Розділ 8. Сучасний монетаризм

Сучасні економічні теорії

Слід зауважити, що такий підхід відображений і у фундаментальних працях з економіки П. Самуельсона. Якщо операції на відкритому ринку прямо впливають на обсяг грошової маси, а через неї на банківські кредити, причому цей вплив можна завчасно обрахувати, то зміна облікової ставки такого прямого впливу не створює. Самуельсон зазначає, що, "на жаль, "Фед" (Федеральна резервна система США. - Авт.) не вільна проводити дисконтну політику, яка відповідала б вибраному нею шляху. Вона не може нав'язати банкам більше контролю, ніж вони хочуть. Правда, інколи, знижуючи облікову ставку, вона може заохочувати рахунок векселів, а підвищуючи, - послабити його. Однак у дисконтній політиці "Фед" може відігравати лише пасивну роль. Вона не може точно встановити обсяг рахунку векселів на бажаному рівні, а тільки в операціях на відкритому ринку може відігравати активну роль". Цієї ж позиції дотримуються й автори сучаснішого підручника "Економіка" С. Фішер, Р. Дорнбуш та Р. Шмалензі, які підкреслюють, що "в нинішній період такі інструменти грошової політики, як регулювання облікової ставки і норми резервних вимог використовуються не часто"26. Проте досвід показує, що центральні банки як один із важливих інститутів надто активно використовують саме цей інструмент монетарної політики. Так, в умовах уповільнення економічного зростання на межі століть, з початку 2001 р. у США, Японії і країнах Європи відбувалося безперервне зниження офіційних облікових ставок. В Америці вона знизилася з 5 % у 2001 р. до 1,25 % у 2002 р.; у Японії - відповідно, з 0,25 до 0,1 %; у країнах Європи - з 4,74 до 2,75 % 26.

Отже, для нових монетаристів головний інструмент монетарної політики - операції на відкритому ринку, коли центральний банк здійснює купівлю або продаж державних цінних паперів (казначейських векселів Т-bills) для збільшення або скорочення кількості грошей в обігу, що має вплинути на стан банківських резервів і банківські відсоткові ставки.

У цілому, не заперечуючи інших інструментів монетарної політики, таких як зміна резервних вимог, а також стандарти достатності капіталу, нові монетаристи вказують на неоднаковий їхній вплив на грошову пропозицію, з одного боку, і на пропозицію кредитів, поведінку банків - з іншого. Саме тому між відсотками за кредитами і процентами за казначейськими векселями (Т-bills) може виникнути розрив - спред. Із позицій традиційної монетаристської теорії вплив монетарної політики на сукупний попит здійснюється через вплив на інвестиції, що стимулюються заміною відсоткових ставок за кредитами, який відображається у змінах відсоткових ставок за Т-bills. Нові монетаристи вказують і на інший аспект впливу. "Монетарна політика впливає і на пропозицію кредитних фондів, і, поряд з раціонуванням кредитування, саме цей ефект, а не зміна ставок за Т-Ьі1І8 має істинне значення. Навіть у відсутності раціонування кредиту спред між ними може змінюватися, так що вплив на позички, особливо на інвестиційні цілі, може бути значно більшим або меншим, ніж слід було б очікувати тільки на підставі зміни процентів за Т-bills "27.

У теорії вони розглядають різні канали впливу підвищення відсоткових ставок за Т-bills на пропозицію кредитів: зміна вартості активів, які знаходяться у портфелі банку; посилення невизначеності відносно виплат наявних позичок; зростаючий ризик, пов'язаний із новими позичками, що, власне, й спостерігалося в період політичної кризи 2004 р. в Україні (в умовах рецесії намагання запобігти ризику і зростанню витрат інформації банки знижують готовність надавати кредити, що не компенсується зниженням ставок за Т-bills). Тому, на думку нових монетаристів, зв'язок між пропозицією грошей і кредитами, між ставками за казначейськими векселями та відсотками за позичками слабкий. Вони можуть "нормально" рухатися в тандемі. В умовах невизначеності й криз ("ненормальних") звичайне співвідношення між цими величинами (спред) порушується і може значно збільшуватися. Рівень економічної активізації, визначають саме ставки, за якими надаються кредити, а не ставки за казначейськими векселями.

Головна причина зазначеної диспропорції полягає в тому, що шоковий стан економіки змінює саму основу структурних відносин. У таких умовах навіть середня ставка за позиками не забезпечує достатню адекватну міру для виміру витрат капіталу, пов'язаних із ризиком. Проблема в тому, підкреслюють Дж. Стігліц і Б. Грінуолд, "...що важко визначити точно, якою мірою збільшення спреду між відсотковими ставками за позиками і казначейськими векселями викликане збільшенням ризику або бажанням запобігти ризику (чи збільшенням асиметричності інформації або різницею в ступені довіри)"28. На практиці це означає* що звичні інструменти монетарної політики, спрямовані на підвищення відсоткової ставки, наприклад, із метою обмеження інфляції або залучення іноземного капіталу, можуть не досягти своєї цілі, тому що не тільки не зачіпають істинних причин і наслідків реального господарського безладдя, а й здатні їх поглибити. Приклад країн із трансформаційною економікою підтвердив цей факт.

Значимість таких висновків представників нової теорії щодо особливостей монетарної економіки і монетарної політики важлива для країн із транзитивною економікою. У більшості цих країн тільки формуються ринкові інститути, у тому числі фінансові, роль яких, на думку нових монетаристів, особливо значна, а переміщення міжнародного капіталу робить їх надто чутливими до його припливу або відпливу. На базі цих висновків учені критично оцінюють заходи економічної політики, яка проводилася під впливом МВФ в останнє десятиріччя. її "одно-вимірність" провокувала поспішне дерегулювання фінансових ринків і ринків капіталу в країнах, що розвиваються, посилювала вразливість їх економіки. Якраз ті моделі, які недостатньо враховували нестабільність кредитних механізмів, включаючи їхній вплив на дефолти, призвели до значної недооцінки глибини спадів і сприяли таким політичним діям, які робили ці спади ще глибшими та довготривалішими, ніж мало бути. Яскравим прикладом прояву такої тенденції були постсоціаліс-тичні країни в період трансформаційної кризи. Це наслідок, на думку Г. Колодко, "нехтування інституціональними підходами у монетарній теорії важливою роллю створення інститутів для ефективного функціонування і розвитку ринкової економіки"20. Він підкреслив відмінність американських фінансових інститутів від європейських, які більш бюрократизовані, тому перші створюють сприятливіше середовище для розвитку бізнесу і підвищення конкурентоспроможності підприємств80.

На основі цих позицій, слід підкреслити, що в розвитку банківської системи, як і в цілому в українській економіці, настає нова фаза, яка характеризується зниженням темпів зростання кількісних показників, що зумовлює необхідність позиціювання банків. У нових умовах макроекономічне навантаження на українську банківську систему значно зростає, темпи зростання виробництва та інвестицій дедалі більше залежать від банківських кредитів.

Після кризова модель розвитку дає змогу українській банківській системі зростати випереджальними темпами порівняно з усією економікою. Активи українських банків досягли 4,8 % ВВП (у країнах Центральної та Східної Європи понад 40 % )81. У провідних країнах Заходу відношення фінансових активів резидентів до ВВП набагато вище (взято до створення Євросоюзу) (табл. 8.1).

Таблиця 8.1. Відношення фінансових активів резидентів до ВВП, у %)82

Країна1991 р.2001 р.
США590,379 979
Великобританія720,910 851
Франція640,39 747
Німеччина435,56 813
Іспанія455,26 792

При цьому в Україні з утвердженням фінансового ринку зростає частка інституціональних інвесторів (інвестиційних взаємних і пенсійних фондів, страхових компаній) у загальній сумі активів фінансового сектору. Значно зростає роль зарубіжних інвестицій. Зростання останніх в економіці спостерігається й у високорозвинених країнах (табл. 8.2).

Таблиця 8.2. Частка банків й інституціональних інвесторів в активах фінансового сектора, у %33

Країна1991 р.2001 р.
БанкиЗарубіжні інвесториБанкиЗарубіжні інвестори
США57,542,549,950,1
Франція81,118,964,535,5
Ве ликобритан ія75,124,967,733,3
Німеччина83,516,572,127,9
Іспанія91,98,175,025,0

Якщо на першому етапі трансформації економіки України активи українських банків зростали перш за все за рахунок збільшення як гривневої, так і валютної ліквідності, тобто обслуговування відпливу капіталу, то тепер джерела їх зростання якісно змінилися. Нині в його основу покладено кредитування реального сектору економіки, на чому наголошують нові монетаристи. Цей процес активізується з періоду стабілізації економіки. Якщо взяти період до політичної кризи 2004 р., то у 2001-2003 рр. банківська система України мала стійку тенденцію до зростання майже всіх показників (капіталу, зобов'язань й активів). Найпозитивнішим у цьому плані стало збільшення у 3,5 раза обсягів кредитування комерційними банками реальної економіки. Зросла частка і довгострокових кредитів (з 22,3 до 36 % за вказаний період)84.

Лібералізація процедури рефінансування комерційних банків, здійснена НБУ в 2003 р., була зумовлена зростанням обсягів відповідного кредитування. Проте переважна частина кредитів НБУ була надана для підтримання миттєвої ліквідності через механізм кредитної лінії "овернайт". Щодо довгострокового рефінансування комерційних банків, а для української економіки ця проблема визначальна, то вона існує й нині. У 2003 р. їх частка становила лише 6,1 %35.

Проте варто зазначити, що якісні зміни у галузевій структурі кредитування майже не відбулися, а порівняно з докризовим періодом експортно-сировинна спрямованість кредитного портфеля навіть посилилася у 5-6 разів. Це може сприяти "заморожуванню" нинішньої структури української економіки.

Така структурна організація банківської системи України вкрай утруднює перехід капіталу в нові сектори й нові підприємства позичальника, незалежні від фінансово-промислових груп. Це перш за все переведення капіталу із сировинних галузей експортерів, які контролюються великими компаніями, де генеруються основні доходи, у переробні сектори економіки з переважанням середніх або великих, але незалежних підприємств. Переважання серед клієнтів банків сировинно-експортно орієнтованих секторів економіки України робить їх залежнішими від коливань світової кон'юнктури. Безпосередньо в зону кон'юнктурного ринку потрапляє до ЗО % активів банківської системи.

Незважаючи на розширення діяльності банків України, внесок її у підтримку економічного зростання залишається незначним. Основна частина кредитів у реальному секторі має короткостроковий характер і спрямована здебільшого на поповнення обігових засобів підприємств. Фінансово-інвестиційні програми підприємства вимушені здійснювати головним чином за рахунок власних коштів.

Автори сучасних підходів у монетарній теорії висловлюють новий підхід до лібералізації фінансових ринків і доступу іноземних банків у країни, що розвиваються. У таких умовах важлива роль державних інституцій. Запроваджувані різні методи нормативного регулювання (наприклад, вимоги щодо достатності власного капіталу) в окремих умовах можуть посилити кризовий стан економіки, сприяти розоренню банків, які ще здатні відігравати роль у кредитуванні інвестицій. Водночас утворення іноземних банків має як позитивні, так і негативні аспекти. До позитивних відносять, по-перше, створення нових кредитних інститутів, а по-друге, сприяння завдяки іноземній експертизі ефективнішій алокації кредитних ресурсів; до негативних - неповне врахування іноземним капіталом місцевих умов і потреб, особливо стосовно малих та середніх підприємств. Тому слушною для України є пропозиція нових монетаристів про прийняття спеціального закону, який би зобов'язував банки надавати визначений відсоток позик у межах певного регіону відповідно до його специфічних проблем. Спеціальні режими регулювання банківської діяльності державою в сучасних умовах визначаються іншими чинниками: адже банки як важливі фінансові інститути є агентами у проведенні грошово-кредитної політики, відіграють важливу роль у пропозиції грошей.

Важливість таких інститутів, як банки, спонукала представників нового монетаризму і до розв'язання проблем банківської реструктуризації в умовах окремих випадків банкрутства банків або у стані системної кризи. Остання, на думку сучасних монетаристів, вимагає обов'язкового збереження наявного менеджменту (оскільки ймовірність того, що проблема, викликана поганим управлінням, як і ймовірність підібрати більш якісний менеджмент, породжує тоді значно вищі витрати на будь-яке потрясіння, пов'язане зі зміною менеджменту). Також треба робити більше спроб оперативного вирішення проблеми, оскільки макроекономічні наслідки зволікання набувають першорядного значення. Тому окремі дослідники вважають, що проблеми ефективніше можуть вирішити комерційні банки, які, "керуючись ринковими принципами при виборі напрямів інвестування, можуть успішніше розв'язати завдання ефективного перерозподілу фінансових потоків між галузями і підприємствами для забезпечення максимальної віддачі від інвестицій"36.

Зазначені думки було покладено в основу дій керівництва МВФ під час фінансової кризи в Південно-Східній Азії. Нові монетаристи виступили з критикою ортодоксальної монетарної політики підвищення відсоткових ставок. На їхню думку, підвищення відсоткових ставок під час східноазіатської кризи поглибило її, породжуючи більшу кількість банкрутств і послаблюючи економіку. Відплив капіталу в такій ситуації значно перевищував його приплив. МВФ доводив, що якби відсоткові ставки не підвищувалися, обмінний курс падав би, що викликало б банкрутство. "Я стверджую, - зазначає Дж. Стігліц, - що тут не було вибору, вищі відсотки не підтримували валютного курсу. А якби це було і так, то виникає моральна проблема: чи варто сприяти тим, хто спекулює проти валюти за рахунок внутрішнього стану бізнесу"87.

На думку нових монетаристів, політика має бути гнучкішою, миттєво реагувати і виправляти допущені помилки. Найбільш дієві ті механізми, за допомогою яких помилки можна відразу ж виявити, швидко і легко виправити. Політика МВФ щодо країн Східної Азії втілювалась у підвищенні відсоткових ставок (номінальні відсотки в Індонезії перевищували 80 %, реальні в Кореї - 25 %) і при зміні їх рівня мала змінюватися. У результаті такої політики тисячі фірм були доведені до банкрутства, а зниження відсоткових ставок уже не повернуло їх до активної економічної діяльності. Політика високих відсоткових ставок завдала удару по тих фірмах, які не стали банкрутами внаслідок падіння вартості їхніх активів. Зниження відсотків також не привело до належного відновлення їхньої чистої вартості. Таке становище, на думку Г. Брауна, зумовлене тим, що лібералізація відбувалася до того, як було створено достатні передумови, скажімо, у вигляді розвитку власного фінансового сектору. Тобто мав місце не провал ринкового господарства, а типовий провал політики. "Проблема в тому і полягає, що функціонування ринків за невідповідних регулятивних рамкових умов призводить до політичного неприйняття наслідків. У будь-якому разі одне справедливо: упевненість економістів, перш за все англосаксонських, які орієнтуються на концепцію вільної ринкової економіки, у тому, що дерегулювання, у принципі, завжди показує результати економічної діяльності"88.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8. Сучасний монетаризм“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм
  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література