Незалежно від того, в якій формі перебігає хвороба під час прогресування, основними є симптоми недоумства, що наростає. Хворі не можуть продуктивно мислити, втрачають здатність до самокритики. Спостерігають глибоке порушення пам'яті (тотальна амнезія), активної уваги. Під час читання та писання хворі пропускають літери, окремі склади, не дописують слова, замінюють одні слова іншими. Відбувається втрата раніше набутих знань і навичок. За цієї форми страждають вищі почуття (соціально-етичні, естетичні, інтелектуальні, релігійні), а загострюються нижчі (гіперсексуальність, ненажерство). Крім того, спостерігають дратівливість, лабільність афектів, які виникають з незначного приводу та швидко змінюються добросердністю.
Наприкінці другої стадії маячні ідеї тьмяніють, втрачають почуттєве забарвлення і, зрештою, зникають. Хворі втрачають будь-яку ініціативу, довго лежать у ліжку або сидять осторонь. При прогресивному паралічі недужі легко піддаються навіюванню. У цій стадії хвороби неврологічні симптоми є чіткішими.
Іноді захворювання перебігає нетипово. Наприклад, так звана ажитована форма супроводжується психомоторним збудженням. Хворі весь час рухаються, бігають, кричать, стають агресивними. Мовлення їхнє безладне. Прогноз за цієї форми несприятливий: інсульт і смерть.
Нестримний параліч теж має несприятливий прогноз. Через кілька тижнів від початку захворювання хворий помирає.
Табопараліч проявляється симптомами ураження спинного мозку (відсутність сухожилкових рефлексів на руках і ногах, порушення чутливості, атаксія) і дементної форми прогресивного паралічу.
Ліссауерівська форма прогресивного паралічу виникає за атипового ураження головного мозку (потилична, тім'яна частки) і характеризується вогнищевими симптомами. Спостерігають епілептиформні напади, геміанопсію, афазію, агнозію, апраксію. Часто хворі помирають від інсульту.
Природжений сифіліс або набутий у перші роки життя (побутове зараження) може спричинити прогресивний параліч у дитячому і юнацькому віці. За перебігом юнацький (ювенільний) параліч нагадує дементну форму. Спостерігають значну соматичну патологію: дефекти скелета, тріада Гетчінсона (інтерстиціальний дифузний кератит, глухота та зуби Гетчінсона), адипозогенітальна дистрофія, гіпо- геніталізм, гіперкінез тощо. Можливі епілептиформні напади.
Стадія глибокого паралітичного недоумства триває майже рік і характеризується втратою всіх психічних функцій (тотальна деменція). Хворий не здатний оцінити ситуацію. У цій стадії глибоко порушується процес мислення. Пацієнт не може навіть збагнути запитання. Мовлення стає незрозумілим і втрачає свою функцію. Нещасний промовляє лише окремі слова, склади, звуки, не пам'ятає сьогоднішні та події минулого, не впізнає рідних (тотальна амнезія). Почуттєві реакції зберігаються на інстинкт задоволення або незадоволення потягу до їжі. Такі хворі їдять жадібно та багато.
У стадії паралітичного маразму пацієнти зовсім не розмовляють або відтворюють окремі звуки. У них зберігаються лише безумовні рефлекси. Наприклад, якщо наблизити до губ хворого якийсь предмет, він починає його смоктати. Такі пацієнти втрачають здатність до самообслуговування. У них спостерігають виражену фізичну слабкість з повною втратою здатності до цілеспрямованої дії. У хворих саме в цій стадії захворювання виникають спастичні паралічі кінцівок, розвиваються згинальні контрактури, порушується трофіка тканин: унаслідок остеопорозу кістки стають ламкими, випадає волосся, з'являються набряки, утворюються трофічні виразки на шкірі нижніх кінцівок, частіше — на стопах, у хрящах вушної раковини розвиваються остеоми, що призводить до її спотворення. Настає кахексія. Хворі помирають від інсульту або інших інтеркурентних захворювань.
Діагностика
Діагноз сифілісу головного мозку і прогресивного паралічу встановлюють на підставі результатів комплексного обстеження хворих, детального анамнезу життя та хвороби: наявність психопатологічної симптоматики, неврологічних ознак (анізокорія, деформація зіниць, міоз, синдром Аргайль—Робертсона, птоз, страбізм, гугнявість, дизартрія, амімія, втрата чутливості та ін.), а також соматичної патології (трофічні розлади, пролежні, що не гояться, випадіння волосся, патологічна ламкість кісток, міокардіодистрофія, деформація аорти тощо).
Для діагностики нейросифілісу велике значення мають специфічні лабораторні методи дослідження. Підставою для встановлення зазначеного діагнозу є: позитивні реакції Вассермана в крові та спинномозковій рідині, білкові Панді, Нонне— Апельта, Вейхбродта, збільшення рівнів білка і клітинних елементів у спинномозковій рідині, позитивна реакція на виявлення імунофлуоресцентних антитіл (РЇФ), позитивна реакція іммобілізації трепонем (РІТ) у спинномозковій рідині.
Важливим методом диференціальної діагностиці сифілісу мозку та прогресивного паралічу є постановка реакції Ланге з колоїдним золотом, що дає змогу виявити “сифілітичний зубець” (знебарвлення рідини в середніх пробірках), характерний для сифілітичних психозів, а також “паралітичну криву” (знебарвлення у перших пробірках), властиву прогресивному паралічу.
Лікування
Лікування сифілісу мозку та прогресивного паралічу потрібно починати якомога раніше. Для цього призначають специфічні протисифілітичні препарати за традиційними схемами. Застосовують антибіотики (препарати групи пеніциліну, еритроміцин та ін.). На курс лікування — 12 000 000—20 000 000 ОД бензилпеніциліну натрієвої солі (в середньому — 14 000 000 ОД). Проводять 6—8 курсів з інтервалом 0,5—2 міс. Одночасно призначають препарати вісмуту та йоду: бійохінол і бісмоверол — по 40—50 мл на курс (по 2—3 мл внутрішньом'язово через 2—3 доби), калію йодид та натрію йодид (3 % розчин, по 3—4 столові ложки на добу), а також пірогенал або сульфозин — 10—15 ін'єкцій.
Крім специфічного лікування застосовують вітамінотерапію, загальнозміцнювальні препарати. Специфічну терапію потрібно проводити під контролем функції внутрішніх органів. У динаміці лікування варто спостерігати за складом крові, сечі, спинномозкової рідини.
Психотропні препарати призначають з урахуванням провідного психопатологічного синдрому.
Прогноз
Прогноз залежить від особливостей клінічних проявів і перебігу інфекційних психозів. Найчастіше в разі своєчасного ефективного лікування хворі на гострі психози одужують. Це стосується і нейросифілісу. При затяжних психічних розладах прогноз залежить від характеру психопатологічної симптоматики. Афективні порушення зазвичай мають сприятливий перебіг. За органічного ураження головного мозку (амнестичний синдром Корсакова) захворювання може закінчитися органічним психо- синдромом і деменцією. У разі тяжкого перебігу делірію можуть виникнути виражене збудження, муситуючий деліріозний стан, що нерідко призводить до смерті хворого. При первинному інфекційному енцефаліті та менінгіті або ускладненні ними інших захворювань прогноз найчастіше несприятливий.
Експертиза
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нейросифіліс“ на сторінці 3. Приємного читання.
