Дж. Стігліц деталізує ці причини і підкреслює, що такий збій зумовили рекомендації щодо жорсткості монетарної і бюджетної політики. Це, по-перше, нездатність визнати головну роль кредиту та інститутів, які його надають, і, по-друге, неспроможність зрозуміти загрозу банкрутств, викликаних різким зростанням відсоткових ставок із послідовним скороченням припливу капіталу замість його збільшення. Програми МВФ були не в змозі визнати важливість намагань збереження в цілому кредитної системи, стратегічна функція якої "полягає у виявленні перспективних потенційних інвесторів і наданні грошових засобів найбільш найперспективніших із них"89.
Прикладом є Індонезія, де у названий період було закрито 16 банків40. Ні міжнародні експерти, ні власний уряд не взяли до уваги не тільки прямого ефекту подібного акту (вплив на поточну пропозицію кредиту), а й подальші наслідки для інших приватних банків. Розпочалися масові вилучення з них вкладів, що призвело до підриву всієї банківської системи. Надаючи особливого значення загрозам інфляції, керівництво МВФ намагалося скоротити ліквідність банків якраз тоді, коли багато фірм потребували кредиту.
Подібна ситуація спостерігалася і в Україні. Високі відсоткові ставки не відповідали рентабельності реальної економіки. У разі отримання підприємством таких кредитів за низького рівня рентабельності можна тільки припустити, що одержані кошти передбачалося розкрасти за угодою між банком і адміністрацією підприємства або він обслуговував "тіньові" операції цього підприємства, збільшуючи збитки його легальної діяльності. На противагу діям нашого уряду в період стагнації згадаймо, як у 1999- 2000 рр., коли американська економіка поступово наближалася до стану стагнації, діяла федеральна резервна ставка. Щоб підтримати інвестування і загальну ринкову кон'юнктуру, облікові ставки були знижені з 5 до 4 %, а нині - до 1 Отже, підвищення відсоткових ставок негативно відбивається на економіці.
Отже, для нових монетаристів основний канал активізації економіки - кредитно-грошовий. Ідеальну його дію в дусі неокласики можна описати так. Припустимо, що дія монетарної влади на відкритому ринку стала причиною падіння ставки рефінансування і, як наслідок, зниження відсоткової ставки. У такому разі фінансовий стан (платіжний баланс і стан сукупного портфеля активів) економічних агентів поліпшиться. Особливо ця ситуація сприятлива для економічних агентів, які вже мали короткострокову заборгованість (ситуація типова для виробника, оскільки, як правило, обігові фонди фінансуються за рахунок короткострокових банківських кредитів), тому що зниження ставки відсотка призведе до скорочення витрат на обслуговування боргів. Але зниження ставки відсотка, як правило, сприяє зростанню цін на інші активи і, таким чином, відбудеться зростання вартості ринкового портфеля економічного агента. А загальне зміцнення платіжного балансу виробника і підвищення вартості ринкового портфеля активів економічних агентів розширить їхні можливості щодо позичання грошових засобів. Унаслідок таких змін відбудеться збільшення грошової маси в економічних агентів і запрацює монетарний канал передання впливів.
Зростання грошової маси в економічних агентів формує додатковий споживчий попит агента, якщо той виступає в ролі домашнього господарства, або попит на обіговий капітал (інвестиційні товари), якщо він є виробником, що викличе зростання сукупного попиту на товари і підвищення цін на них. Так само - тільки з "протилежним знаком" - можна описати модель цього каналу і для випадку, коли результатом дії монетарної влади стає зниження грошової маси, що викликає зростання ставки відсотка. Зазначимо, що в обох випадках припускається відсутність значних лагів при переданні впливів.
Вище вже йшлося про можливість відхилень від подібної ідеальної дії каналу передання впливів, які були описані свого часу К. Вікселем, а пізніше Д.Е. Ліндсеєм і Г.С. Уоллічем42.
Сучасна економіка чутливіша до подібних змін, що викликає відхилення зовсім іншого виду. Емпіричні дослідження впливів стискання грошової маси в результаті операції монетарної влади на відкритому ринку (проведені на основі даних США з 1965 до 1993 р.) Б. Бернанка і М. Гетлера засвідчили, що відсоткова ставка рефінансування достатньо швидко відгукується на грошовий шок: вона досягає кульмінації вже приблизно через місяць після грошового шоку. До свого шокового тренда вона повертається за 8-9 міс. А в наступні 3-4 міс. продовжують зростати матеріальні запаси підприємств. Фіксовані інвестиції реагують із запізненням - тільки десь через б міс вони починають скорочуватися, і цей процес триває майже 18 міс Ще більше запізнюються цінові реакції на зміну ставки відсотка: дефлятор ВВП стає від'ємним лише через 14-15 міс48
Нез'ясованим залишається питання: чому реакція виробників на зміну ставки процента стає згладженою? Якщо дотримуватися логіки викладеного вище, то виробники зазнають відчутних втрат унаслідок, з одного боку, зменшення попиту на їхню продукцію, а з іншого - зростання вартості короткострокового банківського кредиту, який вони вимушені активно використовувати в умовах дефіциту грошових засобів для поповнення обігових запасів. Негативною для виробника є й зміна на ринку капіталів. Адже підвищення ставки процента на практиці здебільшого супроводжується відпливом засобів із ринків ризикових капіталів, падінням цін на різні види активів і, таким чином, погіршує стан портфеля активів виробника.
Як показують у дослідженнях Н. Кіотакі й Дж. Мур, така ситуація створює труднощі у фінансуванні виробництва за рахунок продажу або додаткової емісії цінних паперів та утруднює доступ виробників до банківських кредитів44. Такі труднощі посилюються й унаслідок особливості сучасної схеми розміщення зобов'язань, яка не дає змоги банку в разі стискання грошової маси у результаті дій монетарної влади і наступного відпливу депозитів повністю поповнити дефіцит позикових засобів, що виник, за рахунок розміщення боргових зобов'язань45. Але й ці обставини не спонукають виробничий сектор поспішати скорочувати обігові засоби і знижувати рівень випуску продукції, а тим більше знижувати ціни.
Сучасні дослідники кредитно-грошових каналів зводять пояснення цієї ситуації до наявності на ринку великих компаній (олігополій). Наприклад, М. Гетлер і С. Гілчріст стверджують, що саме вони, сподіваючись на тимчасовий характер ситуації, можуть витримати зниження корпоративного прибутку на 40 % у результаті таких шоків46. Допомагають їм у цьому добра репутація та наявність кредитів, на чому, власне, наголошують нові монетаристи. Продовжуючи активно використовувати банківські кредити, незважаючи на зростання ставки відсотка і труднощі банків у залученні додаткових позикових засобів, вони досить довго підтримують попередній рівень виробництва і зайнятості. І навіть початок скорочення виробництва ще не тягне за собою зниження цін на їхні товари. Тут є достатньо тривалий часовий лаг, який намагаються витримати виробники після скорочення виробництва.
Інша тенденція спостерігається у невеликих фірмах (чиї активи оцінюються менш ніж 250 тис. дол. у цінах 1991 р.). На думку М. Гетлер і С. Гілчріст, вони мають значно меншу фінансову стійкість і обмежений доступ до кредитних ресурсів, а тому швидше реагують на зниження ставки відсотка, знижуючи ціни і зменшуючи рівень випуску своєї продукції. Отже, можна зробити висновок, що загальна картина реакції на шок грошової маси залежить від співвідношення таких груп підприємств. У США, наприклад, у переробній промисловості невеликі групи фірми займають не більше ЗО % ринку, тоді як у роздрібній і оптовій торгівлі, будівництві - більшу частину ринку47. Схоже, що така сама структура у названих галузях формується і в Україні, а відповідно, в перспективі саме означені галузі будуть найчутливішими до грошових шоків на ринку.
Аналізуючи передання впливів кредитного каналу, нові монетаристи звертають увагу на можливість появи ліквідної пастки, "яка засмічує" цей канал. Розглядаючи таку ситуацію з нових позицій і у зв'язку з азіатською кризою, П. Кругман звертає увагу на те, що саме тоді значні зусилля центрального банку Японії домогтися зниження ставки відсотка за рахунок агресивності грошової експансії на відкритому ринку не привели до бажаних результатів4®.
Економетричні дослідження каналів передання впливів у короткостроковий період Б. Бернарка і М. Гетлера, М. Лорен-са, М. Айхенбаума і С. Еванса, У. Стока і В. Уатсона та ін. підтверджують, що: 1) грошові шоки справляють тривалий вплив (із досить великим лагом) на рівень виробництва; 2) у часі процес поширення впливу триває довше, ніж сам грошовий шок; 3) є позитивна кореляція між рівнем виробництва у найближчій перспективі й майбутній інфляції40.
Зазначимо, що в економічній літературі питання проявів таких тенденцій у країнах із перехідною економікою, з нерозвинутими кредитно-грошовими каналами, які можуть бути паралізовані з інших причини, залишається відкритим, як і невизначеність довгочасних наслідків грошових шоків. Адже відсутність миттєвих цінових реакцій економічних агентів на зміни грошової маси може викликати ситуацію затяжного зростання цін, тобто стійкої інфляції. Вплив стійкої інфляції на рівень виробництва можливий у таких напрямах: 1) вона стимулює виробництво, сприяючи його зростанню; 2) є причиною його падіння; 3) не відбивається на рівні виробництва. Прогнозовану інфляцію досліджував Дж. Патінкін, який дійшов висновку, що вплив її залежить від того, чи викликає інфляція до життя процеси взаємного заміщення або доповнення між грошима і капіталом, чи обидва ці складові ринкового портфеля економічних агентів залишаються нейтральними один до одного50.
Моделі ефекту заміщення (Р. Мандела, Дж. Тобіна, С. Фіше ра та ін*) передбачають зміщення переваг економічних агентів від збереження у портфелі реальних касових залишків до такого активу, як фізичний капітал. Потік додаткових інвестицій, що виник, - викликає збільшення виробничих фондів і підвищення співвідношення "капітал - праця", а отже, і зростання рівня виробництва в довгостроковому плані. Разом із тим окремі дослідники піддають сумніву передбачувану ефективність економічного механізму, який депортується появою паразитичних процесів зростання спекулятивного капіталу (наприклад, фінансових пірамід) або процесами, про які писав ще Віксель ("демон" К. Вікселя)61.
€ модель, у якій працює протилежний ефект (Ф. Клауер, П. Самуельсон, А. Уаллес та ін.), який можна поділити на три групи: 1) економічний агент, який зіштовхнувся з інфляцією, починає економити на заощадженнях; 2) підвищення рівня цін і зростання вартості збереження грошей викликає підвищення вартості трансакцій (обидві моделі передбачають негативний вплив цих факторів на виробництво); &) супернейтральність грошей, коли темп їх приросту ніяк не впливає на рівень виробництва (Ф. Сідраускі та ін.).
Згідно з останніми дослідженнями (К. Лоуренса, М. Айхенбаума, К. Еванса, У. Стока, В. Уатсона та ін.), є від'ємна кореляція між інфляцією та обсягом виробництва у довгостроковій перспективі62. Проте їхні дослідження не супроводжуються аналізом першопричин результатів, які б давали змогу їх інтерпретувати. Розрахунки цих авторів вимагають елімінувати дії технологічних, ресурсних змін і змін смаків на весь період, який розглядається. Таку вимогу важко задовольнити в сучасних умовах.
Отже, можна стверджувати, що грошові й реальні зміни пов'язані між собою. Рівноважна дихотомність і нейтральність грошей у короткостроковій перспективі для сучасної економіки не характерні. Грошові шоки (експансія чи стискання) створюють значні короткострокові (різні за силою і з різним лагом) впливи на рівень виробництва, зайнятості, рівень цін та заробітної плати, ставки відсотка і доступність кредиту. Сила і спрямованість впливу на зазначені змінні та лаг залежать від масштабів грошового шоку, інституціонального устрою, конкретної економіки, у тому числі рівня її зрілості. Щодо довгострокових впливів грошових шоків, то тут немає єдності поглядів і теоретичних підходів, а також достатньої обґрунтованості отриманих емпіричних розрахунків. Можна стверджувати, що для сучасних економістів це ще "чорний ящик*'.
Таким чином, квінтесенцію поглядів нових монетаристів у монетарній політиці можна узагальнити так:
• 1. Щодо ступеня жорсткості монетарної політики, то він не завжди може вимірюватися ставками реальних відсотків, важливе й те, якою мірою доступні кредити; в умовах раціонування кредитів попит зовсім не має значення, важлива лише їх пропозиція.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8. Сучасний монетаризм“ на сторінці 3. Приємного читання.
