості розвитку системи. Щодо характеру і логіки еволюційного розвитку, то еволюційна теорія на основі законів діалектики розв'язує цю проблему. А от спрямованість розвитку соціально-економічних систем, історична тенденція цього розвитку, за оцінкою окремих авторів, є "принципово недоступною" для цієї теорії4. Ці автори вважають, що для розв'язання цієї суперечності у межах еволюційної теорії розвивається генетичний підхід, який дає змогу прогнозувати еволюційну динаміку соціальних систем. Неважко побачити що розробники еволюційної економічної теорії, обґрунтувавши природно-історичний характер розвитку соціально-економічних систем, роблять ще один крок у цьому напрямку, мовляв, оскільки людський організм розвивається відповідно до генного механізму, то і для визначення історичної спрямованості розвитку економічних систем потрібний саме генетичний підхід. На нашу думку, людина - біосоціальна істота, якій притаманний біологічний за своєю природою генний механізм. Економіка, соціально-економічні системи - це породження суспільного розвитку, тому не спеціальний генний апарат, а економічні, технологічні й соціальні основи системи визначають історичні тенденції, загальну спрямованість руху системи. Якщо уважно придивитися, то можна побачити, що хоч автори говорять про генний підхід, але виходять із "невід'ємних внутрішніх властивостей цих систем"5, які зумовлюють тенденції та історичні перспективи їхнього розвитку.

Не можна не зважати і на таку обставину. Людина як біосоціальна істота завдяки генному апарату, попри глибокі зміни й у самій людині, й у суспільстві, залишається людиною. Соціально-економічні системи мають історичний характер, і якби ми погодилися з думкою, що начебто суспільство та його економіка розвиваються відповідно до якогось "генотипу", то змушені були б визнати, що люди неспроможні змінювати систему, переходити від нижчих до більш розвинутих соціально-економічних систем. До речі, це розуміють автори генетичного підходу. Вони пишуть, що соціально-економічна система, як і живі організми, має свій життєвий цикл і рано чи пізно настає момент її загибелі і переходу до певної іншої системи. Очевидно, що розкриття внутрішніх суперечностей, їхнього характеру і шляхів розв'язання дає змогу встановити межі цього життєвого циклу і їх проходження. "Генетичний підхід", який так дехто обстоює, фактично тут ні до чого. Деякі вчені вважають, що генетичний підхід випливає з традицій класичної політичної економії, з "умов існування макроекономічної рівноваги"*.

Науковці вступають у суперечність зі своїми методологічними підходами. Вони цілком справедливо відзначають нелінійність, циклічність, невизначеність усього розвитку і водночас підносять "макроекономічну рівновагу", шляхи її "відновлення у короткостроковому та середньостроковому періодах"7. Насправді "рівновага" - це не стан, а окремий випадок, момент у розвитку системи. Тому автори визнають, що "генетичний підхід принципово нездатний визначити співвідношення невизначеності поточної динаміки систем та історичної тенденції їх розвитку..."8, "не дає відповіді на питання про те, яка буде соціально-економічна система, яка прийде на зміну"9. "Відповідь на поставлене питання, - пишуть вони, - слід шукати у самій соціально-економічній системі, в її внутрішніх суперечностях"10. Це твердження можна вважати цілком справедливим.

Основні терміни і поняття

Неокласична школа, світоглядні принципи, соціально-економічна система, циклічність розвитку, природно-історичний процес, економічна система, ринковий механізм, постсоціалістичні країни, приватизація, державне регулювання.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії
  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література