Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку

Сучасні економічні теорії

Із сучасних позицій цілком логічно припустити, що великі хвилі, тобто великі цикли, збігаються з переходом суспільства до якісно нового технологічного укладу. Тим більше, що сьогодні є можливість зіставити періоди великих хвиль із періодами панування певних технологічних укладів. Перша хвиля, тобто перший великий цикл, охоплює період 1782-1822 рр., а строки панування першого технологічного укладу 1770- 1830 рр.; друга хвиля і II уклад, відповідно, 1845-1878 рр. і 1880-1880 рр.; третя хвиля і III уклад - 1894-1922 рр. та 1880-1930 рр.; четверта хвиля і IV уклад - 1937-1969 рр. та 1930-1980 рр.; п'ята хвиля і V уклад - 1977-2016 рр. та 1980-2020 рр . Є всі підстави вважати, що "довгі хвилі", тобто великі цикли, відображають процеси виникнення і розвитку технологічних укладів.

Другим важливим висновком є те, що незалежно від того, чи ми обраховуємо тривалість циклів, виходячи від їх початку, тобто зі старту, чи за піками їх розвитку, ми бачимо, що тривалість циклів зменшується. У першому випадку - з 63 до 39 років (але остання цифра не фактична, а прогнозна), а в другому - з 56 до 40 років (і теж остання цифра прогнозна). Це ще одне свідчення того, що науково-технічний прогрес прискорюється і час домінування циклів скорочується.

Третім важливим висновком є те, що за всіх відмінностей технологічного та економічного аспектів суспільного виробництва, вони перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємодії, є важливими складовими суспільного способу виробництва, а тому утворюють єдність. На жаль, усупереч цьому глибокому зв'язку робляться спроби довести, що це різні процеси, яким притаманні різні закономірності розвитку.

Деякі автори вважають, що "...технологічний прогрес... поступальний і необернений, а економічне зростання... циклічне"26. На нашу думку, це твердження суперечить позиції автора, який обґрунтовує, що "поступальна циклічність усякого еволюційного процесу виражає моменти внутрішнього взаємозв'язку кількісних і якісних змін..."2®. Тому і технологічний прогрес, і економічне зростання відбуваються циклічно, тобто в результаті взаємодії еволюційної та революційної форм руху. Науково-технічні революції є об'єктивно необхідною формою розвитку як технології, так і економіки.

Висловлюється думка, що в індустріальну епоху "провідну роль в економічному розвитку відігравали промислові кризи", а в сучасну епоху "...найбільш значущими стають довгі хвилі економічної кон'юнктури, ...динаміка яких... пов'язана з життєвими циклами технологічних укладів, ...вони поступово набувають вирішального домінуючого впливу на характер економічної динаміки"27.

Справа, напевно, полягає в тому, що в індустріальну епоху і "довга хвиля", і час панування певного технологічного укладу були довготривалими (40-60 років), промислові цикли повторювалися кожні 8-11 років. Тому, цілком зрозуміло, осмислити довгу хвилю, тобто великий цикл, було досить важко, а промислові цикли давали про себе знати досить часто. В сучасну інформаційну епоху тривалість великого циклу скоротилась приблизно у півтора рази, з 63 до 40 років. До речі, промислові цикли теж скоротилися, значною мірою змінилися їх характер і руйнівна сила. Очевидно, тут велику роль відіграє достатньо розроблена антикризова політика держави. Тому сучасні, в основному інформаційні, цикли відіграють все вирішальнішу роль в економічній динаміці. Очевидно, справа в тому, що прискорення темпів науково-технічного прогресу зумовлює вихід на перший план довгострокових економічних процесів порівняно з короткостроковими, оскільки саме перші, тобто довгострокові інтереси, визначають структурні зрушення і можливість задоволення не лише поточних, але головне - перспективних потреб, тобто потреб близького чи віддаленого майбутнього. Аналіз показує, що технологічний уклад на першому етапі свого існування утверджується як втілення певних техніко-технологічних принципів, а в подальшому, коли встановились адекватні виробничі відносини, здатні сприймати технологічні нововведення, останні перетворюються на реальність, усе з більшою повнотою втілюючись у господарській практиці.

Технологія як важливий елемент продуктивних сил завжди існує у певній суспільно-економічній формі, яка визначається панівними виробничими відносинами. Тому за всієї єдності технологічної й економічної складових суспільного виробництва між ними неминуче виникають невідповідності та суперечності. Накопичення капіталу і науково-технічний прогрес змінюють структуру капіталу, зростає технічна озброєність праці, а отже, змінюється технічна і вартісна будова капіталу, що визначає тенденцію норми прибутку до зниження. На цій основі виведено закони спадної продуктивності капіталу і т. ін.

Отже, накопичення капіталу - це процес, що поєднує економічні і технологічні зміни. Оскільки технологічні процеси, технологічні уклади мають історично визначені межі та проходять цикли від наростання своєї ролі у розвитку економіки до її затихання при наближенні до технологічної межі, то цим процесам відповідають процеси збільшення тазменшення віддачі. Економічна складова накопичення капіталу, що базується на самозростанні вартості, капіталу з одного боку, не має меж, а з іншого - наявність суперечності між виробництвом і споживанням, між зростанням потреб та їх задоволенням разом із технологічними закономірностями неминуче породжує циклічний характер розвитку економіки. Але і глибина спаду виробництва, і зниження продуктивності капіталу визначаються істотною мірою станом науково-технічного прогресу та ступенем використання його здобутків. Дуже гостро ці негативні процеси виявляються за незмінного технічного базису. І навпаки, науково-технічний прогрес, застосування нової техніки забезпечують зростаючу віддачу. Тому загальна суперечність розв'язується на шляхах оновлення основного капіталу, підвищення ефективності економіки. Особливо загострюється суперечність тоді, коли той чи інший технологічний уклад наближається до своєї межі, вичерпує свої потенційні можливості. Тому подолання цієї технологічної межі досягається переходом до якісно нової технології, тобто до нового технологічного укладу. Поступально-циклічний розвиток технології вимагає від держави, щоб вона вчасно вводила в дію стабілізуючі та стимулюючі заходи, які б передбачали й усували можливе загострення суперечностей, забезпечували успішне просування шляхом цивілізаційного прогресу.

Особливо ці процеси виявляються в сучасному інформаційному господарстві. Адже інформація і знання як новий виробничий ресурс, який знімає проблему обмеженості, забезпечує зростання віддачі, реалізує дію закону зростаючої продуктивності. Д. Белл зазначає: "Заміна робітників машинами приводить до економії не лише праці, а й інвестицій, тому що кожна наступна одиниця капіталу більш ефективна і продуктивна, ніж попередня, а отже, на одиницю продукції потрібно менше витрат..."28. Швидке поширення інформаційних технологій зумовлює не лише підвищення ефективності економіки, а й уносить істотні зміни в систему організації виробництва і праці. Так, вони "...прискорюють забезпечення поділу праці між сферами суспільного виробництва. Ця обставина відразу визначає якісну відмінність так званого інформаційного суспільства, що ґрунтується на виробництві та споживанні інформації, від усіх попередніх, "доінформаційних" суспільств"20.

Сучасне інформаційне (постіндустріальне) суспільство, інформація і знання як якісно новий фактор виробництва вносять істотні зміни до характеру і технологічного й економічного розвитку. Індустріальній економіці властиві не лише закон спадної продуктивності капіталу, а й зростання ентропії при використанні речовини й енергії. Але це можливо, як зазначалося, за умови, коли техніко-технологічний рівень виробництва залишається незмінним. Якісно нові технології вирізняються тим, що забезпечують раціональніше та ефективніше використання речовини й енергії, тому радикальні технологічні зрушення зумовлюють ресурсозбереження і тим самим зменшують ентропію виробничих систем. Одночасно це веде до значного зростання норми прибутку, хоча потім знову можливе поступове її зниження протягом відносно довгого періоду.

Інформаційна економіка та ЇЇ головний фактор - інформація і знання та їх широке використання у виробництві є важливим чинником зменшення ентропії, підвищення ступеня організації і функціонування економічних систем.

Проте це зовсім не означає, що процес підвищення ефективності інформації і знань є безперервним. Аналіз показує, що відбуваються коливання віддачі від інвестицій в інформацію та знання, періоди зростання і спадання її змінюють один одного. Інакше кажучи, поступально-циклічний характер розвитку і тут набуває вияву, оскільки неминуче спостерігаються моральне старіння нововведень та падіння їхньої ефективності.

Поширення інформаційних технологій, усе ширше використання комп'ютерів як особливих знарядь праці, що забезпечують накопичення, обробку і використання інформації, які є якісно новими знаряддями праці, що незмірно переважають засоби праці з обробки речовини й енергії природи, істотно змінюють і умови, і характер праці, підносять людину, змінюють ЇЇ становище і на виробництві, й у суспільстві. Отже, інформаційне суспільство - це якісно нове суспільство, істотно відмінне від усіх попередніх. Йому властиві свої інформаційні цикли80, які збігаються з "довгими хвилями", з циклами існування технологічних укладів, із циклами оновлення суспільного сукупного знання. Вони не заперечують ні промислових, ні аграрних циклів, існують поряд із ними, але все більше відіграють вирішальну роль у розвитку економічних і технологічних процесів, у розвитку економіки і суспільства в цілому.

Вчення про технологічні уклади має велике не лише теоретичне, а й практичне значення. Воно дає змогу значно поглибити розуміння структури економіки, тенденцій її розвитку шляхом урахування змін співвідношення між технологічними укладами. Як відомо, до останнього часу у нас поділяли економіку на основні сфери, галузеву структуру промисловості і сільського господарства та ін. Особлива увага приділялася структурі економіки за формами власності. Безперечно, дуже важливо точно знати співвідношення матеріального виробництва і сфери послуг, галузей промисловості, сільського господарства і сфери послуг. Не менш значуща структура економіки за формами власності, вона дає її соціально-економічний зріз.

Аналіз показує, що технологічна структура економіки - це необхідна умова формування економічної політики, визначення її пріоритетів. Так, експертна оцінка технологічної структури економіки України дала такі результати. На частку V укладу припадає 4,7 % (військово-космічна техніка, засоби зв'язку). IV уклад становить близько 42,4 % і III - 52,8 %. На жаль, у нашій економіці зберігаються елементи реліктових укладів (І і II). Як видно, технологічна структура дуже чітко характеризує ступінь розвитку економіки, її техніко-технологічну відповідність сучасності. В Україні переважають III і IV технологічні уклади, тобто уклади, які базуються на електродвигуні та двигуні внутрішнього згорання. На частку цих укладів припадає 95 % загального обсягу виробництва. Водночас на частку V технологічного укладу припадає до 5 % загального обсягу. Це дає змогу чітко визначити, що наша економіка залишається на індустріальній стадії, а отже, відстає від розвинутих країн на цілу технологічну епоху. Як зазначалось економічна криза най-сильніше вдарила по високотехнологічних галузях економіки, електронній промисловості, радіопромисловості таін. Незважаючи на те, що вже кілька років відбувається економічне зростання, воно здійснюється головним чином не в передових, високотехнологічних галузях, а навпаки, в галузях, які належать до III і меншою мірою IV технологічного укладів. У результаті сучасна структура не поліпшилася. Підприємства електронної і радіопромисловості залишаються "лежати" і, по суті, особливого прогресу в цьому напрямі не видно. Одночасно досить різко зросла частка металургійної та хімічної промисловості; і в загальних обсягах виробництва промислової продукції, і ще більше в експортному виробництві. У зв'язку з цим досить ЧІТКО проглядаються нагальні завдання щодо переходу нашої економіки на інноваційний тип розвитку: всебічно удосконалювати III особливо IV технологічні уклади та прискорено розвивати V уклад, створювати VI.

Технологічна структура економіки - це надійна основа спрямування інвестицій, забезпечення розвитку економіки на шляху прогресивних зрушень, послідовного зростання науково-технічного рівня економіки, поступового нарощування елементів інформаційної економіки, економіки знань. Відставання розробки теорії технологічних укладів, невикористання її в процесі державного прогнозування та управління призвели до очевидних викривлень у структурній політиці. За даними Інституту економічного прогнозування HAH України, сьогодні в Україні 75 % інвестицій спрямовується в підприємства III технологічного укладу, до яких належать виробництво будівельних матеріалів, чорна металургія, метало- та деревообробка, судно- і верстатобудування. Ще 20 % інвестицій спрямовується у підприємства вищого, IV, технологічного укладу. Інакше кажучи, 95 % інвестицій надходять у III і IV, тобто в індустріальні, технологічні уклади. Причому левова частка інвестицій припадає саме на нижчий, III, уклад. Як видно, інвестиційна політика держави спрямована, по суті, на консервацію наявної структури економіки і, що гірше, на її погіршення. Якщо основна маса інвестицій іде навіть не у IV, а в III технологічний уклад, то це веде до підвищення його частки в економіці. IV технологічний уклад, за частки у виробництві промислової продукції у 42,4 %, отримує лише 20 % інвестицій, що неминуче стримує його розвиток, призводить до зменшення його частки в загальних обсягах виробництва. Як наслідок, відставання не зменшується, а тільки посилюється. Цей висновок стає ще переконливішим, якщо врахувати, що замість пріоритетного інвестування розвитку V технологічного укладу обсяги його фінансування пропорційні його частці у виробництві продукції, а тому його частка залишається незмінною. Для прогресивного розвитку економіки необхідно, щоб частка V укладу в інвестиціях перевищувала його частку в структурі економіки.

Отже, така структура інвестицій зумовлює те, що відставання посилюється, основні фонди все більше застарівають, структурна недосконалість "консервується", техніко-технологічний рівень знижується, І якщо цей процес не зупинити, не повернути його в бік зростання, і не просто зростання, а динамічного зростання, якщо не поширювати застосування високих технологій, то наше відставання спричинить ще більше відчуження нашої країни від європейськоїі світової спільноти.

Нинішня інвестиційна політика не відповідає потребам глибоких структурних зрушень як однієї з головних умов просування країни на шляху прогресивного розвитку, підвищення ефективності економіки і розв'язання болючих економічних і соціальних проблем. Більше того, така політика не відповідає можливостям економіки України. Хоча вона багато втратила за роки глибокої і тривалої кризи, але ще має досить солідний науковий і виробничий потенціал для створення й використання високих технологій (аерокосмічна галузь, ядерна енергетика, нові матеріали, озброєння). Тому стратегія розвитку має забезпечити науково-технологічне удосконалення Ш і IV технологічних укладів та пріоритетне забезпечення інвестиціями високого V технологічного укладу, який означає поширення най передовіших і найефективніших інформаційно-телекомунікаційних технологій. Одночасно мають вживатися наукові та організаційно-економічні заходи, спрямовані на створення і розвиток найвищого за своїм рівнем - VI технологічного укладу.

Аналіз вчення про технологічні уклади, їхні роль і місце в економічній історії та сучасній економіці нашої держави дає змогу зробити низку висновків.

По-перше, структуризація економіки за її сферами, за системою галузей, тобто виявлення її техніко-економічної структури, а також за формами власності на засоби виробництва, яка дає соціально-економічний зріз економіки, відіграють важливу роль і в теорії, і в економічній практиці. Розробка технологічної структури на основі визначення технологічних укладів збагачує і поглиблює системно-структурний аналіз як економічної історії, так і економіки кожної держави, в тому числі України.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні економічні теорії» автора Чухно А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Частина І. Становлення еволюційної парадигми економічної теорії

  • Й. Шумпетер - засновник еволюційної економічної теорії

  • Розділ 2. Методологічні основи еволюційної економічної теорії

  • Глобальні закономірності та їх роль у методології

  • Методологічні проблеми створення нового суспільства

  • Внутрішній механізм формування суспільства

  • Реальний шлях руху до нового суспільства

  • Розділ 3. Людина в системі еволюційної економічної теорії

  • Категорія "людський капітал": сутність та історичне місце

  • Перехід від людини економічної (homo economicus) до людини творчої (homo creator)

  • Розділ 4. Науково-технологічна сфера,сутність, структура, закономірності розвитку

  • Інформація і знання як якісно новий фактор виробництва

  • Інформатизація та інноваційний тип розвитку економіки

  • Технологічні уклади: сутність та особливості розвитку
  • Технологічний спосіб виробництва: сутність і роль у суспільно-економічному розвитку

  • Розділ 5. Механізм функціонування і розвитку еволюційної економіки

  • Основні напрями формування еволюційного господарського механізму

  • Формування національної інноваційної системи

  • А. Виробництво товарів і послуг

  • Б. Виробництво знань і технологій

  • Частина II. Основні напрями та проблеми розвитку новітніх економічних теорій

  • Еволюція теорії глобального монетаризму

  • Розділ 7. Теорія трансформації економіки і суспільства

  • Особливості трансформації економіки Китаю

  • Теоретичні основи трансформації економіки України у світове господарство

  • Розділ 8. Сучасний монетаризм

  • Сучасні монетаристські підходи до проблеми ролі держави в економіці

  • Критичний аналіз заходів монетаристської політики

  • Розділ 9. Теорії визначення і вибору економічної політики

  • Економічні теорії громадянського суспільства

  • Теорія суспільного вибору та політичних інститутів

  • Теорія політичної ренти

  • Загальна економіко-політична рівновага і хабарництво

  • Розділ 10. Теорія неоінституціоналізму

  • "Інституціональні пастки" трансформаційного періоду

  • Теорія участі працівника в управлінні та прибутках

  • Розділ 11.Теорія трансакційних витрат

  • Трансакційна теорія фірми і бюрократичних структур бізнесу

  • Ресурсно орієнтований підхід у теорії фірм

  • Розділ 12. Теорії економіки "третього світу"

  • Концепція "самопідтримуваного зростання" та великого поштовху

  • Латиноамериканські концепції периферійного розвитку

  • Концепція самозабезпечення та колективної опори на власні сили азіатської та африканської економічної думки

  • Розділ 13. Альтернативні теорії сучасного економічного розвитку

  • Ісламістські фундаменталістські та реформістські доктрини економічного розвитку

  • Індуїзм як підвалини специфіки економічної думки Індії

  • Феномен економічної теорії Японії

  • Частина III. Злети і падіння альтернативних макроекономічних теорій (50-90-ті роки ХХ ст.)

  • Стандартні макроекономічні теорії

  • Розділ 15. Неокласичний синтез - основа сучасних економічних теорій

  • Здобутки неокласики

  • Розробка предмета економічної теорії

  • Неокласика і нова інституціональна економічна теорія: взаємний розвиток та взаємодія

  • Еволюція, наукова революція, теоретико-методологічний синтез

  • Розділ 16. Альтернативні напрями сучасної макроекономічної теорії

  • Відмінності між теоріями ортодоксального кейнсіанства й ортодоксального монетаризму

  • Нова класична школа

  • Посткейнсіанство

  • Критика теорії раціональних очікувань

  • Нове кейнсіанство

  • Розділ 17. Сучасні теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства

  • Відмінності основних підходів до трактування постіндустріального та інформаційного суспільства

  • Конвергенція марксистської та постіндустріалістської теорій

  • Системні ринкові перетворення і постіндустріалізм

  • Розділ 18. Сучасні економічні теорії розподілу багатства і доходів

  • Розділ 19. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність

  • Економічний мейнстрим: за і проти

  • Рекомендована література