Галюцінаторно-параноїдальна форма починається з появи слухових справжніх і несправжніх галюцинацій. Можуть виникнути також вісцеральні, нюхові та смакові галюцинації. Розвиваються маячні ідеї переслідування, що мають схильність до систематизації. Хворі стверджують, буцімто існує організація, що їх переслідує, тощо. Згодом розвиваються маячні ідеї величні. Епізодично у пацієнтів спостерігають психомоторне збудження. З розвитком захворювання домінують ознаки деменції, і маячна система розпадається. Маячіння стає уривчастим, безглуздим. Захворювання триває багато років.
Пароксизмальна (епілептиформна) форма за клінічними проявами нагадує епілепсію. Періодично виникають епілептиформні судомні напади з непритомністю, а також присмеркові стани і явища амбулаторного автоматизму. Досить швидко розвивається деменція. Неврологічні симптоми чіткіші: анізокорія з млявою реакцією зіниць на світло, косоокість, птоз, монопарез, анізорефлексія, пірамідні знаки.
Кататонічну форму частіше спостерігають в осіб, молодших ЗО років. Для неї характерні негативізм, мутизм, стереотипії, ступор. Кататонічні симптоми можуть проявлятися разом із параноїдними. Хворі висловлюють маячні ідеї переслідування, фізичного впливу, що мають несистематизований, уривчастий характер. Часто маячні ідеї пов'язані з галюцинаціями. Інколи спостерігають гебефренічні симптоми: дитяча поведінка, дуріння, манірність. Перебіг кататонічної форми тривалий, інколи спостерігаються ремісії. З роками настає недоумство. У хворих виявляють чіткі вогнищеві неврологічні симптоми. Прогноз залежить від якості лікування.
Форма Корсакова проявляється поступовою втратою пам'яті. На початку захворювання страждає функція запам'ятовування, пізніше — відтворення минулих подій. Хворі не можуть назвати дати визначних подій власного життя. У деяких пацієнтів спостерігають ретроградну й антероградну амнезію з псевдоремінісценціями, конфабуляціями та фантазмами. У хворих значно порушуються інтелект і увага. Вони стають байдужими до оточення, бездіяльними. Неврологічні симптоми за цієї форми досить чітко виражені. Через кілька місяців після специфічного лікування стан поліпшується, але залишається дефект в інтелектуальній і емоційно-вольовій сферах.
Псевдопаралітична форма (сифілітичний псевдопараліч) за клінічною картиною нагадує прогресивний параліч. Поступово слабшають усі форми психічної діяльності. Значно порушуються пам'ять, інтелект, увага. Хворі стають добросердними, ейфоричними, не можуть виконувати повсякденні обов'язки, а згодом втрачають цікавість до них. У таких хворих досить чітко виражена вогнищева неврологічна симптоматика. Після специфічної терапії стан таких пацієнтів дещо поліпшується. Без лікування настає глибока деменція.
Дементна форма характеризується прогресуючим недоумством, що пов'язано з вогнищевим ураженням головного мозку (інсульти), унаслідок чого розвиваються минущі моно- і геміплегії, афазія, апраксія, агнозія. Апоплектичні напади мають схильність до повторення. З кожним нападом усе більше поглиблюються прояви недоумства. Смерть настає після одного з інсультів.
Прогресивний параліч
Як самостійне захворювання прогресивний параліч уперше було описано французьким психіатром А. Бейлєм у 1822 р. Після виявлення в 1911 р. японським ученим Ногуші в мозку хворих блідої спірохети було доведено сифілітичне походження недуги.
Інкубаційний період триває майже 10 років, але можливий розвиток прогресивного паралічу через 3 і навіть 20 років після зараження сифілісом.
Захворювання розвивається поступово. У його перебігу виділяють чотири стадії:
• початкову;
• чіткого прояву захворювання;
• глибокого паралітичного недоумства;
• паралітичного маразму.
Початкова стадія триває від 4—6 міс. до року і характеризується розвитком неврозоподібної симптоматики. Хворі скаржаться на головний біль, підвищену втомлюваність, дратівливість, порушення сну, зниження працездатності. При цьому проявляються не властиві їм характерологічні риси: вони стають неуважними, з будь- якого, навіть незначного, приводу спалахують гнівом. Пацієнти недбало ставляться до службових обов'язків, не піклуються про сім'ю, марнують гроші на задоволення своїх нижчих потреб, втрачають етичні навички, стають грубими, брутальними, цинічними, балакучими та легковажними. У хворих з'являється схильність до алкогольних і сексуальних ексцесів. Вони не помічають власних помилок і не здатні зрозуміти причину їх появи.
Уже в початковій стадії виявляють типові для прогресивного паралічу неврологічні симптоми: різна величина зіниць (анізокорія), ослаблення або відсутність реакції зіниць на світло за збереження її під час акомодації та конвергенції (синдром Аргайль—Робертсона), порушення артикуляції (дизартрія). Рухи хворих стають невпевненими, порушується координація, змінюється почерк. Обличчя стає маскоподібним, асиметричним. Спостерігають девіацію язика. Характерним симптомом є тремор язика, повік, пальців рук. Сухожилкові та періостальні рефлекси підвищені, нерівномірні.
Стадія чіткого прояву захворювання має три форми: експансивну (маніакальну), депресивну та дементну.
Експансивна (маніакальна) форма проявляється маніакальним синдромом. У хворих підвищений настрій, прискорений плин думок, виникає психомоторне збудження. Вони веселі, постійно сміються, жартують, але жарти їхні грубі. Виникають маячні ідеї величі, багатства, винаходу, великої фізичної сили тощо. Хворі стверджують, що вони мільярдери, мають багато коштовностей (тонни), що найрозумніші, найкрасивіші, а однією рукою можуть підняти тисячі центнерів. Запевняють, буцімто мають найвищі нагороди (на одяг чіпляють різні папірці із зображенням орденів). Такі маячні ідеї називають мегаломанітними. За експансивної форми знижується пам'ять і з'являються паралітичні фантазми, що мають безглуздий характер.
Депресивна форма характеризується наявністю меланхолійного синдрому. На тлі зниженого, тужливого настрою хворі висловлюють маячні ідеї самозвинувачення, самоприниження, гріховності, а також іпохондричні та нігілістичні. Стверджують, ніби у них згнили внутрішні органи, не функціонують кишки, їжа залишається в животі і гниє, а серце зупинилося, і що вони вже померли. Інколи спостерігають мікро- манічні маячення: пацієнти повідомляють, що вони стали маленькими, мов сірник або шпилька.
За дементної форми маячних ідей немає. Хворі всім задоволені, але не в змозі зрозуміти прості речі, забувають поточні події. Усі їхні інтереси зосереджені на біологічних потребах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нейросифіліс“ на сторінці 2. Приємного читання.
