Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ

Психіатрія і наркологія

До складних варіантів синдрому належать маніакальні стани, коли на тлі манії розвивається маячіння, переважають ідеї величі, що тісно пов'язані з афективними розладами і зумовлені ними.

На відміну від хворих з подібними порушеннями за інших форм патології, у пацієнтів з БАР самосвідомість, інтереси та прагнення не спрямовані на маячні зображення. Вони швидше є однією із форм прояву напливу оптимізму, енергії. Хворі “надумують” ситуації для наповнення конкретним змістом відчуття духовної та фізичної могутності. Саме так можна пояснити грубощі, нарочитість, які помічають під час розмови з пацієнтами, коли цікавляться їхніми планами та можливостями. Навіть при так званій маніакальній парафренії свідомість і особистість хворих не охоплені маячними ідеями фантастичного сенсу. У їхніх висловлюваннях чимало нестійких тверджень, від яких хворі можуть відмовитися, якщо їх переконати.

Депресивні фази спостерігають значно частіше, ніж маніакальні. Клінічна картина ендогенної депресії складається із тріади симптомів, а саме: зниженого до патологічного рівня (сумного) настрою, психомоторної й інтелектуальної загальмованості. На початку розвитку фази або у легких випадках настрій може мати найрізноманітніші відтінки (відчуття нудьги, смутку, пригнічення, похмурості, тривоги). У найлегших випадках, коли афективні порушення малодиференційовані, депресивне забарвлення настрою виявляється послабленням емоційності під час спілкування хворого з людьми, які його оточують, втратою здатності радіти, веселитися. Нерідко недужі відчувають втому, стають млявими. Помітні загальне зниження життєвого тонусу (психічного та фізичного), відчуття невдоволення собою, іноді значне, втрата здатності до творчої діяльності. Нерідко пацієнти вважають це за лінощі, безвілля, пояснюють таку поведінку “неможливістю взяти себе в руки”. Після того як недужі оцінять свої здібності та реалії життя, в їхньому характері починає превалювати песимізм. їх ніщо не радує, вони почуваються самотніми, розуміють, що змінилися.

Нерідко виникають розлади сну, апетиту, головний біль, порушення функцій системи травлення, неприємне відчуття в усьому тілі.

Схарактеризовані порушення є складовими циклотимічного типу депресії, якому властивий нетяжкий ступінь розладів. Отже, при депресії такого типу переважають суб'єктивні порушення, його ознак не виявляють ні в зовнішності, ні в поведінці хворого. Це утруднює розпізнавання афективних розладів. Цілеспрямоване виявлення згаданих симптомів і особливостей динаміки порушень протягом доби дає змогу встановити наявність циклотимічної фази або початок депресивної.

У разі поглиблення депресії посилюються афективні розлади, і депресивний афект стає легше диференціювати. Крім об'єктивних відчуттів і переживань про депресію свідчать зовнішній вигляд, висловлювання, поведінка хворого. Інтелектуальне та психомоторне гальмування стає помітнішим. Пацієнти пригнічені, гіпомімічні, зажурені, із виразом смутку в очах. Повіки їхні опущені з характерною складкою Вергаута (верхні повіки вигнуті під кутом угору), постать стражденна. Мислення загальмоване, асоціації збіднілі. Мовлення тихе, монотонне, бідне, відповіді короткі. У висловлюваннях хворих переважають песимістичні оцінки минулого, теперішнього та майбутнього. Недужі висловлюють ідеї власної неповноцінності, вини. Клінічну картину в цій стадії розвитку визначають як клінічну ендогенну депресію. Загалом розлади, що виникають у зазначеній стадії депресії, дають змогу зрозуміти особливості перебігу хвороби в подальшому, а саме зміст депресивного маячіння. У складних випадках формується тяжкий депресивний афект, для якого характерна велика туга, що супроводжується фізичними відчуттями тяжкості в грудях і серці. Хворому здається, що голова його мов у лещатах, набита “важким камінням”. Зниження рухової активності може досягати ступеня депресивного ступору. Хворий нерухомо лежить або сидить, поринувши в тяжкі думки. Його обличчя нагадує маску страждання та скорботи. Сон і апетит порушені, часто виникає закреп. Пацієнти худнуть, тому дуже помітним стає зниження тургору й еластичності шкіри. Вегетативні зміни проявляються дистальним гіпергідрозом, гіпотермією, ціанотичністю кінцівок. Окрім того, хвороба позначається на ендокринних функціях. У жінок порушується менструальний цикл, аж до припинення менструацій, зникає лібідо (як і у чоловіків).

Стан депресивного ступору інколи переривається нападами меланхолійної несамовитості, вибухом відчаю, безпорадністю. У ці періоди хворі можуть скалічитися, вдатися до суїциду. Характерним є змінення стану хворого залежно від пори доби: деяке полегшення спостерігають надвечір. Однак у разі дуже тяжких форм депресій такі коливання майже непомітні.

Ідеаторні розлади проявляються млявістю, повільним мисленням, звуженням обсягу асоціацій, їхньою монотематичністю. Хворі не можуть мислити, вграчають пам'ять, не здатні зосередитися. їхнє мовлення стає не лише повільним, а і надто лаконічним, елементарним. Погляд хворого сумний, за тяжкої депресії застиглий, що свідчить про душевний біль, страждання. Хворі практично весь час перебувають в одній позі: з опущеним плечовим поясом і похиленою головою. Ходять такі пацієнти повільно пересуваючи ноги. Спостерігають сенестопатії, що свідчить про вітальний характер афективних порушень. Іноді виникають неприємні відчуття в грудях, голові, інших частинах тіла. Хворому складно конкретизувати ці відчуття та їхню локалізацію.

Розлади сприйняття проявляються тим, що все навколо стає сірим, одноманітним, не знаходить у душі жодного відгуку. Час минає повільно, тому день здається надто довгим. Хворі висловлюють думки про особисту малоцінність (самоприниження), звинувачують себе у всьому. З поглибленням депресії ці ідеї, починаючи з надцінних, досягають рівня маячіння. Іпохондричні розлади найчастіше пов'язані із загальним психічним станом, а не з неприємним відчуттям. Пацієнти вважають себе тяжкохворими.

За переважанням тих або тих порушень афективної ланки виділяють такі варіанти депресії: тужлива, анестетична, тривожна. Якщо домінує туга, хворі сумні, пригнічені, скорботні, в стані безвиході. Депресивна деперсоналізація у вигляді хворобливої психічної анестезії за переважання тужливого афекту представлена зазвичай найповніше. Пацієнти страждають від емоційного зубожіння. Найтяжчими бувають переживання з приводу втрати природних почуттів до близьких (психічна анестезія). Крім того, у хворих знижується або повністю зникає емоційне ставлення до оточення, будь-якої діяльності, розваг. Пацієнти вкрай хворобливо реагують на нездатність співпереживати, радіти (ангедонія), вболівають за втрату “вітальних емоцій”: відчуття, що відпочив після сну, відчуття голоду й спраги, статевого задоволення, приємної втоми після фізичного навантаження (“м'язові радощі”). Хвороблива психічна анестезія супроводжується також переживаннями з приводу зміни особистості, спустошення. Під час тужливої депресії найчастіше виникають суїцидальні думки, що призводять до намірів скалічитися та накласти на себе руки. Вітальний характер переживань у хворих з вираженою тугою може стати причиною імпульсивних суїцидальних спроб. Поведінка такого пацієнта вирізняється усамітненістю, малорухливістю, нездатністю виконувати звичну, навіть елементарну, роботу. Переважають тривога, страх, внутрішнє хвилювання, напруження, болісний неспокій. Хворі висловлюють побоювання з приводу благополуччя близьких. Ідеаторні розлади характеризуються прискореним і безладним мисленням з нестійкою увагою, що її хворі концентрують на темах, які їх хвилюють. Вони висловлюють сумніви щодо прийнятих рішень: бояться можливих неприємностей, не можуть позбутися тяжких думок. Мовлення недужих уривчасте, нерозбірливе, плутане.

У разі тривожно-ажитованого стану психомоторна загальмованість змінюється руховим неспокоєм: хворий потирає руки, стереотипно ходить або ж плаче, стогне, заламує руки, голосить. Погляд його в стані тривоги неспокійний (“бігає”), напружений, міміка мінлива. Велику питому вагу мають соматопсихічні порушення. При цьому пацієнти можуть скаржитися на відчуття печіння, горіння, холоду, але не здатні чітко зазначити їхню локалізацію. Найчастіше неприємні відчуття з'являються в загруднинній і надчеревній ділянках, у голові, дистальних відділах кінцівок.

При тривожній депресії хворі насторожено, надчутливо сприймають оточення. Вони зациклюються на можливих неприємностях, невдачах, які очікують їх у майбутньому.

Хворі скаржаться на те, що час швидко збігає, при цьому минулий день сприймають як тривалий. У структурі тривожного варіанта депресії часто спостерігають нав'язливі страхи. Пацієнти бояться збожеволіти, померти. Ці фобії можуть супроводжуватися неприємними відчуттями в різних частинах тіла. У них виникають іпохондричні побоювання, спрямовані на соматичну сферу. Такі порушення іноді досягають ступеня раптоїдних станів з посиленням страху збожеволіти і померти, різким психомоторним збудженням, плачем, схильністю до самоушкодження, навіть імпульсивних спроб самогубства. У разі тривоги різного ступеня хворі погано засинають, не сплять або часто прокидаються. Може підвищуватися апетит. Хворі не можуть наїстися й напитися. Стають надто нав'язливими, постійно рухаються. У виражених випадках їхні рухи хаотичні.

Анестетична депресія характеризується переважанням афективної нечутливості. У разі незначної психомоторної загальмованості розвивається депресія з відчуттям втрати афективного резонансу, що проявляється зниженням реакції на оточення. Пацієнти стають начебто “емоційно кам'яними”, “дерев'яними”, не здатними до співпереживання. їх ніщо не радує, не хвилює, навіть те, що стосується їхніх дітей і рідних. Хворі в такому стані зазвичай скаржаться на втрату емоцій, почуттів. Це характерно для депресивної деперсоналізації.

Окрім описаних трьох типів депресивних фаз можливі й атипові депресії. До них належать сенестопатично-іпохондрична депресія і депресія з проявами нав'язливості, коли в структурі депресивного синдрому значне місце посідають зазначені порушення. До змішаної зараховують ажитовану меланхолію, при якій тужливо-пригнічений афект поєднується з тривогою і боязкістю. На цьому тлі розвивається рухове збудження, що часом доходить до буйства.

У межах БАР можуть виникати особливі форми депресії. Передусім це депресії, що найчастіше маніфестують фізичними або вегетативними проявами, які зазвичай супроводжуються соматичними симптомами. Соматичні порушення приховують справжні причини вегетативних і фізичних симптомів. Це утруднює розпізнавання депресивних розладів, які є підґрунтям соматовегетативних проявів. Серед великої кількості термінів для позначення цих станів найчастіше застосовують такі, як “депресія без депресії”, “маскована” (“ларвірована”), “соматизована”, “прихована”, депресія. Прояви депресії різноманітні і можуть імітувати будь-яку фізичну недугу. Самі хворі з ознаками прихованої депресії зазвичай розцінюють свій стан як соматичну хворобу. Але під час обстеження таких пацієнтів об'єктивних змін не виявляють або вони є настільки незначними, що не дають змоги пояснити скарги пацієнтів. Разом із тим пізнє їх розпізнавання є небезпечним, оскільки хворі з прихованою депресією часто вдаються до самогубства.

Виділяють кілька варіантів проявів соматизованої депресії (В.Ф. Десятников, 1980), а саме: алгічно-сенестопатичний (абдомінальний, кардіоалгічний, цефалгічний, паналгічний, агрипнічний, діенцефальний), обсесивно-фобічний, наркоманічний.

За алгічно-сенестопатичного варіанта провідними є скарги на біль (своєрідний, нестерпний), неприємні відчуття (сенестопатії та парестезії), що відображено в його назві. Відповідно до локалізації болю можна виділити абдомінальний, кардіалгічний, цефалічний і паналгічний синдроми.

Для абдомінального синдрому характерні біль, спазми, парестезії в надчеревній ділянці, за ходом кишок, а також у ділянці печінки. Хворі відчувають тяжкість, тиск у шлунку, його “переповнення'', “розширення", “вібрацію", скаржаться на нудоту та болісну відрижку. Біль частіше тривалий ниючий, розпиральний, тупий, але періодично виникають короткочасні сильні алгії. Інтенсивність ного залежить від періоду доби. Найсильнішим біль буває вночі та вранці. Він не пов'язаний зі споживанням і характером їжі. Зазвичай у таких хворих знижуються апетит, маса тіла, виникають закрепи, рідше — проноси. До постійних проявів цього синдрому окрім болю належить метеоризм: відчуття здуття, переповнення, гурчання в кишках.

У разі кардіалгічного синдрому провідними є скарги на біль, неприємні відчуття різного характеру й інтенсивності в ділянці серця (стисний, ниючий, свердлячий), печіння, горіння, розпирання в ділянці передсердя, спазми, пульсації, сильне серцебиття тощо. Хворі характеризують свої відчуття нетипово: “вогнем пече в грудях", “шум у серці”, “стукання", “судоми", “уколи”, “розпирання", “спазми за грудниною", “стягування грудної клітки” та ін. Найчастіше біль буває тривалим (від тижня до кількох місяців), тупим, рідше — нападоподібним, досить гострим, кілким, пекучим. Локалізація болю обмежується ділянкою груднини, верхівки серця, але хворий зазначає його глибше розташування (“десь глибоко", “далеко", “всередині”). Біль іррадіює в шию, лопатку, живіт, голову. Серцеві, знеболювальні препарати зменшують його інтенсивність, але не вгамовують.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психіатрія і наркологія» автора Напрєєнко О.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ ПСИХІАТРІЇ. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ

  • Період реформ у психіатрії

  • Донаукова психіатрія

  • Розділ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

  • Структура психіатричних закладів

  • Організація швидкої і невідкладної психіатричної допомоги

  • Позалікарняна психіатрична допомога

  • Реабілітація психічнохворих

  • Розділ 3. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕТІОЛОГІЮ ТА ПАТОГЕНЕЗ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ

  • Розділ 5. МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Експериментально-психологічне дослідження

  • Нейрофізіологічне дослідження

  • Нейрорентгенологічне дослідження

  • Історія хвороби хворого психіатричного профілю

  • Розділ 7. РОЗЛАДИ ВІДЧУТТІВ І СПРИЙНЯТТЯ

  • Розділ 8. РОЗЛАДИ ПАМ'ЯТІ Й УВАГИ

  • Розділ 9. РОЗЛАДИ ЕМОЦІЙ

  • Розділ 10. РОЗЛАДИ ЕФЕКТОРНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ ТА ПОТЯГІВ

  • Розлади потягів

  • Розділ 11. РОЗЛАДИ МИСЛЕННЯ

  • Розлади мислення за зв'язком асоціацій (формою)

  • Розлади мислення за змістом асоціацій

  • Розділ 12. РОЗЛАДИ ІНТЕЛЕКТУ

  • Розділ 13. ОСНОВНІ ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ

  • Невротичні синдроми

  • Афективні синдроми

  • Гллюцинаторні та маячні синдроми

  • Синдроми патології ефекторно-вольової сфери

  • Непродуктивні розлади свідомості (непсихотичні)

  • Синдроми органічного ураження головного мозку

  • Судомні синдроми

  • Розділ 14. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ПСИХІЧНОХВОРИХ

  • Лікування психотропними препаратами

  • Антипсихотичні (нейролептичні) засоби

  • Транквілізатори (атарактичні засоби)

  • Транквілізатори зі стимулювальним компонентом дії

  • Нормотимічні засоби (тимостабілізатори)

  • Антидепресанти

  • Протиепілептичні (протисудомні) препарати

  • Психостимулятори

  • Ноотропні засоби

  • Шокова терапія

  • Психо- та соціотерапія

  • Психоаналітична (психодинамічна) психотерапія

  • Коротка психодинамічна (психоаналітична) терапія

  • Поведінкова (біхевіоральна, умовно-рефлекторна) терапія

  • Групова психотерапія

  • Сімейна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова модифікація

  • Розділ 15. МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА, ВІЙСЬКОВА ТА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА

  • Етіологія і патогенез

  • Клінічна картина

  • Типи дебюту шизофренії

  • Типи перебігу шизофренії

  • Діагностика

  • Підтримувальна терапія та реабілітація

  • Прогноз

  • Розділ 17. АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ
  • Циклотимія

  • Лікування

  • Розділ 18 ЕПІЛЕПСІЯ

  • Етіологія та патогенез

  • Класифікація

  • Безсудомні форми пароксизмів (психічні еквіваленти)

  • Діагностика

  • Розділ 19. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ. НЕЙРОСИФІЛІС. ТРАНСМІСИВНІ (ПРІОНОВІ) СПОНГІОФОРМНІ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

  • Класифікація психічних розладів, зумовлених інфекційними захворюваннями

  • Психічні розлади при енцефаліті

  • Грип

  • Туберкульоз

  • Туляремія

  • Кір

  • Нейросифіліс

  • Трансмісивні (пріонові) спонгіоформні енцефалопатії

  • Патоморфологія

  • Синдром Герстмана—Страусслера—Шейнкера

  • Розділ 20. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІЙ ТРАВМІ

  • Етіологія і патогенез

  • Розділ 21. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПІЗНЬОГО ВІКУ. СУДИННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Пресенільні психози

  • Пресенільні та сенільні деменції

  • Судинні психічні розлади

  • Розділ 22. АЛКОГОЛІЗМ. АЛКОГОЛЬНІ ПСИХОЗИ

  • Класифікація алкоголізму

  • Просте алкогольне сп'яніння

  • Для протверезіння призначають великі дози вітамінів групи В, передусім тіамін (до 100 мг) із 40 % розчином глюкози. У тяжких випадках хворих переводять на гемодіаліз та штучну вентиляцію легенів.

  • Пияцтво

  • Типи перебігу алкоголізму

  • Особливості жіночого алкоголізму

  • Лікування хронічного алкоголізму

  • Алкогольні депресії

  • Алкогольні психози

  • Гострий алкогольний галюциноз

  • Хронічні алкогольні галюцинози

  • Патологічне алкогольне сп'яніння

  • Розділ 23. НАРКОМАНІЯ І ТОКСИКОМАНІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

  • Епідеміологія

  • Нетипові форми вживання опіатів

  • Канабіолова наркоманія

  • Психози під час канабіолового сп'яніння

  • Ефедронова та первітинова наркоманія

  • Амфстамінопа наркоманія

  • Кокаїнова наркоманія

  • Зловживання галюциногенами

  • Зловживання фенілциклідином (PCP)

  • Токсикоманія

  • Зловживання інгалянтами

  • Зловживання фосфорорганічними речовинами

  • Ремісії та рецидиви при нарко- і токсикоманії

  • Розділ 24. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Етіологія

  • Неврози (невротичні розлади)

  • Істеричний невроз

  • Невроз нав'язливих станів

  • Депресивний невроз

  • Невротичні порушення функцій систем і органів (системні, органічні неврози)

  • Вікові особливості та патоморфоз неврозів

  • Лікування неврозів (невротичних розладів)

  • Реактивні психози

  • Реактивний параноїд

  • Розділ 25. ПСИХОСОМАТИЧНІ ТА СОМАТОПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ

  • Захворювання органів травлення

  • Захворювання сечової та статевої систем

  • Онкологічні захворювання

  • Шкірні хвороби

  • Розділ 26. ЕКОЛОГІЧНА ПСИХІАТРІЯ

  • Хронічний вплив шкідливих екологічних чинників

  • Психогенії та концепція післятравматичного стресового розладу

  • Окремі питання екологічної психіатрії

  • Ушкодження електричним струмом і розрядами

  • Хімічні та біологічні чинники

  • Психоз, спричинений інтоксикацією мухоморами (Amanita muscarica і Amanita panterina)

  • Інтоксикація оксидом вуглецю (чадним газом)

  • Інтоксикація ртуттю

  • Розділ 27. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ. АКЦЕНТУАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

  • Специфічні розлади особистості

  • Специфічні розлади особистості

  • Параноїдний розлад особистості

  • Розлад особистості шизоїдного типу

  • Дисоціальний розлад особистості

  • Істеричний (демонстративний) розлад особистості

  • Ананкастний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості

  • Тривожний (уникальний) розлад особистості

  • Залежний розлад особистості

  • Загальні принципи і методи лікування, реабілітації та профілактики

  • Розділ 28. ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ДИТЯЧОГО ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ (ОЛІГОФРЕНІЯ).

  • Спадково зумовлені форми розумової відсталості

  • Форми розумової відсталості, зумовлені генними порушеннями

  • Форми розумової відсталості спадково-екзогенного генезу (мікроцефалія, кретинізм)

  • Екзогенно зумовлені форми розумової відсталості

  • Дитячий аутизм

  • Поведінкові та емоційні розлади, які зазвичай починаються в дитячому та підлітковому віці

  • Етіологія та патогенез гіперкінетичного розладу

  • Розділ 29. НЕВІДКЛАДНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

  • Особливості спостерігання за збудженими хворими

  • Опійний абстинентний синдром

  • ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИЙ ТЕРМІНІВ