• подальша деградація особистості з помітними змінами інтелектуально-мнес- тичних функцій (алкогольне недоумство) і нівелюванням індивідуальних рис особистості;
• періодичне виникнення алкогольних психозів;
• наявність тяжких незворотних уражень (цироз печінки, серцево-судинна недостатність та ін.) у внутрішніх органах і системах організму;
• загострення симптомів алкогольної енцефалопатії.
Синдром патологічного потягу до алкоголю у цій стадії змінюється завдяки вира- женості фізичної залежності і набуває характеру “нездоланної спраги”. Вживання будь-якої дози алкоголю провокує гостру необхідність поглиблення сп'яніння; такої мети хворий може досягати навіть шляхом протиправних дій. Втрата ситуаційного контролю проявляється готовністю до пиятики з незнайомими людьми або на самоті, часто у випадкових місцях.
Через зниження толерантності разова доза алкоголю для досягнення сп'яніння різко зменшується, хоча добова доза може залишатися високою, але згодом знижується і вона. Хворий може перейти на вживання алкогольних напоїв з нижчим вмістом алкоголю, наприклад, вин низької якості, сурогатів! Зниження толерантності пояснюють низькою активністю алкогольдегідрогенази та інших ферментів, які беруть участь у розщепленні етанолу, а також зменшенням стійкості до алкоголю центральної нервової системи унаслідок загибелі великої кількості нейронів (токсична енцефалопатія). Через порушення захисних механізмів блювання виникає навіть після вживання незначних доз алкоголю, часто це змушує хворого переходити на дробне вживання алкогольних напоїв.
Хворий уживає алкоголь, щоб позбутися відчуття загальної слабості, нездужання, у клінічній картині сп'яніння починає переважати дисфоричність з прискипливістю, дратівливістю, емоційною напруженістю аж до руйнівної агресії. Агресивні дії спрямовуються переважно на близьких людей; хворі непосидючі, агресивно активні. Засинання відбувається лише після додаткового вживання алкоголю. Іноді при сп'янінні розвивається протилежна картина зі станом оглушення, коли хворі стають млявими, пасивними, сонливими, повільно відповідають на запитання і не здатні до цілеспрямованих дій.
Алкогольна амнезія в III стадії алкоголізму стає тотальною, охоплює значний проміжок часу і настає після вживання невеликих доз алкогольних напоїв. Абстинентний синдром обтяжується, триває більше 5 днів.
Вживання алкоголю має характер справжніх запоїв, яким передує афективно насичений потужний спалах потягу. У перші дні хворий випиває максимальну кількість алкоголю, надалі через зниження толерантності дози зменшуються, на цьому тлі наростають абстинентні явища. Хворий п'є вже не задля ейфорії, а лише для послаблення тяжких соматоневрологічних і психічних розладів. Усе це супроводжується анорексією, диспептичними явищами, розладами серцево-судинної діяльності. Наприкінці запою розвивається повна інтолерантність, що зумовлює неможливість подальшого вживання алкоголю через глибоку інтоксикацію організму.
В інтелектуально-мнестичній сфері відбуваються помітні зміни в межах алкогольної деградації: хворі перестають цікавитися суспільними подіями, як правило, втрачають роботу, починають вести паразитичний спосіб життя. Алкогольна деградація може набувати трьох варіантів розвитку:
• 1) психопатоподібний варіант — характеризується змінами в поведінці з проявами грубого цинізму, агресії, безтактності, нав'язливої відвертості, прагненням у всіх діях оточуючих бачити лише негатив;
• 2) ейфоричний варіант — з переважанням добросердності, некритичності до свого теперішнього становища. Такі хворі легко висловлюють судження з приводу як дрібниць, так і важливих речей, включаючи суто інтимні аспекти, їх мова насичена штампами, шаблонними жартами, так званим алкогольним гумором;
• 3) аспонтанний варіант — з домінуванням млявості, пасивності, втратою інтересів і ініціативи. Активність дещо підвищується лише в процесі добування алкоголю.
УIII стадії захворювання стають помітними органічні симптоми недоумства: зниження пам'яті, критики, загальні зміни структури особистості людини. Вирізняють два типи алкогольного недоумства:
I тип — еректильний — спочатку нагадує експлозивну форму психопатії зі збудливістю, агресивністю, гнівливими спалахами без причини на тлі нерозважливості та непоміркованості з елементами нетримання емоцій, підвищеної говірливості, специфічного гумору;
II тип — горпідний — характеризується млявістю, апатією, байдужістю, іноді ейфоричним ставленням до оточуючого.
Як наслідок відбувається нівелювання особистості хворих, згладження різких психопатичних проявів, що робить більшість із них схожими один на одного: вони є спустошеними, байдужими до оточуючого, мають інтереси, що спрямовані виключно на задоволення потреби в алкоголі.
Окрім численних легких неврологічних порушень, які виникли раніше, спостерігають вираженіші: розлади координації рухів, інсульт, тромбоз мозкових судин, мозкові судинні кризи з парезами і паралічами.
З боку соматичної сфери виявляють загальне зниження опірності організму, внаслідок чого такі хворі найчастіше помирають від різноманітних інтеркурентних захворювань.
Типи перебігу алкоголізму
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пияцтво“ на сторінці 3. Приємного читання.
